Ухвала суду № 45220689, 10.02.2015, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа №338/1751/14-ц

10.02.2015 смт. Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Битківського Л.М.

з участю секретаря Дякун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Богородчанського районного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 13.01.2015 року у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,

встановив:

26.01.2015 року відповідач ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про перегляд заочного рішення Богородчанського районного суду постановленого 13.01.2015 року у справі за позовом його колишньої дружини ОСОБА_2 до нього ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Вимоги заяви мотивував тим, що в судове засідання на 13.01.2015 року не зявився, оскільки у особистих справах того дня виїхав до м.Львова. Про причини своєї неявки повідомив суд, а тому підстав для розгляду справи у порядку заочного провадження у суду не було. Крім того, при вирішені справи суд послався на пояснення свідків, які були допитані в судовому засіданні. Через відсутність його на судовому розгляді він був позбавлений можливості задати питання свідкам і можливо спростувати їх показання. При розгляді справи суд не встановив дійсну вартість майна, яке підлягало поділу, зокрема двох транспортних засобів, а тому вважає, що суд при прийнятті рішення про виділення сторонам конкретних транспортних засобів не дотримався принципу рівності часток чоловіка та дружини на спільно нажите майно, як це встановлено ст. 70 СК України.

В судовому засіданні при розгляді заяви про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 підтримали вимоги поданої заяви з викладених підстав. Просили скасувати заочне рішення і призначити справу до нового розгляду в загальному порядку.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача. Вказав, що суд, відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, обґрунтовано прийняв рішення про розгляд справи у порядку заочного провадження. Мотиви з яких подана заява про перегляд заочного рішення є надуманими, свідчать про хибне розуміння відповідачем норм процесуального права. На думку представника позивача, відповідач лише умисно затягує вирішення спірних правовідносин. Просив залишити рішення суду в силі, а у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява відповідача задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Встановлено, що 13.01.2015 року судом винесено заочне рішення у згаданій справі. У згаданому заочному рішенні судом було визнано, що причини чергової неявки в судове засідання відповідача не є поважними. Такий висновок суду ґрунтувався на тому, що відповідач 13.01.2015 року не зявлявся до суду вчетверте і за його клопотаннями та клопотаннями його представника суд тричі відкладав судові засідання. Повідомлена причина неявки в судове засідання на 13.01.2015 року через поїздку в особистих справах до м.Львова не була визнана судом поважною. Вислухавши при розгляді заяви пояснення ОСОБА_1 суд вважає, що поважність причини неявки відповідача в судове засідання на 13.01.2015 року судом не встановлена.

У поданій заяві про перегляд заочного рішення відповідач не посилається на жодні докази, якими він обґрунтував би свою позицію і які би мали істотне значення для правильного вирішення справи.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд відступив від принципу рівності сторін при поділі майна подружжя не може бути прийнято судом як підстава для скасування заочного рішення, оскільки суд виділив майно меншої вартості позивачці за її вимогою, виходячи з принципу диспозитивності, не порушивши при цьому майнових прав відповідача. Ніяких доказів на спростування пояснень позивачки, які покладені в основу судового рішення, про більшу вартість транспортного засобу, який присуджений відповідачу, суду не подано. Ніякого порушення принципу рівності перед законом і судом при розгляді справи, як про це заявляє відповідач не допущено, оскільки сторонам було забезпечено рівні можливості у поданні доказів та їх дослідженні при вирішенні справи у спосіб, передбачений цивільно-процесуальним законодавством України.

Виходячи з принципу змагальності та диспозитивності судочинства суд постановив рішення на основі тих доказів, про які було заявлено сторонами і які були представлені в ході судового розгляду.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що підстав для скасування заочного рішення немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 228-232 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богородчанського районного суду від 13.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий