Постанова № 45204994, 16.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 року Справа № 904/1457/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження голови суду від 15.06.2015р.)

секретар: Ситникова М.Ю.

за участю прокурора: Дичко С.М., посв. № 020414 від 16.09.2013р.;

Представники сторін:

позивача - Кривсун І.М., дов. № 157/1176 від 24.12.2014р.;

відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторського виробничого підприємства МДС», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року по справі № 904/1457/15

за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова», м.Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС», м.Дніпропетровськ

про стягнення 1 368 653,00 грн.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст..ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2015 року у справі № 904/1457/15 (суддя Рудь І.А.) було частково задоволено позов Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова», м.Павлоград до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС», м.Дніпропетровськ про стягнення 1 368 653,00 грн.; стягнено з відповідача на користь позивача 1 059 832,01 грн. основного боргу, 14 592,94 грн. - 3% річних, 25 606,51 грн. пені, 143 402,58 грн. інфляційних втрат та 24 868,68 грн. судового збору; в задоволенні решти позову було відмовлено (а.с.151-156, т.2).

Рішення господарського суду Кіровоградської області мотивовано в частині задоволення позову - неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань по повній та своєчасній оплаті поставленої продукції, в частині відмови в позові - невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат, 3% річних, пені; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторського виробничого підприємства МДС», м.Дніпропетровськ , посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, зокрема:

- господарським судом встановлено та зазначено у рішенні про невірне визначення позивачем дат виникнення боргу та здійснено перерахунок, але в той же час зазначено про те, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства;

- також господарським судом здійснено власний розрахунок пені, без урахування п.6.3 договору та, на думку скаржника, сплаті підлягає 15 214,86 грн. згідно власного розрахунку, проте судом стягнуто з відповідача 25 606,51 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Павлоградський механічний завод ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова», м.Павлоград проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що основна сума заборгованості визнана відповідачем, тому є обґрунтованими нарахування інфляційних втрат та% річних, щодо контр розрахунку пені, наведено відповідачем у апеляційній скарзі, то позивач вважає його невірним, оскільки відповідачем не взята до уваги заборгованість по товарно-транспортним накладним від 08.04.2014р., від 20.02.2014р.

Військовій прокурор у відзиві на апеляційну скаргу також посилається на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, обставинам та матеріалам справи, зазначає, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних зроблений господарським судом вірно з урахуванням також і умов договору.

15.06.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від скаржника про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю явки повноважного представника в судове засідання. Зазначене клопотання, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, свідчить про факт належного сповіщення відповідача про час та місце судового засідання 16.06.2015р. по цій справі, яке призначено на 12.45 годину; по-друге, скаржник є суб`єктом господарської діяльності з певною штатною чисельністю працівників та не позбавлений права уповноважити для участі в судовому засіданні іншого представника за довіреністю або звернутись до інших фахівців в галузі права з метою отримання правової допомоги; по-третє, на підтвердження зазначеного клопотання не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, прокурора, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених смт.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2008р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС», м.Дніпропетровськ («покупець» за договором, відповідач по справі, скаржник) та Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова», м.Павлоград ("постачальник" за договором, позивач по справі) був укладений договір поставки № 56-08-МДС, відповідно до предмету якого "постачальник" зобов`язався поставляти і передавати в зумовлені строки у власність «покупця» певну продукцію, що надалі іменується товар, а «покупець» зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити за нього встановлену грошову суму на умовах і в порядку, визначеними цим договором; «постачальник» здійснює поставку товару по даному договору окремими партіями; загальна кількість товару, його найменування, одиниця вимірювання, ціна за одиницю, загальна ціна та строки поставки конкретної партії товару, що підлягає поставці по даному договору, визначаються специфікаціями, оформленими у вигляді додатків до даного договору, що є невід»ємними його частинами та основою для проведення взаємних розрахунків; виробник товару - Павлоградський механічний завод ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова»; для виготовлення товару «покупець» протягом 5 робочих днів із моменту підписання даного договору надає «постачальнику всю необхідну технічну документацію у паперовому вигляді (а.с.11-13)).

Пунктом 2.1 р.2 договору сторони визначили, що якість товару, його комплектність та параметри повинні відповідати кресленням, які «покупець» надає «постачальнику» в складі технічної документації, що підтверджується сертифікатом якості «постачальника», який надається ним «покупцю».

Пунктами 3.1-3.3 р.3 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах «Франко-перевізник» (FCA), місцем поставки товару є склад «постачальника», що знаходиться за адресою: Україна, м.Павлоград, вул.Тельмана, 10 у відповідності з «Інкотермс 2000»; датою поставки партії товару вважається дата отримання її «покупцем»; «покупець» повинен видати «постачальнику» довіреність на отримання партії товару; отримання партії товару підтверджується видатковою накладною на неї, яка підписується повноважними представниками сторін.

Пунктом 5.1 р.5 договору сторони узгодили, що загальна ціна товару, що поставляється за даним договором, визначається ціною усіх партій товару за специфікаціями, що є невід»ємними частинами договору, та орієнтовно складає 8 000 000 грн. з ПДВ 20%.

Пунктами 6.1, 6.3-6.6 р.6 договору сторони передбачили, що розрахунок за товар «покупець» здійснює у грошовій формі в національній валюті України; повний розрахунок за поставлену партію товару «покупець» здійснює протягом 5 банківських днів з моменту її поставки; порядок оплати: банківський переказ; вид розрахунків: безготівковий; форма розрахунків: платіжне доручення.

Пунктом 10.4 р.10 договору сторони передбачили майнову відповідальність «покупця» за порушення терміну кінцевого розрахунку за даним договором у вигляді сплати «постачальнику» пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення; якщо в цей період облікова ставка НБУ здійснювалась, розмір пені обчислюється пропорційно цим змінам.

Відповідно до п.9.1 р.9 договору строк його дії - з моменту підписання, скріплення печатками підприємств до 31.12.2008р., але в будь-якому випадку до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

10.11.2008р. додатковою угодою № 4, 05.11.2009р. додатковою угодою № 5, 30.11.2010р. додатковою угодою № 6, 15.08.2012р. додатковою угодою № 7, 25.11.2013р. додатковою угодою № 8 до договору поставки були внесені зміни щодо терміну дії договору та в остаточній редакції строк дії договору визначений до 31.12.2014р., решта умов договору залишилась незмінною (а.с.16-19, 62).

Докази визнання недійсними, внесення будь-яких інших змін в встановленому законом порядку до договору поставки від 18.02.2008р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - каркаси кабін належної якості та в узгодженій кількості, згідно укладених сторонами специфікацій № 83 від 31.10.13р., № 84 від 05.11.13р., № 85 від 05.02.14р., на загальну суму 1 668 744 грн. 00 коп., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с.148, т.1; а.с.1, 10, 13, 24, 32, 39, т.2).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 608 911, 99 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 1 059 832,01 грн., що не спростовується відповідачем підтверджується платіжними дорученнями, актом звірки № 59 від 10.03.2015р. (а.с.73-82, 126-135, т.1; а.с.97-104, 127, т.2).

01.04.2014р. листом № 28юр позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату 1 242 350,53 грн. суми боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних (а.с.28, т.1).

Відповідач на зазначену претензію не відповів, але листами від 11.07.2014р. № 1742, від 01.09.2014р. № 2050 визнавав наявність заборгованості за договором поставки, зобов`язався погасити заборгованість (а.с.25, 26, т.1).

16.04.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області військовим прокурором була подана заява в порядку ст..22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив стягнути з відповідача 1 059 832 грн. основного боргу, 130 183,77 грн. - пені, 14 592,94 грн. - 3% річних, 143 402,58 грн. - інфляційних втрат (а.с.60-61, т.1). Зазначену заяву було прийнято до розгляду.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача 1 059 832,01 грн. суми основного боргу, а також 14 592, 94 грн. - 3% річних за період з 01.08.2014р. по 31.01.2015р., 143 402, 58 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2014 року по січень 2015 року.

Щодо позову в частині стягнення пені, то господарським судом зроблений помилковий розрахунок, який також оскаржується в апеляційній скарзі.

Натомість, з розрахунку скаржника не вбачається ані сум заборгованості, ані те, що при його здійсненні було дотримано вимог ст..223, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто, нарахування пені за прострочення оплати припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, апеляційним господарським судом здійснено перерахунок пені та визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині в сумі 25 729,61 грн., виходячи із розрахунку:

- поставка 17.02.2014р., борг на суму 225 624 грн., строк оплати 25.02.2014р., період прострочення з 24.08.2014р. по 25.08.2014р. (тобто, 1 день) - сума пені 154 грн. 53 коп.;

- поставка 20.02.2014р., борг на суму 125 624 грн., строк оплати 26.02.2014р., період прострочення з 24.08.2014р. по 26.08.2014р. (тобто, 2 дні) - сума пені 172 грн. 08 коп.;

- поставка 08.04.2014р., борг на суму 351 248 грн., строк оплати 15.04.2014р., період прострочення з 24.08.2014р. по 15.10.2014р. (тобто, 52 дні) - сума пені 12 510 грн. 20 коп.;

- поставка 06.10.2014р., борг на суму 125 624 грн., строк оплати 14.10.2014р., період прострочення з 24.08.2014р. по 09.02.2015р. (тобто, 168 днів) - сума пені 12 892 грн. 80 коп.

При цьому колегія суддів при перерахунку пені також взяла до уваги зміни облікової ставки НБУ та факт звернення прокурора з позовом 24.02.2015р. (а.с.4, т.1).

За цих обставин правові підстави задоволення апеляційної скарги відсутні, а рішення господарського суду від 12.05.2015р. по цій справі в частині пені, яка підлягає стягненню, слід змінити; витрати по апеляційній скарзі покласти на відповідача згідно з частинами 3-5 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторського виробничого підприємства МДС», м.Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 року у справі № 904/1457/15 - змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторського виробничого підприємства МДС», м.Дніпропетровськ на користь Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова», м.Павлоград 1 059 832,01 грн. основного боргу, 14 592,94 грн. - 3% річних, 25 729,61 грн. пені, 143 402,58 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 24 867,14 грн. судового збору.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Видачу відповідного наказу згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду Кіровоградської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.06.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко