Постанова № 45206139, 17.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3662/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» ( далі позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0000342200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, адміністративний позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2015 року рішення судів попередніх інстанції були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» ( далі - ТОВ «Катеринопільський елеватор» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області ( далі Звенигородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області ) як платник податку на додану вартість ( далі ПДВ ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Катеринопільський елеватор» відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 30.10.2013 р. № 107/23-12-22-016/32580463.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, податковим органом було встановлено включення товариством до складу податкового кредиту з ПДВ у липні 2013 року на суму 1029846,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних за операціями, які не створюють юридичних наслідків, окрім тих, що повязані з їх недійсністю, що призвело до порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. № 0000342200, яким позивачу зменшено суму відємного значення з ПДВ на 1029846,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції між позивачем і ФГ «Кравець», ПАП «Альтаір» і ТОВ «Вторметекспорт» є реальними і підтверджуються відповідними первинними документами, складеними із дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( далі Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності обчислення платником податків його податкових зобовязань з ПДВ та формування податкового кредиту і, як наслідок, визначення розміру відповідного відємного значення належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, судова колегія встановила, що позивачем з ТОВ «Вторметекспорт» було укладено договір поставки від 12.07.2012 р. № 2286/к / Т. 1 а.с. 80-82/, з ПАП «Альтаір» - договір поставки від 08.07.2013 р. № 2254/к / Т. 1 а.с. 163-165 /, з ФГ «Кравець» - договір поставки від 05.07.2013 р. № 2249/К / Т. 1 а.с. 170-171 /.

На підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій за вказаними договорами позивачем до суду першої інстанції було надано видаткові накладні / Т.1 а.с. 107, 111, 114, 118, 121, 125, 128, 131, 134, 196, 204, 208, 213, 217, 221, 226, 203, 234, 238, 242, 248, 253, 259, 264; Т.2 а.с. 31, 37, 42, 58, 73, 77, 81, 89, 95, 101, 108, 112, 117, 126, 130, 134, 138, 144, 153, 158, 162, 166,/, звіти / Т. 1 а.с 83, 166; Т. 2 а.с. 172-173 /, банківські виписки / Т. 1 а.с. 84-106, 167-194; Т. 2 а.с. 174-204 /, податкові накладні / Т. 1 а.с. 108, 112, 115, 119, 122, 126, 129, 132, 135, 195, 203, 207, 212, 216, 220, 225, 229, 233, 237, 241, 247, 252, 258, 263; Т. 2 а.с. 32, 38, 43, 59, 74, 78, 82, 90, 96, 102, 109, 113, 118, 127, 131, 135, 139, 145, 154, 159, 163, 167, /, товарно-транспортні накладні / Т. 1 а.с. 109-110, 113, 116-117, 120, 123-124, 127, 130, 133, 136, 198-202, 206, 210-211, 215, 219, 223-224, 228, 232, 236, 240, 244-246, 250-251, 255-257, 261-262, 266; Т. 2 а.с. 34-36, 40-41, 45-57, 61-72, 76, 80, 84-88, 92-94, 98-100, 104-107, 111, 115-116, 120-125, 129, 133, 137, 141-143, 147-152, 156-157, 161, 165, 169/, а також роздруківки з програми бухгалтерського обліку 1С і фотокартки вантажних автомобілів / Т. 3 а.с. 163-198 /, податковий розрахунок / Т. 3 а.с. 198-232 /, баланс ТОВ «Катеринопільський елеватор» станом на 31.12.2013 р. / Т. 3 а.с. 233-238 /, звіт про фінансові результати за 2013 р. / Т. 4 а.с. 1-2 /.

Водночас, судова колегія зазначає, що у зазначених вище видаткових накладних не вказано посаду особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності та підписала видаткову накладну, а також не зазначено дату і номер довіреності, на підставі якої вона діяла. У вказаних звітах не зазначено імені, прізвища та по батькові особи, відповідальної за їх складання. Банківські виписки не завірені печаткою відповідної банківської установи та не містять підписів осіб, які їх склали і відповідальні за достовірність зазначених у них відомостей.

Крім того, апеляційний суд, оцінюючи докази у їх сукупності, згідно з вимогами ст. 86 КАС України, зазначає, що товарно-транспортні накладні також містять не всі відомості, зокрема у них не вказано на підставі якого доручення діяв вантажоодержувач.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що зазначені первинні документи не відповідають вимогам Закону № 996-XIV та Положення № 88, а отже, не є належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами, які б підтверджували реальність спірних господарських операцій між позивачем і ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» і ФГ «Кравець», що помилково не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

Судова колегія також звертає увагу й на те, що роздруківки програми бухгалтерського обліку 1С, відомості про баланс товариства і звіти про його фінансові результати, що були долучені позивачем до матеріалів справи під час повторного розгляду даної справи судом першої інстанції, є внутрішніми документами ТОВ «Катеринопільський елеватор» і самі по собі, за відсутності належним чином засвідчених банківських виписок або інших банківських документів, не підтверджують реальність руху коштів між позивачем і його контрагентами за спірними господарськими операціями, а фотокартки вантажних автомобілів не є достатніми доказами реальності переміщення товарів за відсутності сукупності належним чином оформлених і завірених відповідних первинних документів.

Більш того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що у справі відсутні належні і допустимі, у розумінні ст. 70 КАС України, докази подальшого руху товарів, які мали бути придбані позивачем ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» і ФГ «Кравець» на підставі договорів поставки від 12.07.2012 р. № 2286/к, від 08.07.2013 р. № 2254/к, від 05.07.2013 р. № 2249/К.

При цьому, судом апеляційної інстанції позивачу було запропоновано подати додаткові докази, а саме: оригінали або належним чином завірені копії первинних документів, складених за результатами його господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт», ПАП «Альтаір» і ФГ «Кравець», зокрема, видаткових накладних, банківських виписок, підтверджуючих рух коштів між позивачем і зазначеними контрагентами, а також первинних документів, підтверджуючих подальший рух товарів, придбаних ТОВ «Катеринопільський елеватор» у вказаних контрагентів. Однак, позивачем до апеляційного суду жодних із вказаних документів надано не було, а натомість надіслано пояснення про те, що належним чином завірені копії усіх документів містяться в матеріалах справи.

Викладене переконує судову колегію в тому, що, у даному випадку, відсутні жодні правові підстави для визнання всіх спірних господарських операцій, здійснених між позивачем і зазначеними контрагентами, реальними, а суд першої інстанції формально підійшов до оцінки спірних господарських операцій та визначення достовірності первинної документації за такими операціями.

Таким чином, апелянт, який є субєктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи та порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року скасувати.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.