Рішення № 45220708, 15.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/390/15-ц Головуючий у 1-й інст. Сульженко Л. П.

Категорія 59 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Зарицької Г.В., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області про визнання незаконним рішення та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з даним позовом, в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення 41 сесії 6 скликання Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області щодо заборони їм забирати онука із дитячого садка та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2000 грн., кожному. Посилалися на те, що вказаним рішенням їм незаконно заборонено приводити до дитячого садка та забирати онука ОСОБА_4, чим заподіяно моральну шкоду, оскільки порушено їх права та дії сільської ради потягли за собою загострення хвороб.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення 41 сесії 6 скликання від 22 січня 2015 року Рижанської сільської ради в частині заборони дідусеві ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_2 приводити та забирати онука ОСОБА_4 у дитячому закладі «Горобинка»; приводити та забирати дитину ОСОБА_4 має право тільки ОСОБА_5 згідно власноручно написаної заяви від 21.11.2012 року; в разі недотримання даного рішення буде підніматися питання про переведення дитини в інтернат дошкільного навчального закладу. Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди залишено без задоволення за безпідставністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду в частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди та ухвалити нове, яким задовольнити їх вимоги. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що судом безпідставно не взято до уваги незаконність рішення сільської ради, яке спричинило заподіяння їм моральної шкоди, а також призвело до загострення хвороб.

Апелянти підтримали апеляційну скаргу і пояснили, що вони витратилися на лікування і розмір моральної шкоди визначили не значний. Своїм рішенням сільська рада безпідставно порушила їх права на спілкування з онуком. Підставою стало те, що ОСОБА_3 предявив претензії працівникам дитячого садка, які відмовили надати сніданок внуку у звязку із незначним запізненням. На сесію його не викликали і вирішили це питання без надання йому можливості надати свої пояснення, оскільки сільський голова та директор дитячого садка є родичами.

Представник відповідача заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що позивач ОСОБА_3 приходить у дитячий садок пяний, влаштовує сварки, що негативно впливає на інших дітей. Доказів порушення порядку іншим позивачем, яка є депутатом сільської ради, не має.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6, а остання має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27-28).

Рішенням рішення 41 сесії 6 скликання Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 22 січня 2015 року заборонено дідусеві ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_2 приводити та забирати онука ОСОБА_4 у дитячому закладі «Горобинка» у звязку із недотриманням трудового режиму навчального закладу; приводити та забирати дитину ОСОБА_4 має право тільки ОСОБА_5 згідно власноручно написаної заяви від 21.11.2012 року; в разі недотримання даного рішення буде підніматися питання про переведення дитини в інший дошкільний навчальний заклад (а.с.5).

Враховуючи вимоги ст.257 СК України, яка надає право діду та бабі спілкуватися зі своїми внуками та забороняє батькам і іншим особам перешкоджати їм у здійсненні своїх прав щодо виховання внуків, можливість звернення ними до суду з позовом про усунення перешкод, суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність рішення 41 сесії 6 скликання Рижанської сільської ради в частині вирішення питань про обмеження прав позивачів на спілкування з внуком.

В цій частині судове рішення не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважав недоведеним заподіяння такої шкоди відповідачам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК України).

Згідно із ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачами довідки про їх лікування з 30.01.2015 року (а.с.6-7) не свідчать про наявність звязку між прийняттям рішення від 22.01.2015 року та вказаними захворюваннями, які є хронічними, а саме, що саме ухвалення рішення потягло за собою погіршення стану здоровя.

Однак судом першої інстанції встановлено незаконність рішення органу місцевого самоврядування та не враховано, що забороною приводити внука у дитячий садок та забирати його порушено законні права позивачів, що призвело до порушенні нормальних життєвих зв'язків, а тому є підставі для стягнення моральної шкоди.

В той же час, визначаючи розмір шкоди, колегія суддів враховує незначний період порушення прав позивачів, а також встановлення обмеження у спілкуванні з внуком тільки у певній установі, що не позбавило їх можливості спілкуватися з ним поза дитячим садком, а тому вважає достатнім встановити розмір моральної шкоди в сумі 200 грн., кожному.

Згідно ст.88 ЦПК України на користь позивачів слід стягнути сплачений судовий збір за розгляд даної вимоги у суді першої інстанції та за подачу апеляційної скарги в сумі 365,4 грн., на кожного.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2015 року в частині вирішення вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частини нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 200 грн., кожному, на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати в сумі 365,4 грн., на кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді