Постанова № 45205430, 16.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 924/476/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015р. у справі № 924/476/15 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до дочірнього підприємства "ЖЕК" №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс", м. Хмельницький

про стягнення 78187,00 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 7899,80 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2287,79 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - Пронюк В.Я., представник за довіреністю № 14-182 від 15.07.2014р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до господарського суду Хмельницької області про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства "ЖЕК" №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" 78187,00 грн., з яких: 60 728, 15 грн. - основна сума боргу, 7 899, 80 грн. - пеня, 7 271,26 грн. - борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2 287, 79 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015р. позов задоволено частково.

Стягнуто з дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 60728,15 грн. основного боргу, 3945,53грн. пені, 2282,56 грн. 3% річних, 7271,26 грн. інфляційних втрат, 1826,63 грн. судового збору.

В позові в частині стягнення 3954,27 грн. пені та 5,23 грн. 3% річних відмовлено.

Суд першої інстанції встановивши факт наявності заборгованості за природний газ на підставі договору купівлі-продажу дійшов висновку, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню частково. Судом також було відмовлено в позові в частині стягнення пені в розмірі 3954,27 грн. та 5, 23 грн. 3% річних, при цьому, суд першої інстанції скористався правом, передбаченим ст. 83 ГПК України, зменшивши належний до стягнення розмір пені на 50%.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням в частині зменшення судом першої інстанції суми пені на 50%, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського кодексу України, просить його в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення пені.

Відповідач - дочірнє підприємство "ЖЕК" №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу (№ 15-05/02 від 26.05.2015р.) в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує на те, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені, обґрунтовано взяв до уваги майновий стан відповідача, збитковість підприємства, наявність заборгованості жителів по сплаті житлово-комунальних послуг. Просить справу розглядати без участі його повноважного представника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до розгляду, справу призначено до слухання.

В судовому засіданні 16.06.2015р. представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення місцевого господарського суду незаконним в частині зменшення розміру пені на 50%, тому просить його скасувати в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи клопотання відповідача в якому він просить справу розглядати без участі його повноважного представника, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача у справі про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "ЖБК №1" ТОВ "Комунпостачсервіс" (покупець) було укладено договір №13/3009- ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу (а.с. 15-20).

Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 156,0 тис. куб. м. (сто п'ятдесят шість тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 20,0, лютий - 30,0 березень - 20,0, квітень - 10,0, травень -5,0, червень 5,0, липень - 5,0, серпень -5,0, вересень - 8,0, жовтень - 12,0, листопад - 16,0, грудень -20,0.

Згідно п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ в пунктах приймання-передачі. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Згідно п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. №288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям".

Пункт 5.1. договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн. (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.13р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач у січні - травні 2013р. та жовтні - грудні 2013р. передав, а відповідач отримав природний газ в обсязі 110,547 тис. куб. м. на загальну суму 144728,15грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.13р. на суму 31355, 34 грн. (а.с. 21); від 28.02.13р. на суму 27165, 90 грн. (а.с.22); від 31.03.13р. на суму 23303, 76 грн. (а.с.23); від 30.04.13р. на суму 13353, 84 грн. (а.с. 24); від 31.05.13р. на суму 2662, 91 грн. (а.с.25); від 31.10.13р. на суму 11545, 84 грн. (а.с.26); від 30.11.13р. на суму 12429, 56 грн.(а.с.27); від 31.12.13р. на суму 22911, 00 грн. (а.с. 28).

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався лише частково на суму 84000 грн., що підтверджується реєстром прийнятих платежів від підприємства "Комунпостачсервіс ТОВ ДП ЖЕК" зокрема, 10.01.13р. сплачено 5000,00 грн.; 24.01.13р. - 5000,00 грн.; 11.02.13р. - 10000,00 грн..; 13.03.13р. - 10000,00 грн.; 22.04.13р. - 10000,00 грн.; 02.10.13р. - 10000,00 грн.; 07.10.13р. - 10000,00 грн.; 20.11.13р. - 10000,00 грн.; 11.12.13р. - 5000,00 грн.; 21.01.14р. - 9000,00 грн. (а.с.30).

Отже, враховуючи частково проведену оплату за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 60728,15 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 60 728, 15 грн. - основної суми боргу, 7 899, 80 грн. - пені, 7 271,26 грн. - боргу внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2 287, 79 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт передачі позивачем природного газу та прийняття його відповідачем на загальну суму 144 728,15 грн. підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які підписані без зауважень сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач не виконав належним чином зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 60 728, 15 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи доказами.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 60 728, 15 грн. визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У поданій позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7899,80 грн. (розрахунок а.с. 10 - 14). Розрахунок пені здійснений по кожному акту окремо з врахуванням часткової сплати суми боргу.

Позивачем допущена помилка в нарахуванні пені, оскільки ним враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що пеня за період визначений позивачем, складає 7891,06 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. В частині стягнення 8,74 грн. пені судом першої інстанції правомірно відмовлено з підстав необґрунтованості.

При цьому, оскільки відповідачем подано суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені на 50% в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України, суд реалізував своє право та зменшив її розмір.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи скаржника, що суд не обґрунтував винятковості даного випадку та неправомірно зменшив розмір пені на 50 % з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Відповідно до пп. 3.17.4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що згідно п. 1.2. договору від 28.12.2012р. №13/3009-ТЕ-34 споживачем теплової енергії, що продається за договором є населення, релігійні організації та національні творчі спілки і їх регіональні осередки, враховуючи збитковість господарської діяльності відповідача, що підтверджується фінансовим звітом (а.с.62-64), у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, що підтверджується довідкою про заборгованість по квартплаті (а.с.61) та те, що нарахована позивачем сума пені неспіврозмірна порівняно із збитками кредитора суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

Стосовно вирішення судом першої інстанції спору в частині розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 7271,26 грн., нарахованих за зобов`язаннями березня 2013р. в сумі 14,60 грн. (період з 04.2013 по 02.2014р.), за зобов`язаннями квітня 2013р. в сумі 1356,89 грн. (період з 05.2013р. по 06.2014р.), за зобов`язаннями травня 2013р. в сумі 316,80 грн. (за період 06.2013р. по 06.2014р.), за зобов`язаннями жовтня 2013р. в сумі 1425,80 (період з 11.2013р. по 06.2014р.), за зобов`язаннями листопада в сумі 1507,06 грн. (період з 12.2013р. по 06.2014р.), за зобов`язаннями грудня 2013р. в сумі 2650,11 грн. (за період з 01.2014р. по 06.2014р.)., законними та обґрунтованими, такими, що правомірно задоволенні господарським судом в межах позовних вимог.

Позивачем при розрахунку 3% річних допущено помилку, ним враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає 2282,56 грн. 3% річних. В частині стягнення 5, 23 грн. 3% річних, судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення п. п. 6.1., 9.3. договору, зміст яких сторони у відповідності до ст. ст. 627, 628 ЦК України визначили на власний розсуд, не можуть бути визнанні недійсними, оскільки в момент вчинення правочину сторонами було додержано вимог, зазначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3009-ТЕ-34 спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їх внутрішній волі, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2015р. у справі № 924/476/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.