Ухвала суду № 45206361, 17.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 876/11437/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівУлицького В.З. та Затолочного В.С.

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Іванський В.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.06.2014р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Трускавецьінвест» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Львівській обл. № 0001602210 від 21.03.2014р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ на 599786 грн., з яких 399857 грн. за основним платежем та 199929 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; судові витрати покласти на відповідача (Т.1, а.с.3-6).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. у задоволенні заявленого позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь державного бюджету 4384 грн. 80 коп. недоплаченого при подачі позову до суду судового збору (Т.2, а.с.129-133).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ТзОВ «Трускавецьінвест», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.135-138).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що господарські операції з контрагентом ТзОВ «Вілік Буд» носили реальний характер; вказаним контрагентом проведені ремонтні роботи у корпусах позивача, про що складені відповідні первинні документи.

У звязку із реорганізацією Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській обл. у Дрогобицьку ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл., судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну позивача його правонаступником Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл.

06.04.2015р. на адресу апеляційного суду надійшла заява Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. про закриття провадження у справі у звязку із примиренням сторін, в якому остання просить закрити провадження у справі у звязку з примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу згідно рішення № 1105/10/13-09-22-01 від 13.03.2015р. про погодження застосування податкового компромісу (Т.2, а.с.167-171).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача щодо апеляційної скарги, який одночасно наполіг на задоволення заяви про закриття провадження у справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку про те, що подану заяву слід задоволити і затвердити вищевикладені умови примирення між сторонами, при цьому постанову суду належить визнати нечинною, а провадження у справі - закрити, з наступних підстав.

Як достовірно установлено судом першої інстанції, впродовж 03.02.2014р.-05.02.2014р. ревізором Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській обл. проведено позапланову виїзну перевірку діяльності ТзОВ «Трускавецьінвест» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Вілік Буд» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки № 89/22-01-09/30439207 від 11.02.2014р. (Т.1, а.с.15-22).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу /ПК/ України, в результаті чого занижено суму ПДВ за червень 2012 року на 399857 грн., а також не підтверджено реальності здійснення операцій з ТзОВ «Вілік Буд» за червень 2012 року.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0001602210 від 21.03.2014р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ на 599786 грн., з яких 399857 грн. за основним платежем та 199929 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.8).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Вілік Буд», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Зокрема, за червень 2012 року позивачем сформовано податковий кредит з операцій по наданню послуг на підставі укладеного договору на виконання робіт із вказаним контрагентом, які не носили реального характеру.

Представлені позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Разом з тим, останні оформлені із значними недоліками, оскільки проектної документації для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт договірними сторонами не розроблено, а також не представлено відповідного листування з приводу згаданих правовідносин.

З урахуванням вказаних обставин контролюючий орган прийшов до висновку про нереальність та безтоварність проведених операцій, у звязку з чим прийняв рішення про збільшення суми грошових зобовязань з ПДВ.

Із наявних матеріалів справи слідує, що позивачем (замовник) укладено з ТзОВ «Вілік Буд» (підрядник) договір № 24ПР/01-12 від 11.01.2012р., згідно умов якого останній зобовязується за завданням замовника на свій ризик виконати на обєктах нерухомого майна, що знаходяться по вул.Суховоля, 61-65 в м.Трускавці, ремонтні та оздоблювальні роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити такі (Т.1, а.с.34-36).

Згідно п.2.1 договору виконання робіт здійснюється підрядником відповідно до наданої замовником проектної документації, а згідно п. 2.2 договору роботи виконуються підрядником із матеріалів замовника.

Під час судового розгляду зясовано, що фактично ремонтні та оздоблювальні роботи згідно наведеного договору проводились в корпусі № 3 («Цезар») готелю «Женева», хоча сам договір не містить на цей факт жодної вказівки.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що, будучи директором ТзОВ «Вілік Буд», на підставі договорів здійснював ремонтні та оздоблювальні роботи корпусів готелю «Женева». Так, зокрема, ним виконувались роботи по облаштуванню слабострумних мереж, облаштуванню системи водопостачання, водовідведення, електропостачання згідно з проектною документацією, яку йому передавав замовник. Крім того, замовником було нібито розроблено та передано йому проект кожного номера.

Однак, доказів виготовлення та передачі підряднику затвердженої проектної документації на виконання ремонтних та оздоблювальних робіт представником ТзОВ «Трускавецьінвест» суду надано не було.

На підтвердження факту виконання договору представником позивача подано суду копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2012 року на суму 2399141 грн. 76 коп. форми КБ-3, акта приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року на суму 2399141 грн. 76 коп. форми КБ-2в, підсумкової відомості ресурсів (витрати по факту) за червень 2012 року на суму 121176 грн. 11 коп. та платіжних доручень (Т.1, а.с.37-55).

Водночас, ні на довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2012 року, ні на акті приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року, ні на підсумковій відомості ресурсів (витрати по факту) за червень 2012 року не зазначено прізвище особи, яка виконувала будівельні та оздоблювальні роботи.

Податкове зобовязання з ПДВ за червень 2012 року ТзОВ «Трускавецьінвест» сформовано з урахуванням податкової накладної № 11 від 30.06.2012р. на загальну суму 2399141 грн. 76 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.83).

З наявного в матеріалах адміністративної справи копії висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській обл. № 415 від 03.09.2012р. убачається, що, крім іншого, договір № 24ПР/01-12 від 11.01.2012р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року, підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту) за червень 2012 року та податкова накладна № 11 від 30.06.2012р. підписані не ОСОБА_5, а іншою особою (Т.1, а.с.63-66).

Висновки даного експертного дослідження підтвердив в судовому засіданні сам свідок ОСОБА_4, який зазначив, що договори завжди підписує сам. Щодо інших первинних документів, то їх ймовірно підписував бухгалтер ТзОВ «Вілік Буд»; особу бухгалтера він не пригадує.

Окрім цього, вартість будівельних робіт, на які ТзОВ «Вілік Буд» оформило акти виконаних робіт, станом на 31.12.2013р. обліковуються у позивача по бухгалтерському обліку на рахунку 1522 «Придбання (виготовлення) основних засобів», тобто вартість таких робіт не включена на збільшення вартості даного приміщення, системно не розподіляється та не включається до собівартості наданих послуг споживачам, тобто не використовується ТзОВ «Трускавецьінвест» у власній господарській діяльності.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТзОВ «Вілік Буд» не мали реального характеру, а відтак податковим органом правомірно збільшено суму грошових зобовязань з ПДВ згідно спірного повідомлення-рішення.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів у межах доводів апеляційної скарги вважає такими, що узгоджуються з фактичними обставинами справи і відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б спростовували висновки податкового органу стосовно неможливості фактичного здійснення операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Вілік Буд».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У розглядуваній справі, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари (послуги, роботи) у свого контрагента не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції не можна вважати реальними і товарними.

За таких обставин видані ТзОВ «Вілік Буд» первинні документи слід вважати такими, що не мають юридичної сили, складеними з метою маскування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобовязань.

Отже, податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Вілік Буд» щодо виконання робіт, надання послуг.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Вілік Буд» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що судом першої інстанції підставно врахована надана відповідачем податкова інформація, що викладена у актах про неможливість проведення звірок з контрагентом та висновках експертизи. При цьому, судом проведено аналіз наданих позивачем первинних документів, тобто, висновки суду ґрунтуються на комплексному аналізі всіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України, а відтак покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до п.3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Відповідно до рішення Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській обл. № 1105/10/13-09-22-01 від 13.03.2015р. про погодження застосування податкового компромісу:

1. загальна сума збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ, яка вказана у податковому повідомленні-рішенні № 0001602210 від 21.03.2014р., становить 599786 грн., з яких 399857 грн. за основним платежем та 199929 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2. на виконання п.2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України:

2.1. сума заниженого податкового зобовязання у розмірі 19992 грн. 85 коп. (що складає 5 відсотків від суми основного платежу) сплачена ТзОВ «Трускавецьінвест» до державного бюджету згідно платіжного доручення № 2476 від 10.03.2015р.;

2.2. решта суми заниженого податкового зобовязання у розмірі 379864 грн. 15 коп. (що складає 95 відсотків від суми основного платежу) вважається погашеною, штрафні санкції не застосовуються та пеня не нараховується.

Відповідно до п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду; на стадії апеляційного розгляду сторони досягли примирення, колегія суддів вважає за необхідне заяву Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській обл. задоволити, затвердити вищевикладені умови примирення між сторонами, при цьому постанову суду слід визнати нечинною, а провадження у справі закрити, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.96, 113, ч.2 ст.136, п.3 ч.1 ст.157, ч.3 ст.160, ст.194, п.5 ч.1 ст.198, ч.2 ст.203, п.5 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254, п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Заяву Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській обл. задоволити частково.

Затвердити наступні умови примирення сторін, які викладені у рішенні Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській обл. № 1105/10/13-09-22-01 від 13.03.2015р. про погодження застосування податкового компромісу, згідно якого:

1. загальна сума збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, яка вказана у податковому повідомленні-рішенні № 0001602210 від 21.03.2014р., становить 599786 грн., з яких 399857 грн. за основним платежем та 199929 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2. на виконання п.2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України:

2.1. сума заниженого податкового зобовязання у розмірі 19992 грн. 85 коп. (що складає 5 відсотків від суми основного платежу) сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» до державного бюджету згідно платіжного доручення № 2476 від 10.03.2015р.;

2.2. решта суми заниженого податкового зобовязання у розмірі 379864 грн. 15 коп. (що складає 95 відсотків від суми основного платежу) вважається погашеною, штрафні санкції не застосовуються та пеня не нараховується.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2014р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» до Дрогобицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість, - визнати нечинною, а провадження у справі закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (Львівська обл., м.Трускавець, вул.Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Державного бюджету України 4384 грн. 80 коп. недоплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Решту понесених по справі судових витрат також покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест».

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: В.З.Улицький

В.С.Затолочний