Ухвала суду № 45206043, 18.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/2816/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М.розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі Управління або відповідач) звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області (далі ВПВР УДВС ГУЮ в Чернігівській області або відповідач), у якому просило скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10.03.2015 року, винесену державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП № 41925347, при виконанні виконавчого листа № 2-а/2506/683/12, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 2-а/2506/683/12, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради здійснити перерахунок ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 3 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку за відрахуванням вже сплаченої суми.

Відповідно до відомостей, викладених у позовній заяві, на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_4 було проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення суду. Рішення суду виконано частково в частині перерахунку пенсії.

Проте, виплата коштів не здійснена боржником у звязку з відсутністю бюджетних коштів.

10.03.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Підставою до прийняття зазначеного рішення стало невиконання судового рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якого видано виконавчий лист № 2-а/2506/683/12 виданий 24.07.2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі Закон №606-XIV) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі Закон № 606-XIV) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що приписи вищенаведеної правової норми не обмежують обов'язок державного виконавця визначити та стягнути з боржника виконавчий збір, натомість положення статті 28 Закону № 606-XIV дають підстави дійти висновків, що виконавчий збір стягується завжди, коли рішення не виконано у термін, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 257 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Європейський суд з прав людини у пункті 35 свого рішення по справі «Бурдов проти Росії» звертає увагу на те, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, а тому доводи апелянта щодо неможливості виконати рішення суду в зв'язку з відсутністю коштів є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець правильно визначив невиконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили, та правомірно прийняв оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору при проведенні виконавчих дій.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у звязку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 5 травня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.