Постанова № 45205193, 09.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/13565/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Саушкіна О.В. - дов. від 12.01.2015р. № 09

Мельник О.А. - дов. від 05.05.2015р. № 244

від позивача: Кокодзей Л.В. - пасп. СО 947815

Винокуров О.В. - дог. від 01.04.2014р. б/н

від третьої особи 1: Колеснікова Ю.Е. - дов. від 02.06.215 б/н

від третьої особи 2: Гнатюк О.В. - дов. від 15.01.2015р. № 03

від прокуратури: Вацьківська І.В. - посв. від 12.12.2014р. № 030809

розглянувши апеляційну скаргу Державного закладу "Київський коледж зв'язку" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015р.

у справі № 910/13565/14 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кокодзей Людмили Вікторівни

до Державного закладу "Київський коледж зв'язку"

третя особа 1 Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва

третя особа 2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

за участю Прокуратури міста Києва

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 21 754, 05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2015р. у справі № 910/13565/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням Державний заклад "Київський коледж зв'язку" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до Протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. апеляційну скаргу Державного закладу "Київський коледж зв'язку" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Скрипки І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2015р. апеляційну скаргу Державного закладу "Київський коледж зв'язку" прийнято до апеляційного провадження, розгляд скарги призначено на 13.05.2015р.

13.05.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшли додаткові пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні від 13.05.2015р. представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 розгляд справи відкладено на 09.06.2015.

08.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли клопотання про витребування доказів у відповідача розрахунок річного за 2012 рік зобов'язання по сплаті земельного податку в сумі 86 285,40 грн. та витребувати для огляду в судовому засіданні матеріали справи № 5011-30/8532-2012.

08.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення з приводу обставин справи щодо преюдиціальності фактів та формули розрахунків земельного податку.

В судовому засіданні 09.06.2015 представники апелянта підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні 09.06.2015 представник позивача та позивач особисто заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням наданого відзиву та додаткових пояснень та просили рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 09.06.2015 представники третьої особи 1 та 2 та представник прокуратури підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні 09.06.2015 оголосила, що клопотання представника позивача про витребування доказів та витребування для огляду в судовому засіданні матеріали справи № 5011-30/8532-2012 задоволенню не підлягає.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Фізична особа-підприємець Кокодзей Людмила Вікторівна та Державний заклад "Київський коледж зв'язку" 02 грудня 2006 року уклали Договір на оплату комунальних та експлуатаційних послуг № 3586/3718/ком. (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Державний заклад "Київський коледж зв'язку" (відповідач) укладає договори на постачання електроенергії, води, опалення та вивіз сміття з постачальниками цих видів послуг на обслуговування приміщень державної форми власності, розташовані за - м. Київ, вул. Лейпцігська, 6, які були орендовані позивачем на підставі Договорів оренди нерухомого майна № 3586 від 05.10.2006 р. (загальною площею 273,30 кв. м.), № 3718 від 01.12.06 р. (загальною площею 148,10 кв. м.), укладеними із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (третя особа по справі).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Фізична особа-підприємець Кокодзей Л.В. зобов'язалась відшкодувати понесені відповідачем витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами.

Відповідач зобов'язувався вчасно виставляти рахунки за оплату наданих послуг, вказаних в п. 1.1 Договору, а позивач вчасно сплачувати ці рахунки за отримані послуги (п. 2.2 Договору).

Як вбачається з п. 3.2. Договору, рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються Орендарю на підставі проведених відповідачем та узгоджених з ФОП Кокодзей Л.В. розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання пропорційно кількості користувачів; за вивіз сміття пропорційно кількості працівників.

Положеннями п. 3.1 Договору встановлено, що сторонами погоджено, що ФОП "Кокдзей Л.В." відшкодовує Державному закладу "Київський коледж зв'язку" витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку Державного закладу "Київський коледж зв'язку".

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності та діє протягом дії відповідних Договорів оренди нерухомого майна, тобто до 08.11.2013 включно.

Відповідно до Додаткових угод № 1 та № 2 до Договору, п. 3.2 Договору викладено в іншій редакції, відповідно до якої рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються Орендарю на підставі проведених Балансоутримувачем та узгоджених з ФОП Кокодзей Л.В. розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання згідно показників лічильників; за вивіз сміття пропорційно займаній площі; по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку та збору за спеціальне використання водних ресурсів.

На виконання умов Договору відповідачем позивачу за період з 01.01.2011 року по 08.11.2013 р. виставлялись відповідні рахунки: № 95 від 23.03.11. за 1 квартал 2011 р. на суму 8 367, 24 грн., № 208 від 12.07.11. за 2 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 300 від 08.11.11. за 3 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 362 від 13.12.11. за 4 квартал 2011 р. на суму 10 040, 69 грн., № 89 від 09.04.12 за 1 квартал 2012 року на суму на суму 10 040, 69 грн., № 201 від 07.08.12. за 2 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 254 від 08.11.2012 р. за 3 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 298 від 07.12.2012 р. за 4 квартал 2012 року на суму 8 367, 24 грн., № 98 від 21.05.2013 р. за 1 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 173 від 08.08.2013 р. за 2 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 204 від

10.10.2013 р. за 3 квартал 2013 р. на суму 8367, 24 грн., № 231 від 12.11.2013 р. за жовтень 2013 р. на суму 2789, 15 грн., на загальну суму 101 522, 59 грн.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме банківськими виписками, що відшкодування витрат по сплаті земельного податку за 1-4 квартали 2011 року та за 1, 2 квартали 2012 року здійснено позивачем 13.03.2013 р. у сумі 57 046, 38 грн. згідно рішення суду; за 3-й квартал 2012 року у сумі 2985, 16 грн. - 28.03.2013 р.; за 4-й квартал 2012 р. у сумі 13 759, 32 грн. - 03.06.2013 р.; за 1-2 квартали 2013 р. в сумі 11 156, 53 грн. - 31.10.2013 р.; за 3 квартал 2013 р. в сумі 5578, 26 грн. - 13.11.2013 р., на загальну суму 90 525, 65 грн

У своїй позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем була розрахована частка Фізичної особи-підприємця "Кокодзей Л.В." у відшкодуванні витрат по сплаті земельного податку з порушенням норм чинного законодавства, а саме: при розрахунку розміру земельного податку відповідачем безпідставно застосовувався коефіцієнт 1, 5 (пп. 276.3.3. п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України), який застосовується при розрахунку земельного податку для земель історико-культурного призначення, використання яких не пов'язане із функціональним призначенням, - оскільки насправді орендована земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення.

Позивачем Фізичною особою-підприємцем Кокодзей Л.В. на адресу відповідача було направлено звернення, у якому вказано, правильний, на її думку, розрахунок розміру витрат по відшкодуванню земельного податку в сумі 5578, 29 грн. за квартал та 22 313, 15 грн. (за рік).

Відповідно до листа № 288 від 27.06.2014 р. Державного закладу "Київський коледж зв'язку" вбачається, що орендована земельна ділянка не відноситься до земель історико-культурного призначення, зроблено перерахунок земельного податку для позивача за 2013 рік на суму 9638, 10 грн. що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін за 2013 р.

Але відповідачем не проведено перерахунок суми земельного податку за 2011 та 2012 роки, у яких відповідачем так само як і в 2013 році застосовано помилковий коефіцієнт 1,5, як для земель історико-культурного призначення та надмірно сплачена сума земельного податку позивачці не повернута.

Виходячи з цього, вбачається, що між сторонами виник спір про стягнення необґрунтовано сплаченої суми відшкодування земельного податку за 1,2,3,4 квартали 2011 року, та 1,2,3,4 квартали 2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з технічної документації № Ю-04296/2007 від 30.10.2007р., виданого Державним закладом "Київський коледж зв'язку", про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер № 8000000000:82:069:0003), розташованої за адресою - м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, 6, її нормативна грошова оцінка встановлена і складає 12 441 725, 83 грн.

Пунктами 282.1.3 та 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України зазначено, що заклади, установи та організації, утворені відповідно до законів України та які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів звільняються від сплати податку на землю.

Приписами пункту 3 ст. 284 Податкового Кодексу встановлено, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями ( п. 2 ст. 286 Податкового кодексу України).

Виходячи з вище викладеного з урахуванням вищевказаних правових норм, положень пунктів п. 2.1, 2.3 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення", а також витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки річна сума відшкодування на оплату земельного податку повинна складати 22 313, 15 грн. і обчислюється як 1 % (ставка земельного податку) від значення, що є результатом наступного підрахунку (формули):

(3901, 93 кв.м./ 6498,2 кв. м) Ч 421, 4 кв.м. Ч 1874, 99 грн./кв.м. Ч 2,5 Ч 1,5Ч 1, 028 Ч 1, 152 Ч 1, 059 =

2 231 315, 36 /100 % = 22 313, 15 грн. (сума за рік) / 12 місяців = 1859, 43 (сума за місяць) Ч 3 місяці = 5578, 29 грн. за квартал,

Дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що обґрунтована сума відшкодування витрат на оплату земельного податку, яку слід було сплачувати позивачу у відповідності до норм чинного законодавства, за розрахунком позивача складала 29 64, 54 грн., і яка розрахована позивачем як різниця між фактично сплаченою сумою відшкодування за 2011-2012 року в розмірі - 73 790, 86 грн., та обґрунтованою сумою відшкодування за цей період в розмірі - 44 626, 30 грн. (без застосування коефіцієнта 1,5). У зв'язку із чим, позивач у своєму позові, просила зобов'язати відповідача вчинити дії та стягнути на свою користь надмірно сплачену суму відшкодування земельного податку в розмірі 29 164, 54 грн.

30.01.2015 р. позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог до 21 913, 21 грн. шляхом виключення із позову вимог про стягнення передплат за 1-й, 2-й квартал 2011 року, у зв'язку із пропуском строків позовної давності по стягненню надміру сплаченої суми земельного податку за 1-й, 2-й квартал 2011 року, про яку заявлено відповідачем у спорі.

Фізична особа-підприємець Кокодзей Людмила Вікторівна з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.03.2014р. просила місцевий господарський суд стягнути на свою користь безпідставно стягнуті кошти по сплаті земельного податку в сумі 21 754 грн. 05 коп.

Загальна сума надміру сплачених коштів по сплаті земельного податку у зв'язку із неправильним застосуванням відповідачем коефіцієнту 1,5 (для земель історико-культурного призначення) за III-й, IV-й квартали 2011 року, I-IV квартали 2012 року становить 21 754 грн. 05 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Приписами ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1 статті 274 Податкового Кодексу передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 276.3.3 п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнту - 1,5 (місцевого значення).

Згідно ст. 53 Земельного кодексу до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовано пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, археологічні території, що охороняються, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Інформація про правовий статус територій та об'єктів історико-культурного призначення щодо їх належності до об'єктів чи територій відповідного значення надається органом охорони культурної спадщини.

В матеріалах справи наявні лист Управління охорони культурної спадщини від 12.06.2014 р. № 066/09-1458, лист Міністерства культури України № 1530/10-3/13-14 від 21.05.2014 р. з яких вбачається, що територія земельної ділянки по вулиці Лейпцизька, 6 у Печерському районі м. Києва не віднесена і ніколи не відносилась до категорії земель історико-культурного призначення.

У своїй апеляційній скарзі Державний заклад "Київський коледж зв'язку", не спростовує розрахунків по сплаті земельного податку просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015р. скасувати та відмовити в задоволенні позову з посиланням на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/8532-2012, ухвалене за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі ДЗ "Київський коледж зв'язку" до ФОП "Кокодзей Л.В.", третя особа - РВ ФДМУ по м. Києву про стягнення заборгованості, та вважає факти, викладені у згаданому рішенні, преюдиціальними при розгляді даної справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-30/8532-2012 від 18.09.2012 р. вбачається, що предметом позову першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва було стягнення заборгованості, в т.ч. по земельному податку, за період з 01 січня 2011 р. по 30 червня 2012 р., тобто за 1,2,3,4-й квартали 2011 р. та за 1, 2-й квартали 2012 р. Тому правовідносини, які виникли між сторонами у 3-му та 4-му кварталах 2012 р., які є спірними у справі № 910/13565/14, не були предметом розгляду суду по справі № 5011-30/8532-2012, і за будь яких обставин знаходяться за межами преюдиції.

Також слід зазначити що відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України чітко регламентовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, фактам, встановленим у рішенні господарського суду надається преюдиціальне значення лише за умови повної тотожності складу сторін спору, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

З Постанови Вищого господарського суду України від 12.08.2014 р. по справі № 922/4744/13, вбачається що преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктивного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.

З рішення Господарського суду міста Києва від справи № 5011-30/8532-2012 від 18.09.2012 р. вбачається, що позов у даній справі поданий першим заступником прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави, що виключає тотожність сторін спору та, як наслідок, можливість застосування преюдиції у даному спорі.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Не мають преюдиціального значення оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

З огляду на вищевикладене слід зазначити наступне, що під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 5011-30/8532-2012, на сторінці 8 абзаци 2-4, встановлені наступні факти: "Державним закладом "Київський коледж зв'язку" фізичній особі-підприємцю Кокодзей Л.В. виставлялись відповідні рахунки, які були лише частково оплачені, унаслідок чого утворилась заборгованість між виставленими рахунками та частковою оплатою в сумі 57 046, 38 грн.".

Однак правомірність розрахунку суми земельного податку, формули розрахунку суми податку тощо, що і є предметом спору у справі № 910/13565/14, під час розгляду справи № 5011-30/8532-2012 встановлена не була, а тому преюдиціального значення не набула.

З рішення господарського суду м. Києва у справі № 5011-30/8532-2012 від 18.09.2012 р. не вбачається, що суд встановив законність рахунків Державного закладу "Київський коледж зв'язку" по оплаті замельного податку, визначив правильну формулу розрахунку податку, дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, правильність/неправильність застосування коефіцієнтів тощо.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно частини 3 цієї ж статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Державного закладу "Київський коледж зв'язку", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 у справі № 910/13565/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного закладу "Київський коледж зв'язку" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 у справі № 910/13565/14 - залишити без задоволення.

2 Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 у справі № 910/13565/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13565/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка