Ухвала суду № 45206556, 16.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6695/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство (далі ТОВ) "Кріал" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003952206, №0003942206 від 24.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та неперевіреними, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року позовні вимоги задоволено, суд визнав протиправними та скасував оскаржені податкові повідомлення-рішення №0003952206, №0003942206 від 24.11.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУ МВС України в Одеській області від 29.07.2014 року, наказу керівника ДПІ на проведення перевірки від 14.10.2014 року №2349 та направлення на проведення перевірки від 14.10.2014 року посадовими особами ДПІ в період з 17 по 27 жовтня 2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Кріал" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт №6165/15-53-22-06/32432905 від 03.11.2014 року, яким встановлено завищення валових витрат в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств на суму 215364,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 226699,00 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу (далі ПК) України.

На підставі зазначеного акту, 24 листопада 2014 року ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0003942206 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 215364,00 грн., штрафним санкціям на суму 107682,00 грн. та №0003952206 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 226699,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 113350,00 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки надані позивачем належним чином засвідчені копії первинних документів підтверджують дотримання ним вимог податкового законодавства, а відповідач у свою чергу не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, свою позицію не доказав та не обґрунтував.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак таких доказів на порушення вимог частин першої, другої статті 71 КАС України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Як встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ "АВЕСБУД" був укладений договір підряду від 01.06.2013 року №37/13-АБ, договір на створення (передачу) науково-технічної продукції від 01.06.2013 року №35/13-АБ з додатковими угодами.

Фактичне виконання договорів підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, рахунками на оплату вартості наданих послуг, податковими накладними ТОВ "АВСЕБУД" за конкретними поставками послуг, додатками декларацій з ПДВ щодо переліку виданих та отриманих податкових накладних, копією технічної документації щодо виконаних будівельних робіт, банківськими та платіжними документами про проведення оплати поставлених товарів, ліцензією ТОВ "АВСЕБУД" на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створеннями об'єктів архітектури від 22.06.2011 року Серія АВ №587732 з терміном дії до 22.06.2014 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отже, фактичне надання послуг, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.138.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реального отримання послуг позивачем та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ТОВ "АВЕСБУД" правочину через відсутність останнього за його місцезнаходженням з посиланням на акт про неможливість проведення позапланової перевірки та про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою.

Однак, відсутність у податкового органу можливості здійснити перевірку суб'єктів господарювання в ланцюгах постачання товарів через відсутність їх за юридичною адресою чи з інших причин не може бути беззаперечним доказом несплати ними податків до бюджету та є лише припущенням про таку несплату, а тому, відповідно, рішення податкового органу як суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладені такі припущення, не може вважатись обґрунтованим.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується, що господарські операції між позивачем та ТОВ "АВСЕБУД" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Колегія суддів також відхиляє посилання в апеляційній скарзі на кримінальну справу, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "АВСЕБУД" оскільки зазначений факт не може бути покладено в основу зменшення позивачу витрат та податкового кредиту. Адже, відповідно до частини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому, враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТОВ "АВСЕБУД", колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі.

З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.11.2014 року №0003952206, №0003942206 не відповідають критеріям правомірності, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:М.М. Милосердний

Судді:А.І.Бітов

І.Г.Ступакова