Постанова № 45205241, 16.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 917/686/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Хоменка С.І. (дов. № б/н від 12.06.2015р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область (вх. №3154 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2015р. у справі № 917/686/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об"єднання "Авто-Холдінг", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 228019,45 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.05.2015р. по справі № 917/686/15 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Авто-Холдінг" 198504,00 грн. основної заборгованості, 17711,26 грн. пені, 10520,71 грн. інфляційних збитків, 1283,48 грн. 3% річних, а також 4560,40 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при прийнятті рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які фактично не були доведені, а зроблені ним висновки не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2015р. по справі № 917/686/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач надав пояснення (вх. № 8538 від 02.06.2015р.), в яких посилається на те, що в зв'язку з недоліками, які були виявлені після підписання актів приймання-передачі керівництвом його підприємства було прийнято рішення про врегулювання виявлених недоліків шляхом переговорів. Про вказаний факт було повідомлено господарський суд в заявленому клопотанні, яке було направлено на адресу суду 12.05.2015р. Однак незважаючи на це, суд прийняв рішення. Крім того, відповідач зазначає, що за проведені позивачем роботи на загальну суму 882240 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17/12-1 від 17 грудня 2014 року, № 17/12-3 від 17 грудня 2014 року, № 30/12-1 від 30 грудня 2014 року, № 30/12-2 від 30 грудня 2014 року, № 30/12-3 від 30 грудня 2014 року, № 30/12-4 від 30 грудня 2014 року, № 09/01-1 від 09 січня 2015 року, № 09/01-2 від 09 січня 2015 року, відповідачем були сплачені кошти згідно платіжних доручень № 8881 від 14.08.14р. - 50000,00 грн., № 11024 від 03.10.14р. - 27196,00 грн., № 12467 від 05.11.14р. - 40372,00 грн., № 24002 від 23.12.14р. - 66168,00 грн., № 12148 від 28.10.14р. - 200000,00 грн., № 12158 від 29.10.14р. - 100000,00 грн., № 12286 від 31.10.14р. - 100000,00 грн., № 12397 від 04.11.14р. - 100000,00 грн. Таким чином, відповідач стверджує, що після проведених переговорів, ним було сплачено позивачу кошти в розмірі 198504,00 грн. Проте, ці обставини судом не враховані під час прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 16.06.2015р. о 15:00 год.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Його уповноважений представник Хоменко С.І. в судовому засіданні 16.06.2015р. проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2015р. по справі № 917/686/15 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

16.06.2015р. на адресу суду апеляційної інстанції від Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область надійшло клопотання (вх. № 9413) про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в судовому засіданні господарського суду Полтавської області по справі № 917/1051/15.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в даному випадку неявка представника відповідача в засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає перегляду прийнятого у даній справі рішення в апеляційному порядку, а справа може бути розглянута без участі представника Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" за наявними у справі матеріалами і наведеними відповідачем в апеляційній скарзі доводами.

Додаткових пояснень по суті спору, окрім зазначених в апеляційній скарзі, відповідачем суду не надано. Жодних нових документальних доказів відповідачем суду апеляційної інстанції не представлено.

Крім того, в даному випадку, колегія суддів суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин даної справи відхиляє доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника з причин, пов'язаних з участю в іншому судовому засіданні, оскільки відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена відповідачем на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вказане, а також те, що жодних нових письмових документів (доказів) відповідачем до матеріалів справи не надано, хоча на це у скаржника було достатньо часу та можливостей, явку представників сторін у судове засідання 16.06.2015р. не було визнано обов'язковою, а наведені відповідачем обставини в даному випадку є такими, що не перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні 16.06.2015р. по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом, 18 липня 2014 року між ТОВ «Виробниче об'єднання «Авто-Холдінг» (Виконавець) та ПАТ «АвтоКрАЗ» (Замовник) укладено договір № 532/14 на виконання робіт (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору з Виконавець зобов'язався виконати за плату відповідно до умов договору та за технічним завданням Замовника роботи, а Замовник зобов'язався прийняти результати виконаних робіт та сплатити їх.

Пунктом 3.4. Договору виконання робіт приймається Замовником на підставі акту виконаних робіт, який підписується Сторонами.

Згідно з пунктом 4.2. Договору розрахунки за виконання робіт здійснюються в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок Виконавця наступним чином:

- авансовий платіж: у розмірі 70 % від вартості робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати виставлення Виконавцем рахунку;

- остаточний розрахунок у розмірі 30 % від вартості робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та передачі результату робіт Замовнику.

18 липня 2014 року сторонами було підписано специфікацію № 1 до Договору, у якій погоджено вид та вартість робіт.

12 серпня 2014 року ТОВ «Виробниче об'єднання «Авто-Холдінг» було виставлено відповідачу рахунок № 12/08 на оплату послуг з модернізації, укомплектування та монтажу похідної автомобільної кухні ПАК на причеп КрАЗ-А061Р2 у розмірі 110 280,00 гривень.

28 жовтня 2014 року сторони підписали специфікацію № 2 до Договору.

28 жовтня 2014 року ТОВ «Виробниче об'єднання «Авто-Холдінг» було виставлено відповідачу рахунок № 28/10 на оплату послуг з модернізації, укомплектування та монтажу 7-ми похідних автомобільних кухонь ПАК на причеп КрАЗ-А061Р2 у розмірі 771 960,00 гривень.

Роботи, обумовлені у зазначених специфікаціях, на загальну суму 882240,00 грн. були виконані ТОВ «Виробниче об'єднання «Авто-Холдінг» належним чином, в повному обсязі та прийняті ПАТ «АвтоКрАЗ» без будь-яких зауважень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17/12-1 від 17 грудня 2014 року, № 17/12-3 від 17 грудня 2014 року, № 30/12-1 від 30 грудня 2014 року, № 30/12-2 від 30 грудня 2014 року, № 30/12-3 від 30 грудня 2014 року, № 30/12-4 від 30 грудня 2014 року, № 09/01-1 від 09 січня 2015 року, № 09/01-2 від 09 січня 2015 року.

Факт передачі результату робіт також підтверджується актами здачі-прийняття матеріальних цінностей (повернення) № 1 від 17 грудня 2014 року, № 3 від 17 грудня 2014 року, № 5, 7,9, 11 від 30 грудня 2014 року, № 2, 4 від 09 січня 2015 року; №№ 2, 4 від 17 грудня 2014 року, №№ 6, 8, 10, 12 від 30 грудня 2014 року та №№ 1, 3 від 09 січня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом також обґрунтовано встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати вартості робіт виконав неналежним чином, а саме: в порушення пункту 4.2.2. Договору не здійснив остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості робіт, прийнятих Замовником - ПАТ «АвтоКрАЗ» згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 30/12-1 від 30 грудня 2014 року; №30/ 12-2 від 30 грудня 2014 року; № 30/ 12-3 від 30 грудня 2014 року; № 30/ 12-4 від 30 грудня 2014 року; №09/01-1 від 09 січня 2015 року; № 09/01-2 від 09 січня 2015 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Заборгованість ПАТ «АвтоКрАЗ» перед ТОВ «ВО «Авто-Холдінг» за виконані по договору № 532/14 від 18 липня 2014 року роботи становить 198504,00 грн., сума якої відповідачем фактично не сплачена.

Враховуючи порушення Замовником своїх зобов'язань за Договором в частині остаточної сплати вартості виконаних Виконавцем належним чином робіт, останній звернувся із даним позовом до суду та заявив до стягнення з Замовника суму основного боргу в розмірі 198504,00 грн., пеню в сумі 17711,26 грн. за період прострочення з 05.01.2015р. по 27.03.2015р., інфляційні втрати за лютий 2015 року в сумі 10520,71 грн. та 3% річних в сумі 1283,48 грн. за період прострочення з 05.01.2015р. по 27.03.2015р.

Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів повністю погоджуючись із висновками господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, також вважає, що оскільки відповідач вартість виконаних робіт за Договором у строк до 04.01.2015р. не виконав, доказів належного виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі судам не представив, тому є таким, що порушив умови Договору, а також вимоги статей 509, 525, 526, 837 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, в зв'язку з чим повинен сплатити позивачу заборгованість, пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних.

Залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами у справі доведено факт наявності заборгованості відповідача (Замовника) за Договором в сумі 198504,00 грн. Докази на підтвердження зворотного відповідачем не надані і у справі відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 198504,00 грн., оскільки платіжні доручення про сплату вартості послуг за Договором № 8881 від 14.08.14р. - 50000,00 грн., № 11024 від 03.10.14р. - 27196,00 грн., № 12467 від 05.11.14р. - 40372,00 грн., № 24002 від 23.12.14р. - 66168,00 грн., № 12148 від 28.10.14р. - 200000,00 грн., № 12158 від 29.10.14р. - 100000,00 грн., № 12286 від 31.10.14р. - 100000,00 грн., № 12397 від 04.11.14р. - 100000,00 грн., на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, в порушення обов'язку доказування, ним ані суду першої, ані апеляційної інстанції, не надані.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Матеріали справи з очевидністю свідчать про те, що відповідач, оскаржуючи рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2015 р. у справі № 917/686/15, в порушення обов'язку доказування не надав судам жодних доказів, які б спростовували наявність документально підтвердженої суми боргу за спірним Договором в розмірі 198504,00 грн. Жодних вичерпних заперечень в обґрунтування неправомірності позовних вимог матеріали справи не містять. Натомість колегією суддів під час повторного розгляду справи встановлено, що відповідач безвідповідально поставився до своїх договірних обов'язків та навмисно ухиляється від проведення розрахунків з позивачем за надані останнім послуги за Договором.

Ненадання відповідачем у справі доказів, які за його твердженнями мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів вважає проявом недобросовісного використання відповідачем своїх процесуальних прав, що може розцінюватись як навмисне затягування розгляду справи.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського коедксу України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 цього Кодексу).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами Договору, а саме у пункті 6.4. сторони визначили, що за порушення Замовником строків оплати, зазначених у п. 4.2.2. Договору, стягується пеня у розмірі подвійної облікові ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 17711,26 грн. за період прострочення з 05.01.2015р. по 27.03.2015р. є законними, обґрунтованими, оскільки наданий позивачем до позову розрахунок пені є правильним та таким, що відповідачем умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку позивача, відповідає таким даним.

Колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевірено правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних в розмірі 1283,48 грн. і інфляційних втрат в розмірі 10520,71 грн. та зроблено правомірний висновок, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності його заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. За таких обставин вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2015р.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2015р. у справі № 917/686/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 18.06.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.