Постанова № 45205090, 15.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа№ 925/327/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Мандригеля Р.С. (довіреність №39/16 від 26.05.2015 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «АЗОТ»

на рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 р.

у справі №925/327/15 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення 41003764,76 грн. інфляційних втрат та 4446924,42 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41003764,76 грн. інфляційних втрат, 4446924,42 грн. 3% річних та 73080,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 21.04.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (продавець) та Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» (покупець) уклали договір поставки природного газу № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010 р., за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору протягом березня-квітня 2010 року, жовтня-грудня 2010 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1454622095,39 грн., однак здійснив розрахунок за нього не в повному обсязі та з порушенням строків розрахунків встановлених умовами вказаного договору, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача за отриманий у вказаний період природний газ складає 165337761,14 грн.

Вказані факти встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. у справі № 09-06/2572 по спору між цими ж сторонами, рішенням господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. у справі № 925/229/13-г, рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 925/527/14 р. Останнім рішенням з ПАТ «АЗОТ» стягнуто на користь ДК «Газ України» інфляційні втрати по лютий 2014 року та 3% річних по 25.03.2014 р. включно.

Оскільки станом на момент звернення з даним позовом до суду першої інстанції відповідач не сплатив борг в сумі 165337761,14 грн. за отриманий природний газ, то позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41003764,76 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по січень 2015 року та 4446924,42 грн. 3% річних за період з 26.03.2014 р. по 17.02.2015 р., тобто за наступні періоди прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. у справі № 09-06/2572 стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 165337761,14 грн. основного боргу, 4557706,46 грн. пені, 8277997,34 грн. інфляційних втрат, 2914293,62 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу протягом березня, квітня, жовтня-грудня 2010 року на підставі договору № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. у справі № 925/229/13-г стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 5456146,12 грн. інфляційних втрат по грудень 2012 року та 9992022,26 грн. 3% річних по 07.02.2013 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 р. у справі № 925/527/14 стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 2149390,89 грн. інфляційних втрат по лютий 2014 року та 5558655,53 грн. 3% річних за період з 08.02.2013 р. по 25.03.2014 р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 625 ЦК України вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень вказаної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому названа норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 р. у справі № 6/433-42/183.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, не сплатив позивачу кошти в сумі 165337761,14 грн. за отриманий у спірний період природний газ.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за договором.

Колегія суддів перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат встановила, що за розрахунком суду розмір 3% річних за період з 26.03.2014 р. по 17.02.2015 р. становить 4579629,49 грн., а розмір інфляційних втрат за період з березня 2014 р. по січень 2015 р. складає 45827098,18 грн.

З огляду на те, що розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем становить меншу суму ніж за розрахунком суду, а заяви про збільшення розміру позовних вимог від позивача не надходило, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції приходить та до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41003764,76 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по січень 2015 року та 4446924,42 грн. 3% річних за період з 26.03.2014 р. по 17.02.2015 р. підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованими і безпідставними доводи відповідача про невідповідність розрахунків бухгалтерії відповідача із розрахунком позовної заяви щодо суми заборгованості, на підставі якої позивачем здійснювалися відповідні нарахування (різниці складає 320,99 грн.), оскільки відповідачем не подано належних доказів сплати вказаної суми основного боргу, а зарахування зустрічних вимог на цю суму відображено у розрахунку боргу (а.с. 55).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 р. у справі №925/327/15 залишити без змін.

Справу №925/327/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун