Ухвала суду № 45206088, 17.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа: № 826/3914/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Сервіс» ( далі позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві ( далі відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 р. № 0012802201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Сервіс» (далі ТОВ «Експлуатаційна компанія «Сервіс» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві ( далі ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у результаті взаємовідносин з ТОВ «БК «Палаццо» за період з 01.01.2013 р. по 28.02.2013 р., за результатами якої було складно акт від 02.08.2014 р. № 1362/26-59-22-01/34486072.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 16 667,00 грн., а також відємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобовязання у сумі 39049,00 грн.

Такі висновки податкового органу вмотивовані відсутністю факту реального здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «БК «Палаццо».

На підставі та на виконання акту перевірки від 02.08.2014 р. № 1362/26-59-22-01/34486072 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 р. № 0012802201, яким позивачу зменшено розмір відємного значення з ПДВ на 16 667,00 грн. та суму відємного значення різниці між розміром податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду на 39049, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «БК «Палаццо» у період з 01.01.2013 р. по 28.02.2013 р., є реальними і повністю підтверджуються належною первинною документацією, а відповідачем не надано жодних доказів, які б доводили протилежне.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобовязань з ПДВ, формування податкового кредиту та визначення розміру відємного значення належить з'ясувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, що повинно підтверджуватися відповідною первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «БК «Палаццо» у період з 01.01.2013 р. по 28.02.2013 р. за договором про виконання робіт від 05.11.2012 р. № Л21/05-11-12, предметом якого було проведення робіт з обстеження квартир будинків, прилеглих до будівельного майданчику, та складання відповідної проектної документації моніторингу будівель, підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: кошторисом інженерно-вишукувальних робіт, протоколом погодження ціни, актами здачі-приймання науково-технічної продукції і документації, податковими накладними та відповідними банківськими виписками, платіжними дорученнями і довідкою з банку / а.с. .

При цьому, колегія суддів відзначає, що всі вищевказані первинні документи складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Більш того, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, стороною зазначеного вище договору про виконання робіт від 05.11.2012 р. № Л21/05-11-12, окрім позивача і ТОВ «БК «Палаццо», є ще один субєкт господарювання ТОВ «Захід-Інвест-Груп», який у своєму листі від 06.03.2015 р. № 210-446 стверджує про факт виконання робіт за технічною документацією, розробленою ТОВ «БК «Палаццо».

Крім цього, з листа ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» від 06.03.2015 р. № 210-446 вбачається, що фактично технічна документація, розроблена ТОВ «БК «Палаццо» була використана підприємством для виконання робіт за додатковою угодою від 13.05.2014 р. № 13.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором, укладеним із ТОВ «БК «Палаццо», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цим субєктом господарювання, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується товарність господарських операцій за такими договорами, розрахунки між сторонами та господарська мета їх укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем реальності зазначених господарських операцій і показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаних господарських операцій, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «БК «Палаццо» та викладені в ньому відомості, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншого субєкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що у вказаних актах не встановлено факту порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, а лише наведені посилання на ймовірну протиправність дій його контрагента, а отже, такий акт на є належним доказом, у розмінні ст. 70 КАС України, який би підтверджував неправомірність обчислення ТОВ «Експлуатаційна компанія «Сервіс» своїх податкових зобовязань.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Тож, апелянт, який є субєктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2014 р. № 0012802201 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 18.06.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.