Постанова № 45205419, 10.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

10 червня 2015 року Справа № 903/60/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Німчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" на рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2014 р. у справі №903/60/14

за позовом Волинського обласного центру зайнятості, м.Луцьк

до товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд", м.Луцьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Козачука Віктора Анатолійовича, смт. Дубище Рожищенського району Волинської області

про стягнення 1417766,01 грн.

За участю представників:

Позивача - Герасимчук Оксана Вікторівна ( довіреність № б/н від 22.04.2015 р. );

Дунас Валентина Володимирівна (довіреність №б/н від 22.04.2015 р.)

Відповідача - Солтисюк Андрій Петрович (довіреність № 31 від 07.04.2015 р. );

Третьої особи -Козачук Віктор Анатолійович (паспорт серії АС №260185)

З оголошенням перерви у судовому засіданні.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.03.2014 р. у справі №903/60/14 (суддя Вороняк А.С.) задоволено позов Волинського обласного центру зайнятості до товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця Козачука Віктора Анатолійовича про стягнення 1417766,01грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1417766,01 грн., з них 1309773,32 грн. заборгованості по невикористаному авансу, 107992,69 грн. неустойки та 28355,32 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 34-37).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (вх.№7049/15 від 07.04.2015р., арк.справи 204-209), в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У скарзі, зокрема, зазначає, що відповідно до умов п.12.6 договору, надав позивачу звіт щодо використання авансу у встановлений договором термін, а саме: 11.06.2010р. та 31.07.2010р., що підтверджується наданими реєстрами прихідних документів за періоди з 11.03.2010р. по 11.06.2010р. на загальну суму 1649 307,23 грн. та з 23.04.2010р. по 31.07.2010р. на загальну суму 360000,00 грн., до яких замовнику було надано завірені копії відповідних прихідних документів.

Стверджує, що сума заборгованості відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р. являється сумою дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем за результатами здійснених сторонами розрахунків за договором підряду.

Суму одержаного авансового платежу у розмірі 193800 грн. (платіжне доручення №2109 від 30.06.2011р.), як авансовий платіж апелянт заперечує та вважає, що це була проплата по актах виконаних робіт.

Єдино вірними офіційними документами сторін, що свідчать про суму використаних матеріальних ресурсів (матеріалів і витрат пов'язаних із їх придбанням і доставкою на об'єкт) скаржник вважає підписані сторонами за цей період акти виконаних робіт по формі КБ-2в і відомості ресурсів, що є невід'ємними додатками до вказаних актів виконаних робіт.

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ~2в, які було надано відповідачем і підписано позивачем, відповідач придбав матеріали, які були використані в ході будівництва об'єкта будівництва, на загальну суму 2 806 632,00 грн. (в т.ч. матеріали - 2516798,40 грн.; перевезення матеріалів - 238 825,20 грн.; заготівельно-складські витрати - 51008,49 грн.) з ПДВ, що значно перевищує наданий замовником аванс.

Тому вважає, що наданий позивачем аванс в сумі 1 944 400,00 грн. (1 644 400,00 грн. + 300000,00 грн.) використаний відповідачем за призначенням.

Стверджує, що позивач, починаючи з 2011 року, не виконує свої зобов'язання передбачені п.11.3 договору підряду по щорічному (якщо будівництво здійснюється протягом кількох календарних років) узгодженню з генпідрядником плану фінансування за місяцями на поточний рік.

Вважає, що оскільки договір підряду на момент розгляду справи був чинним, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 1 309 773,32 гри., є безпідставною, та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, що регулюють відносини, що випливають з укладення та виконання договорів будівельного підряду.

Скаржник звертає увагу, що в рішенні господарський суд Волинської області не навів жодної правової норми, яка зобов'язує відповідача (генпідрядника) повернути позивачу (замовнику) кошти, які були перераховані ним відповідачу відповідно до умов договору підряду, а також не наведено жодної правової норми, яка надає позивачу (замовнику) право вимагати від відповідача (генпідрядника) повернення коштів, які були перераховані на виконання умов договору за умови чинності останнього.

Вважає, що позивач станом на момент розгляду даної справи господарським судом Волинської області не надав суду жодних доказів на підтвердження вартості невиконаних будівельних робіт, від розміру яких може нараховуватися неустойка. Дана обставина свідчить про безпідставність нарахування позивачем відповідачу неустойки та вимоги про її сплату.

Вважає, що строк позовної давності для вимоги щодо повернення авансу в сумі 1644000,00 грн. перерахованого відповідачу 11.03.2010р. сплив 11.06.2013р., а до вимоги щодо повернення авансу в сумі 300 000,00 грн., перерахованого відповідачу 23.04.2010р., сплив 23.07.2013р.

При обґрунтуванні апеляційних вимог посилається на положення договору та норми ст.320 Господарського кодексу України ст.ст.257, 267, 614, 847, 883 Цивільного кодексу України, п.п.2.1, 2.29, 2.3, 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2014р. по справі №903/60/14 та постановити нове, яким відмовити в позові Волинського обласного центру зайнятості в позові повністю.

До матеріалів справи додав клопотання про застосування строку позовної давності до вимог Волинського обласного центру зайнятості щодо стягнення з ТДВ «ДТПВ ФБК «Транс-Інвест-Буд» 1309773,32 грн. заборгованості по невикористаному авансу та 107992,69 грн. неустойки, а також 28355,32 грн. судового збору (вх.№1049/15 від 07.04.2015р., т.4, арк.справи 227).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т.4, арк.справи 202, 203).

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№10303/14 від 24.04.2015р.,т.5, арк.справи 1-10).

На твердження представників відповідача про те, що сума платежу у розмірі 193800 грн. (платіжне доручення №2109 від 30.06.2011р.) є проплатою по актах виконаних робіт, позивач зазначає наступне.

В спірному платіжному доручені вказано призначення платежу згідно договору № 20 від 23.02.2010р. та службової записки за виконання будівельних робіт.

Авансовий платіж у сумі 193800 грн. сплачено на виконання умов договору з врахуванням змін внесених додатковою угодою від 24.06.2011р. №4, якою сторонами, внесено зміни до п.3.1 договору та викладено його в такій редакції: "договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є твердою і складає 7281118 грн., у тому числі ПДВ20% - 1213520 грн.". Цією ж угодою доповнено п.12.6 (даний пункт договору регламентує здійснення авансових платежів) абзацом: "Замовник, у зв'язку із внесенням змін до проектно-кошторисної документації, перераховує генпідряднику до 01.07.2011р. 193800 грн. на придбання матеріальних ресурсів". Крім цього, службова записка від 30.06.2011р. підтверджує чітке призначення цих коштів, а саме на сплату авансу у сумі 193 800 грн.

Реєстри прихідних документів за період з 11.03.2010р. по 11.06.2010р., з 23.04.2010р. по 20.06.2011р., з 12.04.2010р. по 20.06.2011р. та копії накладних до них позивач не вважає звітами про використання коштів (авансу), оскільки періоди в цих реєстрах частково збігаються, накладні дублюються, а залишок матеріалів взагалі відсутній.

Заборгованість відповідача (сума не повернутого, невикористаного авансу у розмірі 1309773,32 грн.) стверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, що також підтверджує невикористання даних коштів протягом трьох місяців після їх одержання.

Твердження апелянта про помилки в проектно-кошторисній документації та необхідність їх виправлення, що спричиняли затримки у будівництві вважає безпідставними оскільки позивачем на виконання п.п.6.1., 6.2. договору підряду від 23.02.2010р. №20, передано генпідряднику проектно-кошторисну документацію, що засвідчено актом робочої комісії на початок робіт від 30.03.2010р., який складено робочою комісією у складі представників позивача, відповідача та технагляду. Жодних зауважень щодо комплектності, відповідності установленим вимогам у встановлений договором час від відповідача на адресу позивача не надходило.

На твердження скаржника про неправомірність нарахування штрафних санкцій, позивач зазначає, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - неустойки, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п.15.4. договору, щодо строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію).

При обґрунтуванні відзиву посилається на п.п.1.2, 1.3, 1.6, 2.1, 2.2, 3.1, 6.1, 6.2, 12.6 договору, та норми ст.ст.11, 318, 526, 530, 610, 612, 629, 837, 840, 846, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199, 216, 217, 231 Господарського кодексу України.

Позивач просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2014р. у справі №903/60/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 25.06.2015 р. (т.5, арк.справи 25).

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТДВ «ДТПВ ФБК «Траст-Інвест-Буд» надійшло письмове клопотання про витребування доказів (вх.№11299/15 від 08.05.2015р., т.5, арк.справи 30), в якому останній просив витребувати у Волинського обласного центру зайнятості докази - документи (акти передачі), що підтверджують передачу замовником підряднику в установленому порядку скоригованої проектно-кошторисної документації (зміни та доповнення до проекту - скориговані креслення, локальні, об'єктний та зведений кошториси - котельна, зовнішні мережі водопроводу та каналізації, кабельні лінії, оздоблення) для здійснення робіт (завершення) з будівництва об'єкту ТДВ «Траст-Інвест-Буд» після укладення додаткової угоди №6 від 25 жовтня 2012 року.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, відмовляє у його задоволенні, оскільки не вбачає підстав, передбачених положеннями ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України, для його задоволення.

Також, представник відповідача подав додаткові пояснення у справі (Вх.№11299/15, т.5, арк.справи 31, 32), в яких, зокрема, зазначає, що з моменту отримання звітів про використання авансу (31.07.2010р.) до 23.01.2014р. (дата подання позовної заяви) в позивача не виникало будь-яких зауважень щодо використання авансу на матеріали. Матеріали справи не містять доказів спростування позивачем актів виконаних робіт за договором в частині суми коштів, використаної на матеріали.

Зазначає, що 11.04.2014р. відповідачем направлено лист позивачу за вих.№32, в якому повідомило про суму збитків, яку необхідно відшкодувати у випадку розірвання договору. Проте, збитки ТДВ «Траст-Інвест-Буд» позивачем не відшкодовано. Тому вважає, що Волинським обласним центром зайнятості не дотримано вимог ст. 849 ЦК України при розірванні договору.

Стверджує, що без здійснення відповідних розрахунків із застосуванням вимог закону щодо врахування збитків тієї чи іншої сторони неможливо прийняти рішення як про розірвання договору, так і стягнення певної суми коштів.

Посилається на аналогічну позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2014р. у справі № 53/532.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог Волинського обласного центру зайнятості, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено: «Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом».

Оскільки відповідачем у поданій заяві не було доведено неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання.

У судових засіданнях 29.04.2015р., 06.05.2015р., 10.06.2015р. представники відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Вважають, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, тому просили суд його скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача заперечила апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважає законним та обгрунтованим, тому просила суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Фізична особа-підприємець Козачук Віктор Анатолійович заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Вважає, що рішення, прийняте судом першої інстанції, є законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2014 р. у справі №903/60/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

23.02.2010р. Волинський обласний центр зайнятості (замовник) та товариство з додатковою відповідальністю "Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" (генпідрядник) уклали договір підряду №20, згідно п.1.2 якого, замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації виконання будівельних робіт з нового будівництва.

Як встановлено пунктом 1.3 договору, об'єкт будівництва - адміністративне приміщення Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості.

Відповідно п.1.6 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання генпідряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.

Як встановлено п.2.2 договору, початок та закінчення окремих видів робіт та їх етапів визначається Календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.1 договору генпідрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня виконання замовником зобов'язань щодо: надання будівельного майданчика (фронту робіт); передачі геодезичної розбивки головних осей; проектно - кошторисної документації; передачі дозвільної документації; відкриття фінансування; сплати авансу і завершить виконання робіт протягом 10 місяців з дня початку виконання робіт.

В пункт 2.1 договору сторони протягом 2010-2012 років вносили наступні зміни:

1) додатковою угодою від 06.09.2010р. №2, у зв'язку з внесенням змін в проектну документацію, сторонами внесено зміни до календарного графіку виконання робіт та збільшено термін виконання робіт на 2 місяці 15 днів.

2) додатковою угодою від 29.04.2011р. №3, сторонами внесено зміни до п.2.1 договору в частині збільшення терміну для завершення виконання робіт по будівництву приміщення строком на 3 місяці згідно поданого генпідрядником уточненого Календарного графіку виконання робіт, але не пізніше як до 31.07.2011р.

3) додатковою угодою від 24.06.2011р. №4, сторонами, у зв'язку з внесенням змін до проектно - кошторисної документації, внесено зміни до п.2.1 договору та викладено його в такій редакції: "п.2.1 Генпідрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня виконання Замовником зобов'язань щодо: надання будівельного майданчика (фронту робіт); передачі геодезичної розбивки головних осей; проектно - кошторисної документації; передачі дозвільної документації; відкриття фінансування; сплати авансу і завершить виконання робіт протягом 19 місяців з дня початку виконання робіт, але не пізніше 30.10.2011р. згідно поданого Генпідрядником уточненого календарного графіка виконання робіт.".

4) додатковою угодою від 27.10.2011р. №5, у зв'язку із зміною технічних умов сторонами внесено зміни до п.2.1 договору та викладено його в такій редакції: "п.2.1 Генпідрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня виконання замовником зобов'язань щодо: надання будівельного майданчика (фронту робіт); передачі геодезичної розбивки головних осей; проектно - кошторисної документації; передачі дозвільної документації; відкриття фінансування; сплати авансу і завершить виконання робіт протягом 27 місяців з дня початку виконання робіт.".

5) додатковою угодою від 25.10.2012р. №6, сторонами внесено зміни до п.2.1 договору та викладено його в такій редакції: " 2.1 Генпідрядник розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня виконання Замовником зобов'язань щодо: надання будівельного майданчика (фронту робіт); передачі геодезичної розбивки головних осей; проектно - кошторисної документації; передачі дозвільної документації; відкриття фінансування; сплати авансу і завершить виконання робіт протягом 40 місяців з дня початку виконання робіт.".

Договірна ціна робіт, відповідно до п.3.1 договору, визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є твердою і складає 6635118 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1105853 грн.

Пунктом 12.6 договору встановлено, що замовник протягом 30 робочих днів з дня підписання договору надасть генпідряднику аванс для придбання матеріалів, виробів, конструкцій у розмірі 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій протягом трьох місяців після одержання авансу і надати Замовнику звіт про використання коштів. По закінченню тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Додатковою угодою від 24.06.2011р. №4 сторони внесли зміни до п.3.1 договору та виклали його в такій редакції: "договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є твердою і складає 7281118 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1213520 грн.". Також доповнено п.12.6 договору абзацом: "Замовник, у зв'язку із внесенням змін до проектно-кошторисної документації, перераховує Генпідряднику до 01.07.2011р. 193800 грн. на придбання матеріальних ресурсів".

На виконання умов договору в період з квітня 2010 року по вересень 2011 року замовник перерахував на користь генпідрядника 6796738,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, арк.справи 40-67), в тому числі аванс на суму 2137800 грн. (платіжні доручення №5891 від 11.03.2010р. на суму 1644000 грн. (т.1, арк.справи 41), №6554 від 23.04.2010р. на суму 300000 грн.(т.1, арк.справи 40) та №2109 від 30.06.2011р. на суму 193800 грн.(т.1, арк.справи 64).

Представники відповідача підтвердили суму одержаного авансу на підставі платіжних доручень №5891 від 11.03.2010р. та №6554 від 23.04.2010р. в загальному розмірі 1944000 грн.

Суму одержаних коштів у розмірі 193800 грн. на підставі платіжного доручення №2109 від 30.06.2011р., як аванс скаржник заперечує та стверджує, що була проплату здійснено по актах виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що хоч в даному платіжному доручені вказано призначення платежу за виконання будівельних робіт, однак, як вбачається з матеріалів справи зазначене є помилкою бухгалтера, оскільки службовою запискою від 30.06.2011р.(т.3, арк.справи 127) та додатковою угодою №4 до договору стверджується чітке призначення цих коштів, а саме на сплату авансу у сумі 193800 грн.

Згідно складеного сторонами акту на початок робіт (т.1 арк.справи 39), 06.04.2010р. розпочато будівельні роботи з будівництва адміністративного приміщення Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості.

Як встановлено п.2.1 договору (зі змінами), кінцевим строком завершення виконання робіт є 06.08.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що генпідрядником виконано, а замовником прийнято будівельних робіт по договору на загальну суму 5486965,20 грн., що підтверджується актами приймання - виконаних будівельних робіт з довідками про вартість виконаних будівельних робіт за 2010р. - 2013р. (т.1, арк.справи 68-250, т.2, арк.справи 1-128).

Матеріалами справи підтверджується, що будівельні роботи з нового будівництва адміністративного приміщення Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості на час подання позову (січень 2014р.) не ведуться, звіту про використання перерахованого авансу в розмірі 1309773,32 грн. генпідрядник замовнику не надавав та невикористаних авансових коштів на вказану суму не повернув. Відповідачем не подано жодних доказів на спростування зазначеного.

Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з реєстрів використаних матеріалів (т.3, арк.справи 128, 129), відповідач, як генпідрядник, у будівництві використав всього 828026,68 грн. (із наданої йому всієї суми авансу у розмірі 2137800 грн.), інша частина авансу у розмірі 1309773,32 грн. була не використана, оскільки звіту про її використання не подано.

Докази існування матеріалів на суму 1309773,32 грн. в матеріалах справи відсутні, позивач звертався до відповідача з вимогами про надання інформації по даним коштам чи матеріалам (т.3, арк.справи 112-117), однак, відповіді не отримав.

Зазначена заборгованість відповідача (сума не повернутого, невикористаного авансу у розмірі 1309773,32 грн.) також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 30.09.2013р.(т.3, арк.справи 77), який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, що також підтверджує невикористання даних коштів протягом трьох місяців після їх одержання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, додаткових пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як встановлено ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Колегія суддів погоджується, що дії відповідача суперечать ч.1 ст. 840 Цивільного кодексу України відповідно до якої, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Згідно ст.841 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні (т.3, арк.справи 130-198, 200-250, т.4, арк.справи 1-24) не відповідають вимогам, щодо форми подання письмових доказів та не підтверджують купівлю будівельних матеріалів, виробів, конструкцій саме на будівництво адміністративного приміщення Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості. Крім цього, з доводів позивача вбачається, що товариством будувалося одночасно декілька об'єктів, що унеможливлює розмежування затрачених ними матеріалів.

Згідно ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Пунктом 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003р. передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі вказував на помилки в проектно-кошторисній документації та необхідність їх виправлення, що спричиняли затримки у будівництві.

Зазначене твердження також не приймається до уваги, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, саме з цих причин додатковими угодами протягом 2010-2012р. були внесені зміни у п.2.1 Договору, якими продовжено термін виконання робіт до 40-ка місяців з дня початку виконання робіт по будівництву об'єкта.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 107992,69 грн. за період з 07.08.2013р по 22.01.2014р., яка нарахована на суму 1794152,80 грн. невиконаних робіт.

Згідно ч.1 ст.216 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Згідно ст.199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин забезпечувати виконання зобов'язання неустойкою передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.15.4. Договору генпідрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за договором і у таких сумах: за порушення строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію) сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми невиконаних робіт за кожний день прострочки.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - неустойки, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п.15.4. Договору, щодо строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію), яка не суперечить висновкам законодавства.

Дана правова позиція також висвітлена в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. по справі №3-24гс10.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок неустойки за заявлений позивачем період з 07.08.2013р по 22.01.2014р., здійснений позивачем, та перерахунок суду першої інстанції, вважає, що арифметично вірним розрахунком є сума 108288,18 грн.

При прийняті рішення, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому, місцевий господарський суд правомірно задоволив вимогу про стягнення неустойки в розмірі 107992,69 грн. за порушення відповідачем строків здачі закінченого будівництва об'єкта в експлуатацію на суму 1794152,80 грн. (7281118 грн.(договірна ціна робіт) - 5486965,20 грн.(загальна сума виконаних будівельних робіт по актам приймання)).

Отже, враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині неподання замовнику звіту про використання коштів, які були передані йому, як аванс, відсутність доказів наявності будівельних матеріалів на заявлену суму дебіторської заборгованості, призупинення робіт по будівництву адміністративного приміщення Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості, та приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду Волинської області про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1417766,01 грн., з них 1309773,32 грн. - заборгованість по невикористаному авансу, 107992,69 грн. - неустойка.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія "Траст-Інвест-Буд" на рішення господарського суду Волинської області від 27.03.2014 р. у справі №903/60/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.