Рішення № 45229578, 16.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1026/1518/12 Головуючий у І інстанції Косович Т.П.Провадження № 22-ц/780/1811/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 26 16.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів : Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства КБ Приват Банк на рішення Тетіївського районного суду від 09 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства КБ Приват Банк, товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит Плюс про визнання недійсним кредитного договору та договору застави рухомого майна від 28 серпня 2007 року.

Встановила :

ПАТ Комерційний банк ПриватБанк звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль ВАЗ 210994-20 2007 року випуску № кузова/шасі НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ Приватбанк всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідач ОСОБА_2 не погоджуючись із названим позовом, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати недійсним Кредитний договір №DN81АR03110074 від 28.08.2007 року, укладений між ним та ПриватБанком, а також просив визнати недійсним договір, що був направлений на забезпечення виконання зобовязань за основним договором, а саме: договір застави рухомого майна № DN81АR03110074 від 28.08.2007 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

Зустрічні позовні вимоги мотивув тим, що 28.08.2007 року було укладено кредитний договір та договір застави рухомого майна, сторонами в яких є Приватбанк та ОСОБА_2 Вказані договори, в порушення ч.2 ст. 207 ЦПК України скріплені печаткою ТОВ Автокредит плюс , який не мав повноважень на їх укладення. Крім того, вказував, що він в порушення п.1.1 Кредитного договору від 28.08.2007 року не отримував грошові кошти в розмірі 60 298 гривень а ні готівкою в касі банку, а ні шляхом їх перерахування Приватбанком на рахунок зазначений у п. 7.1. Кредитного договору.

Пункт 34.4 Договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року містить недостовірні відомості щодо предмету застави, а саме зазначено, що це автомобіль ВАЗ - 210994-20, 2007 року випуску, з обємом двигуна 1,6 л. державний номер НОМЕР_2, № кузова/шасі НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 27.08.2007 року, тоді як вказаний автомобіль був зареєстрований за ним лише 27.09.2007 року. Крім того, договір застави в порушення вимог закону України Про заставу нотаріально не посвідчений. Вказані обставини згідно до ст.ст.203,215 ЦК України вважав підставами для визнання вказаних договорів недійсними.

Ухвалою суду від 24.09.2012 року по справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ Приватбанк залучено в якості співвідповідача ТОВ Автокредит Плюс .

Відповідно до ухвали суду від 07.11.2012 року позов ПАТ Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави залишено без розгляду.

Рішенням Тетіївського районного суду від 09 листопада 2012 року зустрічний позов ОСОБА_2,позов задоволено.

Визнано недійним кредитний договір №DN81АR03110074 від 28.08.2007 року укладений між ПриватБанком та ОСОБА_2

Визнано недійсним договір застави рухомого майна №DN81АR03110074 від 28.08.2007 року. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ Приватбанк ставиться питання про скасування рішення суду з підстав невідповідності його вимогам матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що 28.08.2007 року між Приватбанком ( який 17.07.2009 року змінив найменування на ПАТ КБ Приватбанк) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 60 298 гривень зі сплатою 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 27.08.2014 року( а.с-9-14)

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором сторони 28.08.2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого відповідач надав у заставу автомобіль ВАЗ - 210994-20, 2007 року випуску, з обємом двигуна 1,6 л. державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 27.09.2007 року ( а.с-15-19).

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 кредитних зобовязань у останнього виникла заборгованість на загальну суму 161466.35 гривень, в рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет застави.

Ухвалою суду від 07.11.2012 року позов ПАТ Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави залишено без розгляду.

Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що на момент укладання кредитного договору та договору застави особа, яка підписала їх з боку Банку, була не уповноваженою на ці дії, тобто, договір від імені відповідача був укладений особою, яка не мала згідно з и. 2 ст. 203 ЦК необхідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи.

При цьому, суд посилався на те, що умовами договору №1 від 17.07.2006 року, укладеним між Приватбанком ( Банк) та ТОВ Автокредит Плюс( Компанія) передбачено надання Банком повноважень ТОВ Автокредит Плюс на підписання кредитних договорів та договорів застави рухомого майна. Відповідно до п. 9.1. даного договору строк дії договору закінчився 17.07. 2007 року, тобто до дати укладення Кредитного договору та договору застави рухомого майна 28.08.2007 року із ОСОБА_2 ; п. 9.4 Договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, які являються невідємними частинами даного договору.( а.с.94-98)

Крім того, суд зазначив, що договір застави нотаріально не посвідчений, скріплений печаткою ТОВ Автокредит Плюс, а не Приватбанку, як стороною даного договору та заставодержателем, а також, що матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 60 298 гривень.

На підставі зазначеного, дійшов висновку, що кредитний договір від 28.08.2007 року № DN81АR03110074 укладений між Приватбанком та ОСОБА_2 та договір застави рухомого майна від 28.08.2007 року, укладений між Приватбанком та ОСОБА_2 суперечать вимогам ч.1,ч.2 ст. 203 , ч.2 ст. 207 ЦК України, ч.І ст.215 ЦК , ч.І ст. 628 ЦК України, ч.2 ст. 13 Закону України Про заставу, що є підставою до визнання їх недійсними в судовому порядку.

Проте даний висновок суду не ґрунтується на законі та не відповідає обставинам справи.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину, а саме: особа, яка вчиняє правочии, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочии має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ч.І, ч.З ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути знзнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які зона посилається.

Стаття 207 ЦК визначає вимоги до письмової форми правочину. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Представництвом відповідно до положень статті 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з умовами договору №1 від 17.07.2006 р. ПриватБанк наділив ТОВ Автокредит Плюс правами щодо представництва Банку під час складення кредитних договорів (а.с.94-98).

Відповідно до п. 9.1 Договору № 1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 17.07.2007 р.

Якщо ні одна сторона не виявить бажання розірвати договір до закінчення його строку дії, то дія Договору продовжується на тих самих умовах на той самий строк.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ТОВ Автокредит Плюс не направили один одному пропозиції про розірвання умов Договору, а тому відповідно п. 9.1. Договору № 1 договір про надання представницьких послуг продовжив свою дію на наступний період, тобто до 17.07.2008 р. і станом на день укладання кредитного договору з позивачем 28.08.2007 року був чинним.

Дану обставину суд залишив поза увагою та не надав їй належної оцінки.

З матеріалів справи також встановлено, що з метою забезпечення ТОВ "Автокредит Плюс" необхідними засобами по здійсненню Договору №1 від 17 липня 2006 р. ПАТ КБ ПриватБанком в особі секретаря Правління Білушенко І.П., видано довіреність № 7425 від 06 липня 2007 р. на ім'я Козака А.П.(а.с.166).

Відповідно до п. З Довіреності Козака А.П. уповноважено від імені Банку підписувати кредитні договори та інші договори (угоди), що пов'язаіп_з розміщенням коштів.

Згідно п. 4 Довіреності Козака А.П. уповноважено укладати договори (угоди) про забезпечення виконання зобов'язань перед ПриватБанком, зокрема договори (угоди) застави.. У зв'язку із чим надається право на їх підписання від імені ПАТ КБ ПриватБанк.

Таким чином, особа, яка уклала від імені Банку спірні договори, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Не можна також погодитися з посиланням суду, як на підставу незаконності договору застави, на відсутність нотаріального посвідчення договору.

Статтею 203 ЦК передбачено загальні вимог, додержання яких с необхідними для чинності правочину.

При укладанні договору застави сторонами було дотримано усіх передбачених ст. 203 ЦК вимог, зокрема п.4. який передбачає вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 209 ЦК правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

При ухваленні рішення суд першої інстанції керувався положеннями ч.2 ст. ІЗ Закону України "Про заставу" в редакції, яка діяла на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про заставу" від 21.10.1997 року ч.2 ст. 13 викладено у такій редакції: У випадках, коли предметом застави є нерухоме .майно, транспортні засади, космічні об'єкти, договір застави повинен бутш нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів ".

Проте, пунктом 7 підпункту 3 г) прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 року, у частині другій статті 13 Закону України "Про заставу" слова "транспортні засоби", "транспортних засобів" та "і" засобів та" виключено.

06.07.2010 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинність з 27.07.2010 року ч.2 ст. 13 Закону України "Про заставу" викладено у наступній редакції: "У випадках, коли предметом застави с нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, шо підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору".

На момент укладання спірного договору застави від 28.08.2007 року діяла редакція Закону, яка не передбачала обов'язкового нотаріального посвідчення договору застави транспортного засобу.

Необгрунтованим, на думку колегії, є висновок суду про те, що ОСОБА_2 не отримував кошти за кредитним договором, оскільки даний висновок спростовується матеріалами справи : змістом кредитного договору та договору застави, підписаним сторонами без будь-яких застережень, рахунком-фактурою №246182-КВ-0001734 (а.с.99), актом приймання - передачі серія МВЧ №975333 від ЗАТ Запорізький автомобілебудівельний завод транспортного засобу ОСОБА_2, в якому вказано, що автомобіль продано в кредит ч/з Приват Банк (а.с.126 зв.), заявою ОСОБА_2 про те, що він є Зставодавцем по договору застави рухомого майна від 28.08.2007 року, укладеним між ним та ПриватБанком та заявляє, що не проживає однією сімєю з будь-якою особою, заява надана ПриватБанку для отримання кредиту (а.с.20), актом від 01.10.2007 року про передачу ОСОБА_2 в заставу заставодержателю ПриватБанку транспортний засіб марки ВАЗ, номерний кузов НОМЕР_3 (а.с.21). Саме зазначений транспортний засіб придбано ОСОБА_2 в кредит через ПриватБанк та передано останньому ЗАТ Запорізький автомобілебудівельний завод (а.с. зв.126)

Крім того, з матеріалів справи видно, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DN81АR03110074 від 28.08.2007 року ОСОБА_2 здійснювалися платежі за період 02.11.2007 року по 28.04.2009 року (а.с.100-103).

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, колегія вважає, що рішення суду ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права, а тому не може бути зали залишеним без змін та підлягає скасуванню. По справі необхідно ухвалити нове рішення, яким, з урахуванням зазначеного вище, слід відмовити позивачу за зустрічним позовом у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити .

Рішення Тетіївського районного суду від 09 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та договору застави рухомого майна від 28 серпня 2007 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: