Постанова № 45205173, 10.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа № 907/63/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі Довгополові А.О.

розглянув апеляційну скаргу Спільного українсько-угорського підприємства у формі ТзОВ "Геліос" (далі - СП «Геліос») № 425 від 16.04.2015р. (вх. № 01-05/2022/15 від 08.05.2015р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015 р.

у справі № 907/63/15 (суддя - Івашкович І.В.)

за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Чопської міської ради, м. Чоп

до СП "Геліос", м. Чоп

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція (далі - Ужгородська ОДПІ), м. Ужгород

про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 4,1 га, нормативною грошовою оцінкою 2 863 440, 00 грн., скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ ЗК № 001701, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №146/33 від 05.04.1996, та повернення земельної ділянки у землі запасу Чопської міської ради

За участю представників:

від прокуратури: Макогон Ю.І. - старший прокурор відділу Прокуратури Львівської області (посвідчення № 020325 від 06.09.2013 р.)

від позивача: не з'явились (належним чином повідомлені);

від відповідача: Репінець С.З. - керівник;

від третьої особи: не з'явились (належним чином повідомлені)

Причини зміни колегії суддів для розгляду справи викладені у розпорядженнях голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. та від 25.05.2015р.

Причини відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 26.05.2015р.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015 року (суддя Івашкович І.В.) у даній справі задоволено позовні вимоги Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Чопської міської ради до СП "Геліос" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ужгородська ОДПІ. Припинено право постійного користування СП "Геліос" земельною ділянкою, площею 4,1 га, нормативною грошовою оцінкою 2 863 440,00 грн., наданою відповідно до рішення Чопської міської ради народних депутатів 7 сесії 22 скликання від 15.01.1996р. (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 16.04.2015 р. у цій справі). Крім того, даним рішенням скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ ЗК №001701, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №146/33 від 05.04.1996р. Зобов'язано СП "Геліос" повернути у землі запасу Чопської міської ради земельну ділянку площею 4,1 га, що була надана у постійне користування відповідно до рішення Чопської міської ради народних депутатів 7 сесії 22 скликання від 15.01.1996р. Стягнуто з СП "Геліос" в доход Державного бюджету України 3654, 00 грн. судового збору.

Місцевим господарським судом констатовано про систематичність несплати відповідачем земельного податку упродовж тривалого періоду, доказом чого є довідка № 463/10/07-14/25-18 від 12.02.2015р. Ужгородської ОДПІ про наявність за СП «Геліос» станом на 12.02.2015р. заборгованості зі сплати земельного податку в розмірі 373938, 05 грн., в т.ч. 5062, 62 грн. пені; розрахунок податкової заборгованості станом на 18.12.2014р.; облікові картки по земельному податку СП «Геліос» за 2006-2014рр. Враховуючи положення п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України та зазначені вище встановлені обставини справи, місцевий господарський суд задоволив позов прокурора.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, СП "Геліос" з підстав порушення місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Апелянт стверджує, що позивачем не вжито заходи досудового врегулювання спору, а місцевим господарським судом проігноровано вимоги ст. 35 ГПК України щодо преюдиційності фактів, встановлених судами адміністративної юрисдикції. Скаржник також зазначає, зокрема, що ним сплачувався земельний податок за ділянку, що закріплена за ним на праві постійного користування, а твердження про наявність у нього заборгованості по сплаті земельного податку за 2006р. - 2014р. не відповідає дійсності, оскільки контролюючий орган змінював призначення платежу при сплаті узгоджених податкових зобов'язань. СП «Геліос» також стверджує про порушення місцевим господарським судом вимог ст. 144 Земельного кодексу України, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем порушення земельного законодавства, зафіксованого протоколом. Важливим, вважає скаржник, є подання позивачем недостовірних даних про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на 2010 рік складала 6 628 880, 00 грн., а у 2014 році - 2 863 440, 00 грн. і від якої залежить розмір земельного податку; наведені обставини апелянт вважає достатніми для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015р.

Ужгородська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги заперечує, вказує при цьому, що до 01.01.2011р. справляння плати за землю здійснювалось відповідно до Закону України «Про плату за землю», з 01.01.2011р. згідно норм Податкового кодексу України, тому дані відображені у довідці ДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області про заборгованість СП «Геліос» є достовірними.

Прокурор та позивач по справі своїм правом, визначеним ст. 96 ГПК України не скористалися, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали. В судовому засіданні прокурор наполягав на відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги і просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши в судовому засіданні думку прокурора та представника апелянта, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду. При прийнятті рішення судова колегія Львівського апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача (в даному випадку прокурора в інтересах Чопської міської ради). Зміна предмету позову означає зміну вимоги. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується позов.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать лише позивачу. Зокрема, до початку розгляду справи господарським судом по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Аналогічне роз'яснення наведено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами) (п. 3.12).

З Державного акту на право постійного користування землею ІІ -ЗК № 001701 вбачається, що Чопською міською радою народних депутатів Ужгородського району Закарпатської області на підставі рішення цього органу від 15.01.1996р. № VII сесії 22 скликання надано СП «Геліос» у постійне користування 4, 1 га землі. Даний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 46/33.

23 січня 2015р. Ужгородський міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах Чопської міської ради до СП «Геліос», встановивши, що такий систематично не сплачує земельного податку, про припинення права постійного землекористування, скасування відповідного державного акту і повернення землі у землі запасу Чопської міської ради.

Підтвердженням таких обставин прокуратура вважає узгодження відповідачем суми податкових зобов'язань по земельному податку за період 2006-2014рр. шляхом подання розрахунків земельного податку за 2006-2011 роки, податкових декларацій з плати за землю за 2012-2014 роки (січень-березень). Станом на 18.12.2014р. згідно інформації Ужгородської ОДПІ борг відповідача по цьому податку складає 362889, 91 грн. в т. ч. пеня; виник впродовж 2006 по 2014рр., що свідчить про систематичність несплати узгоджених сум земельного податку і дає підстави відповідно до вимог п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України в судовому порядку припинити відповідачу право постійного землекористування.

Відповідно до п. д ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. Ця норма вимагає обов'язкову наявність систематичності несплати земельного податку, як вірно зазначає місцевий господарський суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ (далі Закон № 2535-ХІІ) (чинний до 01.01.2011р.) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, далі - ПК України).

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4. ст. 287 ПК України).

Відповідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України при зверненні платника податку до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги прокуратури, Господарський суд Закарпатської області доказом систематичної несплати земельного податку визначив, зокрема, подані відповідачем податкові розрахунки земельного податку за 2006р.-2011р., які подані відповідно до вимог чинного на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) та подані ним же ж відповідно до Податкового кодексу України податкові декларації з плати за землю за 2012р., 2013р., 2014р.

В підтвердження обставин наявності боргу по земельному податку і систематичності його несплати місцевий господарський суд визнав довідку № 463/10/07-14-25/18 від 12.02.2015р. Ужгородської ОДПІ про наявність за СП «Геліос» станом на 12.02.2015р. боргу зі сплати земельного податку в розмірі 373938, 05 грн., в т. ч. 5062, 62 грн. пені; і розрахунок цього ж контролюючого органу станом на 18.12.2014р. та облікові картки по земельному податку платника СП «Геліос» за 2006-2014рр.

Закон України № 2181-III (втратив чинність 01.01.2011р.), є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (при цьому, згідно пп. 5.3.3. п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, якщо останній день зазначених у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день).

З наведеного вбачається, що узгоджене податкове зобов'язання не є само по собі доказом наявності боргу у відповідача по сплаті земельного податку.

Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України № 2181-ІІІ, чинного на момент узгодження земельного податку відповідачем з 2006р. до 01.01.2011р., податковий орган мав обов'язок надіслати відповідачу податкові вимоги у разі несплати в установлені терміни узгоджених сум податкових зобов'язань. Крім цього, для стягнення податкового боргу цим же Законом № 2181-ІІІ встановлено строк позовної давності (1095 днів).

Місцевим господарським судом не надано належної оцінки запереченням відповідача щодо наявності такого боргу. Зокрема, такі заперечення ґрунтувались на самостійній зміні контролюючим органом призначення платежів (узгодженого земельного податку) за вказаний прокурором у позовній заяві період, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції вважає, що має місце підстава для застосування ч. 3 ст. 35 ГПК України, зокрема, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги наявність у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду справи № 20-0070/3089/12, постанова у якій прийнята 22.01.2013р., перевірка законності якої в апеляційному порядку (справа№4788/13876) здійснена Львівським апеляційним адміністративним судом. Судом апеляційної інстанції адміністративної юрисдикції встановлено факт сплати СП «Геліос» у межах встановленого строку, визначеним Законом № 2181-ІІІ, узгодженого комунального та земельного податків в період з 01.07.2003р. по 13.06.2006р., з 01.11.2004р. по 09.10.2007р., з 30.05.2005р. по 27.11.2007р., з 30.05.2005р. по 24.01.2008р. і неправомірне зарахування третьою особою поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу (зміна призначення платежу)

У матеріалах справи містяться дані, що Ужгородською міжрайонною прокуратурою в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної податкової інспекції в порядку адміністративного провадження подано ряд позовів до СП «Геліос», зокрема:

- про стягнення податкового боргу у розмірі 77 336, 94 грн. по платежу земельний податок 35721, 11 грн. (за період за січень - грудень 2011р. та січень - лютий 2012р.). Дані позовні вимоги задоволені, що вбачається з ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2012р. у справі № 2а-0770/1521/12, на даний час справа знаходиться у Вищому адміністративному суді України (ухвала від 06.02.2013р. № к/800/3590/13).

- про стягнення податкового боргу (з врахуванням заяви про уточнення) у розмірі 205938, 85 грн. в т. ч. по земельному податку 195056, 21 грн.. Дані позовні вимоги задоволено частково, що вбачається з постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.02.2014р. у справі № 807/3909/13-а. Вказаним рішенням вирішено стягнути з боржника 190688, 20 грн. в т. ч. по земельному податку у розмірі 188968, 20 грн. за періоди: за лютий-грудень 2008р. у розмірі 12710, 00 грн., за січень-грудень 2010р. - 65776, 80 грн., за березень -грудень 2012р. - 55240, 70 грн., за січень-жовтень 2013р. - 55240, 70 грн., на даний час справа знаходиться у Львівському апеляційному адміністративному суді (ухвала від 09.04.2014р.);

- про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна СП «Геліос», що перебуває у податковій заставі. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. у справі № 2а-0770/819/11 та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014р. у задоволенні позову інспекції відмовлено, на даний час справа знаходиться у Вищому адміністративному суді України (ухвала від 13.05.2014р. № к/800/24770/14).

Також з матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Закарпатської області розглядається справа про стягнення податкового боргу у розмірі 35782, 31 грн. в т. ч. по платежу земельний податок 35721, 11 грн. (за період з 2005р. - 2007р. та січень 2008р.). Ухвалою суду від 09.11.2011р. зупинено провадження до вирішення іншої справи, на даний час провадження у справі не поновлено.

Суперечливість довідок Ужгородської МДПІ про наявність податкового боргу відповідача станом на 09.03.2011р., станом на 21.01.2013р., у зв'язку із тим, що органи державної податкової служби податковий борг визначили без врахування переривання податкового боргу, до податкового боргу включено суми, що не підлягають стягненню у зв'язку із пропуском строку позовної давності, включення у податковий борг сум неузгоджених зобов'язань, які скасовані судовими рішеннями, не надіслання відповідачу податкових вимог констатовано і у адміністративній справі № 2а-0770/819/11.

З'ясовані вище обставини справи свідчать, що довідка Ужгородської ОДПІ № 463/10/07-14-25-18 від 12.02.2015р. в якій вона подає дані про наявність у відповідача по даній справі заборгованості за земельний податок у розмірі 373938, 05 грн., не є безспірним доказом систематичності несплати земельного податку відповідачем і місцевим господарським судом не вказано періоду виникнення боргу відповідача по сплаті земельного податку.

Вищенаведене дає підстави суду апеляційної інстанції зробити висновок що такі докази в підстави позову, як подання відповідачем розрахунків і поданих декларацій зі сплати земельного податку, довідки Ужгородської ОДПІ без врахування обставин встановлених судовими актами при розгляді судових справ між відповідачем та третьою особою судами адміністративної юрисдикції не є підставою для задоволення позову прокурора.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обстави, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зробив висновок про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015р. та відмови в позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Судова колегія вважає, що судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на Чопську міську раду.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015р. у цій справі скасувати. У позові відмовити.

2. Стягнути з Чопської міської ради (Закарпатська область, Ужгородський район, м. Чоп, вул. Берег, 2, і.к. 04053737):

- на користь Спільного українсько-угорського підприємства "Геліос" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (Закарпатська область, Ужгородський район, м.Чоп, вул. Мукачівське шосе,2 , і.к.19110530) 1827, 00 грн. судового збору за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.04.2015р. в апеляційному порядку.3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2015р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.