Постанова № 45205155, 11.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 914/449/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (надалі ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), б/н від 07.04.2015р. (вх. № ЛАГС 01-05/1781/15 від 21.04.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2015р.

у справі № 914/449/15

за позовом: ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ініціатива" (надалі ОСББ "Ініціатива"), м. Львів

про стягнення 6 248,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М. - представник (довіреність № 14-89 від 18.04.2014р.)

від відповідача: Подоляк В.М. - голова правління

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2015р. у справі № 914/449/15 (суддя Коссак С.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСББ "Ініціатива" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" 1 075,17 грн. - пені, 2 027,88 грн. -7% штрафу, 668,73 грн. - 3% річних, 1 604,58 грн. - інфляційних втрат та 1 798,55 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зменшуючи заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив з того, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача і виникло через заборгованість населення ОСББ, яке є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання, та враховуючи повне погашення боржником суми основного боргу, судом визнано даний випадок винятковим та відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України зменшено розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання на 20 %.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу, в цій частині прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом при зменшені розмірі неустойки, не було враховано інтереси позивача, не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, а також не було оцінено розміру таких збитків.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 21.04.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Гнатюк Г.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 07.05.2015р.

Ухвалою суду від 07.05.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.05.2015р.

В зв'язку з перебуванням судді Гнатюк Г.М. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. внесено зміни в склад колегії суддів по розгляду справи № 914/449/15, замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 21.05.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.06.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просить скасувати рішення в частині зменшення розміру неустойки, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.09.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ОСББ "Ініціатива" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/310-ТЕ-21, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, ввезеного на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умов даного договору (а.с. 13-18).

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2. договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач поставив протягом вересня - грудня 2012р., а відповідач прийняв газ на загальну суму 61 686,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень (а.с. 19-22).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки товару (п.6.1 договору).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо вчасної оплати виконав не належним чином, в зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 383,54 грн., 3% річних в сумі 677,52 грн.,7% штрафу в сумі 2 534,11 грн., інфляційні втрати в сумі 1 653,51 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1 і 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п.7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідачем було допущено порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. договору).

Даний факт прострочення зобов'язання не заперечується і самим відповідачем.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно поданого розрахунку позивачем нараховано штраф в розмірі 2 534,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 653,51 грн., 3% річних в розмірі 677,52 грн. та пеню в розмірі 1 383,54 грн. за період 14.10.2012р. по 04.09.2014р. (а.с. 11-12).

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені та 3% річних, з врахуванням ст.253 ЦК України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та з врахуванням п.6.1.договору та п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань", якою визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, дійшов висновку, що стягненню підлягає 1 343,96 грн. - пені та 668,73 грн. - 3% річних. В частині стягнення 39,58 грн. пені та 8,79 грн. 3% річних відмовлено за безпідставністю.

Також місцевим господарським судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат, згідно якого до задоволення підлягає 1 604,58 грн. інфляційних втрат, а в частині стягнення 48,93 грн. відмовив за безпідставністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача (з врахуванням здійсненого судом перерахунку) штрафу в розмірі 2 534,11 грн., 1 343,96 грн. - пені, 668,73 грн. - 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 1 604,58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСББ "Ініціатива" було заявлено клопотання про зменшення на 99% розміру неустойки у вигляді пені та штрафу. В обґрунтування даної заяви відповідач посилається на те, що згідно з п.1.1. статуту ОСББ "Ініціатива", ОСББ створено власниками квартир багатоквартирного будинку №25 на вулиці Скрипника в місті Львові відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Дане об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання (п.1.6. статуту). Порушення зобов'язання відповідачем виникло через заборгованість населення (а.с. 36-63).

Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Відповідач просить зменшити неустойку на 99 %. Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником - повне погашення суми основного боргу та те, що відповідач не являється організацією, створеною з метою отримання прибутку, суд першої інстанції на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір штрафних санкцій на 20% відсотків, та задоволив пеню в розмірі 1 075,17 грн. і штраф в розмірі 2 027,88 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки, але лише на 20 %. До того ж, як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України) відносить на розсуд суду. Відтак, даний висновок місцевого господарського суду щодо зменшення розміру неустойки є обґрунтованим та правомірним.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 30.03.2015р. у справі № 914/449/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Мирутенко О.Л.

Якімець Г.Г.