Ухвала суду № 45206219, 18.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7947/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Старова Н.Е.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.14р. у справі №826/7947/14 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління статистики у Київській області, Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, треті особи: Головне управління юстиції у Київській області, Садівницьке товариство «Бучанка» про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись з позовом до суду та з урахуванням уточнених позовних вимог (а/с 174 - 179, том І) просили: визнати протиправними дії державного реєстратора Скоріної Олени Миколаївни по реєстрації змін до установчого документу Статуту Садівницького товариства «Бучанка» і скасувати державну реєстрацію за №13571050003003206 від 11.06.13р.; визнати протиправними дії державного реєстратора Борозенця Олександра Вікторовича по реєстрації змін до установчого документу Статуту Садівницького товариства «Бучанка» і скасувати державну реєстрацію за №13571050002003206 від 25.04.13р.; визнати протиправними дії по внесенню 22.04.13р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про юридичну особу СТ «Бучанка», керівника й визнати недійсною виписку №468892 серії АА від 07.05.13р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видану державним реєстратором Борозенець О.В.; скасувати здійснену 22.04.13р. державну реєстрацію СТ «Бучанка» розташованого в СМТ Гостомель Києво-Святошинського району Київської області; зобовязати ГУ статистики у Київській області виключити з ЄДРПОУ дані про СТ «Бучанка», розташоване в СМТ Гостомель Києво-Святошинського району Київської області.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.14р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючи з вказаною постановою позивачі подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.15р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.14р. залишено без змін, а апеляційну скаргу позивачів без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що реєстраційні дії вчинені з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх учасників процесу, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.04.13р. на підставі поданої ОСОБА_9 реєстраційної картки з доданими до неї документами, згідно опису документів, що надаються юридичною особою від 22.04.13р. (а.с.16-21 том 1), державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради вчинено реєстраційні дії про включення відомостей про юридичну особу СТ «Бучанка».

25.04.13р. на підставі поданої ОСОБА_9 реєстраційної картки з доданими до неї документами, згідно опису документів, що надаються юридичною особою від 25.04.13р. (а.с.56 том1), державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СТ «Бучанка».

11.06.13р. державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради на підставі поданої ОСОБА_9 реєстраційної картки з доданими до неї документами, згідно опису документів, що надаються юридичною особою від 11.06.13р., проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СТ «Бучанка».

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що реєстраційні дії вчинені у межах та у спосіб повноважень, визначених Законом України «Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» №755-IV від 15.05.03 року; позивачами не доведено факт порушення прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст. 185 КАС України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, за змістом наведеної процесуальної норми особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб, або істотно утруднюють реалізацію свобод та ущемляють їх інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, апелянтом не надано жодних доказів порушення її прав у спірних правовідносинах, як і не наведено обґрунтованих мотивів яким чином вчинені відповідачем реєстраційні дії щодо юридичної особи СТ «Бучанка» породжують, змінюють або припиняють її права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Не містять матеріали справи і доказів належності апелянта до членів СТ «Бучанка».

У будь-якому разі, в установчих документах СТ «Бучанка» (як у старій редакції Статуту 1982 року, що зареєстрований рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 10.01.1983 року № 22 (а.с.22 том 1), так і у редакції оспорюваних зареєстрованих змін до статуту 25.04.13, 11.06.13р.) закріплені права членів товариства: приймати участь в обговоренні питань, які розглядаються на загальних зборах товариства; брати участь у загальних зборах; обирати та бути обраними до органів управління товариства; ставити питання перед правлінням і загальними зборами та виносити пропозиції щодо покращення роботи товариства; звертатися до управління за захистом своїх прав та у разі незгоди з рішенням правління звертатися до загальних зборів; приймати особисту участь при розгляді питань правління, які мають відношення до даного члена товариства; користуватися на власний розгляд врожаєм своєї ділянки; отримувати довідки, витяги з прийнятих рішень на загальних зборах, виходити із членства товариства тощо.

Доказів порушення цих чи то інших прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, що повязана в вчиненням державним реєстратором оспорюваних дій суду не подано. Покликання апелянта на наявність спірних правовідносин, що повязані з незаконним накладенням СТ «Бучанка» штрафу за послугами енергопостачання не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються спірної сфери правовідносин.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Покликання позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представника на те, що оспорювана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу, так як вказані позивачі вже реалізували своє право апеляційного оскарження постанови від 19.08.14р. і у даній справі є ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.15р. про відмову у задоволенні їх апеляційної скарги.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.14р. у справі №826/7947/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.14р. у справі №826/7947/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Старова Н.Е.

Повний текст ухвали складений: 18.06.15р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Старова Н.Е.