Ухвала суду № 45205932, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1771/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГлущенко Я.Б.,

суддівПилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретаріСтрояновській О.В.,

за участю:

представника позивача Безверхої А.П.,

представника відповідача Івченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Рентал Груп» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0002281710.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та необґрунтованість визначення позивачу грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, який має утримуватись та сплачуватись ним як податковим агентом. При цьому, суд встановив порушення позивачем податкового законодавства в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб при взаємовідносинах з однією фізичною особою, однак, враховуючи неможливість виокремити суми штрафних (фінансових) санкцій за кожним встановленим у ході перевірки порушенням, скасував спірне рішення в цілому.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, за підсумками якої складено акт від 01.08.2014 №362/26-57-22-01-10/35081565 та виявлено, зокрема, порушення ст. ст. 109, 110, пп. 164.17.2 п. 164.17 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст. 171, пп. «б» п. 176.2 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобовязань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 30 198,60 грн.

Як убачається із матеріалів справи, порушення вказаних норм, на переконання контролюючого органу, полягає в неоподаткуванні позивачем доходів, виплачених суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на загальну суму 187 094,00 грн, а також у неоподаткуванні доходу, виплаченого деяким працівникам підприємства у вигляді вартості компенсованих витрат за проїзд, оскільки до авансових звітів не надано оригінали відривної частини посадкового талону пасажира.

На підставі податкової перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0002281710, яким визначено позивачу грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 50536,43 грн, в тому числі 30 198,60 грн основний платіж, 20 337,83 грн штрафні санкції.

У процесі адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної фіскальної служби України, було збільшено суму грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб на 4 047,41 грн (1 254,32 грн основний платіж, 2 793,09 грн штрафні санкції). У решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись із указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта в частині визначених грошових зобовязань через неоподаткування позивачем доходів, виплачених суб'єктам підприємницької діяльності на загальну суму 187 094,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 162.1.3, 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Обєктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (пп. пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 164 ПК України).

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється у відповідності до правил, встановлених статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно приписів пункту 177.8 цієї норми під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, у випадку нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Як убачається із матеріалів справи, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію ОСОБА_5 фізичною особою-підприємцем, ліцензії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті серії НОМЕР_2 від 22.10.2013, свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1, зазначена особа є самостійним субєктом підприємницької діяльності, а тому позивач не є податковим агентом такої особи, і, відповідно до правил пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, не зобовязаний утримувати податок на доходи, виплачені цій особі. Доказів того, що відносини за угодою між позивачем та цим субєктом господарювання є фактично трудовими, і що їх сторони можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, відповідачем не надано.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та безпідставність донарахування позивачу грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб внаслідок взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5

Разом з тим, враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження статусу особи ОСОБА_4 як субєкта господарської діяльності, і що позивачем фактично визнано в цій частині порушення правил оподаткування, колегія суддів доходить висновку, в чому також погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем правомірно визначено відповідне грошове зобовязання позивачу внаслідок відносин із названою особою, в результаті яких позивачем сплачено їй 15 000,00 грн згідно банківської виписки №БВ-0000220 від 10.08.2012.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта в частині визначених грошових зобовязань через неоподаткування позивачем доходів, виплачених працівникам підприємства у вигляді вартості компенсованих витрат за проїзд, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно абзацу 4 підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Таким чином, до обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб не відносяться доходи, надані (виплачені) платнику податку податковим агентом, що повязані з виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту), а також доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до правил оподаткування податком на прибуток податкового агента.

Відповідно до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток враховуються такі витрати подвійного призначення як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Також, вказаною нормою передбачено, що будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема, зі змісту договору франчайзингу компанії «Budge», звітів про використання коштів, запрошень працівників позивача на щорічні міжнародні конференції з приводу надання послуг з оренди (прокату) автомобілів (зазначений вид господарської діяльності є основним для позивача), авіаквитків, квитанцій і рахунків на їх оплату, довідок авіакомпаній, витрати на відрядження, в тому числі інші, повязані з відрядженнями побутові послуги, документально підтверджуються, і були віднесені позивачем до витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, а тому не являються додатковим благом, наданим працівникам.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та безпідставність визначення позивачу грошових зобовязань за вказаними відносинами.

Отже, як установлено судом, доводи податкового органу в переважній частині визначених платнику податків грошових зобовязань спростовуються матеріалами справи.

Оскільки відповідачем не надано розрахунку основного зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення в розрізі окремих епізодів, виокремити суми штрафних (фінансових) санкцій за кожним встановленим у ході перевірки порушенням неможливо, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 17 червня 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.