Постанова № 45205036, 10.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/4648/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Тернова В.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року

у справі № 910/4648/15-г (Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про зобов'язання виконати умови договору.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року, зокрема пункти 1.2, 2.2, 3.3.1., 3.3.2. договору, а саме виконати платіжне доручення № 526 від 06.02.2015 року і перерахувати кошти в сумі 13340400,00 грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" № 26003002018826 відкритого в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" № 26003013012124 відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанк Росії".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/4648/15-г позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/4648/15-г ухвалено з порушенням норм процесуального права з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд, визнав встановленими, а викладені у рішенні висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Скаржник, в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором а відповідач - боржником і оскільки у банку запровадженно тимчасову адміністрацію, виконання зазначеної операції банком обмежувалось положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантуванні вкладів фізичних осіб» в редакції чинній на час виникнення спору.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", у своїй скарзі зазначає, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, а документи надані Позивачем (форми платіжних доручень та скріншоти з екрану комп'ютера) не можуть, прийматися як докази, підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.06.2015 року.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 10.06.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

25.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" укладено договір банківського рахунку № 93/2018826-20507, умовами якого передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26003002018826 у національній валюті Україні, та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з діючими на момент надання послуг тарифами банку. Підписанням даного договору клієнт підтверджує, що ознайомлений з діючими на момент укладення даного договору тарифами та не має жодних заперечень щодо них.

Відповідно до п. 1.2. договору, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно п. 2.2 договору, банк приймає розрахункові документи клієнта протягом:

2.2.1. операційного часу - платежі з рахунку виконуються банком у межах залишку грошових коштів на рахунку протягом поточного операційного дня;

2.2.2. після операційного часу - платежі з рахунку виконуються банком у межах залишку грошові кошти на рахунку не пізніше наступного робочого дня.

Приписами п. 2.3 договору встановлено, що Банк приймає готівкові грошові кошти клієнта і зараховує їх на рахунок протягом операційного часу.

Умовами п. 2.5. договору передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в національній валюті з рахунку на рахунок № 29006000000001 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236, з метою купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для погашення заборгованості клієнта за будь-якими договорами з урахуванням норм законодавства України, які укладені між сторонами, купити безготівкову іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України та здійснити договірне списання коштів в іноземній валюті, куплених та зарахованих на його поточний рахунок в іноземній валюті, з метою погашення заборгованості за будь-якими договорами, які укладені між сторонами.

Пунктами 3.3.1. договору визначено, що банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта згідно з вимогами законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 3.3.2 договору встановлено, що за розпорядженням клієнта перераховувати з рахунку грошові кошти у межах залишку грошових коштів на рахунку.

Згідно з п. 4.1. договору, за допомогою АРМ "Клієнт-Банк", за умови укладання сторонами угоди банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг, "WIIN-клієнт", клієнт може здійснювати:

4.1.1 підготовку платежів і відсилання їх до банку телефонними каналами зв'язку або каналами мережі Інтернет;

4.1.2 прийом банківських виписок за рахунками;

4.1.3 отримання довідкової інформації.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заявок банку/клієнту про розірвання даного договору в термін за тридцять календарних днів до дати його припинення, термін дії даного договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах, якщо сторони не передбачать іншого.

29.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" укладено угоду банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" № OMАІ-9А3DWF, умовами якого передбачено, що банк надає доступ клієнту до Системи Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" та забезпечує її подальше обслуговування та функціонування. Для цього клієнту надається доступ до спеціального Інтернет ресурсу банка, який забезпечує дану послугу, та знаходиться на сайті www.deltabank.com.ua

Відповідно до п. 2.2. угоди, клієнт здійснює користування Системою Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" відповідно до чинного законодавства України, документів банку та Інструкції, яка є невід'ємною частиною даної угоди.

Згідно п. 2.3 угоди, Система Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" використовується для таких розрахункових документів: платіжне доручення в національній та іноземній валюті, заявка на купівлі-продаж валюти, виписки по рахункам клієнта та інших документів, передбачених чинним законодавством України та документами банку. Не дозволяється формування розрахункових документів в електронному вигляді на підстав розрахункових документів, які мають додатки (реєстр чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування клієнтом розрахункових документів в електронному вигляді на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Ці платіжні вимоги надаються клієнтом до банку на паперових носіях у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Приписами п. 2.4 договору визначено, що електронні розрахункові документи, відправлені відповідачу за допомогою Системи розглядаються як такі, що мають однакову юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами.

Умовами п. 4.1.4 угоди передбачено, що банк зобов'язується, приймати до виконання електронні розрахункові документи, оформлені на надані клієнтом відповідно до Інструкції, умов даної угоди та чинного законодавства України, виконувати електронні розрахункові документи клієнта не пізніше банківського дня, наступного за днем надходження електронного розрахункового документа до банку. Електронні розрахункові документи, отримані від клієнта після 17:00 годин за Київським часом або не в банківський день, виконуються банком на наступний банківський день.

Відповідно до п. 11.1 договору встановлено, що дана угода набуває чинності з дати її підписання повноваженими представниками сторін та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви банку/клієнта про розірвання даної угоди в термін за календарних днів до дати його припинення, угода вважається продовженою на кожний наступний термін на таких самих умовах, якщо сторони не передбачать інше (п. 11.1 угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема виписки по особовим рахункам з 02.02.2015 року по 13.02.2015 року у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" залишок на поточному рахунку позивача №26003002018826 становить 13340469,06 грн.

Позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 526 від 06.02.2015 року на переказ коштів у розмірі 13340400,00 грн. з поточного рахунку позивача № 26003002018826 на поточний рахунок № 26003013012124, відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанк Росії" на підставі договору № Т-132-013012124 від 14.11.2012 року.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 3 від 09.02.2015 року, в якій позивач вимагає виконати платіжне доручення № 526 від 06.02.2015 року та здійснити перерахування грошових коштів у сумі 13340400,00 грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" № 26003002018826 на поточний рахунок № 26003013012124 відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанк Росії", яка отримана відповідачем 09.02.2015 року, що підтверджується відтиском печатки Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав, грошові кошти не перерахував.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року, зокрема, пункти 1.2, 2.2, 3.3.1., 3.3.2. договору, а саме, виконати платіжне доручення № 526 від 06.02.2015 року і перерахувати кошти в сумі 13340400,00 грн. з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" № 26003002018826 відкритого в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" № 26003013012124 відкритий в Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанк Росії".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо здійснення переказу коштів у сумі 13340400,00 грн. у передбачені договором строки, а тому просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року в частині здійснення переказу коштів у сумі 13340400,00 грн. за призначенням, згідно платіжного доручення № 526 від 06.02.2015 року.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою він і є договором банківського рахунка.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року.

Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 ст. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Приписами ч. 1 та п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором а відповідач - боржником і оскільки у банку запровадженно тимчасову адміністрацію, виконання зазначеної операції банком обмежувалось положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантуванні вкладів фізичних осіб» в редакції чинній на час виникнення спору, з огляду на наступне.

Відповідач був зобов'язаний виконати зобов'язання перед позивачем щодо переказу коштів у розмірі 13340400,00 грн. з поточного рахунку позивача на поточний рахунок відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанк Росії", згідно платіжного доручення № 526 від 06.02.2015 року у строки визначені договором банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року та угодою банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" № OMАІ-9А3DWF від 29.07.2013 року - не пізніше 07.02.2015 року, тобто до моменту введення тимчасової адміністрації.

З огляду на викладене у відповідача були відсутні правові підстави для невиконання зобов'язань посилаючись на здійснення тимчасової адміністрації та запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 28.01.2015 року у справі № 904/6931/14.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, а документи надані Позивачем (форми платіжних доручень та скріншоти з екрану комп'ютера) не можуть, прийматися як докази, підстав для задоволення позову немає, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Згідно із п. 2.5 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалось, згідно п. 2.3 угоди, Система Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" використовується для таких розрахункових документів: платіжне доручення в національній та іноземній валюті, заявка на купівлі-продаж валюти, виписки по рахункам клієнта та інших документів, передбачених чинним законодавством України та документами банку. Не дозволяється формування розрахункових документів в електронному вигляді на підстав розрахункових документів, які мають додатки (реєстр чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування клієнтом розрахункових документів в електронному вигляді на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Ці платіжні вимоги надаються клієнтом до банку на паперових носіях у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Приписами п. 2.4 договору визначено, що електронні розрахункові документи, відправлені відповідачу за допомогою Системи розглядаються як такі, що мають однакову юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами.

Частиною 4 ст. 7 цього Закону встановлено, що оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, і. тому числі в паперовій копії.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, враховуючи приписи угоди банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" № OMАІ-9А3DWF від 29.07.2013 року та чинне законодавство України, колегія суддів приходить до висновку, що форми платіжних доручень та скріншоти з екрану комп'ютера, є належними та допустими доказами по справі в розумінні 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо переказу коштів у розмірі 13340400,00 грн. у передбачені договором банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року, угодою банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIIN-клієнт" № OMАІ-9А3DWF від 29.07.2013 року та законодавством України строки, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку № 93/2018826-20507 від 25.07.2013 року в частині здійснення переказу коштів у сумі 13340400,00 грн. за призначенням, згідно платіжного доручення № 526 від 06.02.2015 року.

Також, колегія суддів погоджується з зробленими висновками суду стосовно вимоги позивача про відшкодування вартості витрат на надання правової допомоги адвоката, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки суду першої інстанції не надано доказів оплати наданих послуг (платіжного доручення або іншого документа), місцевий суд приходить до вірного висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/4648/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/4648/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/4648/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/4648/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4648/15-г повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

І.М. Скрипка