Постанова № 45205157, 15.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа№ 927/270/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Мазуренко О.П. (довіреність №13-11-14247 від 05.06.2015 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р.

у справі №927/270/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі відділення №18 філії ПАТ «КБ «Надра» Чернігівського регіонального управління

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі відділення №18 філії ПАТ «КБ «Надра» Чернігівського регіонального управління про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача про перерахування коштів згідно переліку зазначеного в позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.03.2015 справу №927/270/15 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2015 прийнято справу №927/270/15 до провадження.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано відповідача перерахувати з рахунків Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності грошові кошти згідно з платіжними дорученнями, перелік яких зазначено в позовній заяві (а.с. 7-8). Стягнуто з відповідача на користь позивача 7161,03 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконними та необґрунтованим у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 27.05.2015 р. від представника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив розглядати справу без участі представника позивача.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 21.05.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.10.2011 р. між Виконавчою дирекцією Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Надра» в особі відділення № 18 філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Чернігівського регіонального управління (банк) було укладено договір банківського рахунка №18/2011/18133/2560, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточні рахунки №25603018133001 у гривні, №25602018133002 у гривні, № 25601018133003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2.3.3 договору, банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково - касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п.8.1 договору).

Станом на 30.01.2015 р., 03.02.2015 р. та 05.02.2015 р. на рахунках позивача знаходились кошти в сумі 326065,80 грн., 30319,40 грн. та 1666,26 грн. відповідно, а всього 358051,46 грн., що підтверджується виписками по рахункам Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності, які сформовані 09.02.2015 р.

У період з 29.01.2015 р. по 06.02.2015 р. Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності подала до банку до виконання платіжні доручення: платіжне доручення від 29.01.2015 р. №260 на суму 160,25 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №261 на суму 218,25 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №263 на суму 256,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №264 на суму 260,71 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №266 на суму 329,20 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №267 на суму 348,63 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №268 на суму 353,55 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №269 на суму 483,21 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №271 на суму 670,63 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №273 на суму 1129,48 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №274 на суму 1202,41 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №275 на суму 1266,22 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №276 на суму 1318,13 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №277 на суму 1608,72 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №278 на суму 1632,50 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №281 на суму 2132,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №285 на суму 2815,37 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №286 на суму 3281,11 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №287 на суму 4089,09 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №289 на суму 5782,23 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №298 на суму 16990,67 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №301 на суму 9656,71 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №304 на суму 3829,64 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №314 на суму 25616,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №316 на суму 1007,05 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №318 на суму 2318,40 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №322 на суму 10826,23 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №326 на суму 570,57 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №328 на суму 34470,67 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №334 на суму 6181,47 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №343 на суму 19966,48 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №346 на суму 4127,96 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №350 на суму 517,04 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №355 на суму 44,44 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №356 на суму 80,32 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №357 на суму 135,89 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №360 на суму 230,52 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №361 на суму 290,88 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №362 на суму 368,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №363 на суму 537,84 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №364 на суму 613,41 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №365 на суму 795,74 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №367 на суму 977,04 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №369 на суму 1452,91 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №370 на суму 1611,52 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №371 на суму 1665,96 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №372 на суму 1666,55 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №374 на суму 3864,70 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №377 на суму 315,36 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №380 на суму 342,92 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №381 на суму 405,13 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №382 на суму 436,08 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №383 на суму 498,40 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №385 на суму 830,88 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №387 на суму 1019,94 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №388 на суму 1270,15 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №389 на суму 1357,84 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №390 на суму 1972,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №393 на суму 3346,86 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №395 на суму 4401,21 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №396 на суму 4454,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №400 на суму 14303,04 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №402 на суму 423,93 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №404 на суму 728,13 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №407 на суму 13054,60 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №408 на суму 1734,30 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №412 на суму 3213,65 грн., платіжне доручення р. від 29.01.2015 №414 на суму 101905,58 грн., платіжне доручення від 30.01.2015 р. №417 на суму 1306,00 грн., платіжне доручення від 30.01.2015 р. №418 на суму 684,60 грн., платіжне доручення від 30.01.2015 р. №420 на суму 57,70 грн., платіжне доручення від 02.02.2015 р. №181496707 на суму 1292,66 грн., платіжне доручення від 05.02.2015 р. №181698362 на суму 373,60 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №14 на суму 24,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №19 на суму 384,37 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №20 на суму 420,00 грн., платіжне доручення від 29.01.2015 р. №21 на суму 701,20 грн., платіжне доручення від 30.01.2015 р. №22 на суму 606,31 грн., платіжне доручення від 30.01.2015 р. №29 на суму 15,00 грн., платіжне доручення від 30.01.2015 р. №31 на суму 1861,76 грн., платіжне доручення від 03.02.2015 р. №32 на суму 1550,00 грн., платіжне доручення від 03.02.2015 р. №33 на суму 24756,76 грн., а загалом на суму 358051,46 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умов договору вказані платіжні доручення залишені без виконання. Таким чином, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» виконати платіжні доручення Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності про перерахування грошових коштів згідно з вищевказаними платіжними дорученнями.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом ( ст. 1068 ЦК України ).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 ЦК України ).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню терроризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовною заявою, подані позивачем на виконання до банку у період з 29.01.2015 р. по 06.02.2015 р. розрахункові документи загалом на суму 358051,46 грн., залишились невиконаними банком.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 р. прийнято рішення №26 про запровадження з 06.02.2015 р. по 06.05.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Зазначений закон є спеціальним нормативним актом, який підлягає обов'язковому застосуванню у даних правовідносинах. Всі інші акти законодавства України можуть застосовуватись до правовідносин сторін лише в тій частині, що не суперечить вказаному Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частинами 1, 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (пункт 1 частини 6 вказаної статті).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таке ж визначення міститься у п. 2.1 ст. 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитор банку - юридична або фізична особа, яка мас документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Банківські рахунки -рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Отже, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер.

При цьому, майнова вимога позивача з розпорядження належними йому коштами відноситься саме до вимог інших кредиторів, на які розповсюджуються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Задоволення таких вимог здійснюється виключно у порядку, строки та у черговості, встановленій Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно заявлена позивачем вимога про зобов'язання виконати платіжні доручення під час тимчасової адміністрації порушує порядок встановлений для заявления та задоволення вимог кредиторів, визначений ст.ст.45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, вимоги позивача в силу ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не можуть бути виконані відповідачем.

Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В свою чергу, в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 р. по справі №3-24гс15, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, зазначаються наступні висновки, які мали бути враховані судом першої інстанції при вирішенні даної справи.

Зокрема, у вказаній постанові Верховного Суду України вказується, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які склалися між сторонами, носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, Верховний Суд України прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, господарський суд м. Києва задовольняючи позов не врахував висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому вона підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. у справі №927/270/15 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. у справі №927/270/15 скасувати.

В позові відмовити.

Справу №927/270/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун