Ухвала суду № 45206114, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3729/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваарт Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваарт Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №129626552210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 19.08.2014 року №782/26-55-22-10/33637667 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Акваарт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року» щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ по накладним отриманим від ТОВ «Полікс» є необґрунтованим та спростовується наявними матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати, та прийняти нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Акваарт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року за результатом якої складено акт від 19.08.2014 року №782/26-55-22-10/33637667.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті віднесених до податкового кредиту сум ПДВ по накладним отриманим від ТОВ «Полікс», які оформлені з порушенням норм Податкового кодексу України на загальну суму 8 709 750 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року № 129626552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 10 836 493 грн. (за основним платежем 8 669 194 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 167 299 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували наступні обставини: згідно довідки ДПІ у Бабушкинському районі міста Дніпропетровськ від № 520/04-62-22-3/32713558 та довідки від 20.05.2014 №574/04-62-22-3/32713558 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Полікс» встановлено відсутність ведення господарської діяльності. Враховуючи викладене, відповідно до зустрічної зірки не можливо підтвердити реальність господарських відносин між ТОВ «Поліс» та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку.

Крім того, податковий орган вказує, що за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року основними постачальниками ТОВ «Полікс» є ТОВ «Лантіком», ТОВ «Фай Торг», ТОВ Велор Ін вест», ТОВ «Мега Пром», ТОВ «Маритен» щодо яких наявна наступна інформація: ТОВ «Лантіком» ліквідовано на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013; ТОВ «Фай Торг» визнано банкрутом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 року №904/3075/14; ТОВ «Мега Пром» припинено; ТОВ «Маритен» припинено згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 року у справі № 826/2228/13. З огляду на викладене, податковий орган вказує, що ТОВ «Полікс» не підтверджено поставку товарів вказаними контрагентами.

Враховуючи вищенаведене позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та TOB «Полікс» укладено договір поставки від 01.11.2011 року №4411 копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товарів здійснюється на умовах EXW (ЕХ WORKS) Франко завод, місце поставки - місто Київ. Умови поставки EXW (EX WORK4 Франко завод відповідно до Інкотермс 2010 означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці.

На виконання умов договору TOB «Полікс» виписано позивачу видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати товару підтверджується копіями платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

З акту перевірки вбачається, що товар було доставлено у розпорядження позивача на його склад у м. Вишгород, наявність якого не заперечується податковим органом.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4. п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

На момент укладення договору, на якому ґрунтуються взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент зареєстрований в податковому органі як платник ПДВ.

Крім того, колегією суддів досліджено документи надані представником податкового органу, з яких не підтверджується факт неможливості вчинення контрагентом позивача господарських операцій. Так, зокрема, з поданого звіту форми 1 ДФ ТОВ «Полікс», в період в який здійснювалася господарська операція кількість працюючих становила 4-7 чоловік.

Разом з цим, представником позивача подано копії сертифікатів відповідності та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, що у свою чергу підтверджує посилання позивача, що вказане підприємство займається продажем сантехнічного обладнання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених п.п.14.1.181 п. 14.1ст. 14. п.п.198.1. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.7. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України та надано належну оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим. судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повіломлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.