Рішення № 45204892, 15.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р.Справа № 922/2442/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобову Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" м. Харків про стягнення коштів в розмірі 123363,77 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Семеняка М.В., дов. від 23.12.2014р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 123363,77 грн., підставою нарахування якої стало неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № LC 4109-09/10, укладеного між сторонами даного спору 24.09.2010р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.05.2015р. о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду від 05.05.2015р., 03.06.2015р., за клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 15.06.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 15.06.2015р. не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 24067), у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечує.

Розглянувши зазначене клопотання представника відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України та статей 4-3, 38 Господарського процесуального кодексу України, судом створюються належні умови для дотримання принципу змагальності сторін, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обставини, на які посилається відповідач, як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки представником відповідача вже надавались клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 17503 від 29.04.2015р., вх. № 22299 від 02.06.2015р.), які були задоволені судом, в зв'язку з чим розгляд справи відкладався.

У п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участі в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що, у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Ліз: Аваль» (лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Харківський підшипниковий завод» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №LC4109-09/10, згідно умов п. 1.1 якого лізингодавець зобов'язався передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач передав у тимчасове володіння відповідачу предмет лізингу згідно специфікації, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 10.05.2011 р.

За змістом п.5.2. Загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до Договору , Лізингоодержувач сплачує авансові лізингові платежі на підставі рахунку у строки, що визначені Договором. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається Лізингодавцем при укладенні договору.

Лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку Лізингодавця до 08 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу, нараховані за попередній місяць згідно п.4.2. цього договору.

На підставі п. 4.2 Договору Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування у період з моменту передачі Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу за ставкою LIBOR ЗМ плюс 9% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за Курсом продажу (Розділ 1 «Визначення» Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ у випадках передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п.4.3 Договору Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього Договору, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до Договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за Курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

У відповідності до п. 5.1. Договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п'ятого дня прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.

В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 15 числа поточного місяця (п.5.3, п.5.4 Загальних умов).

Відповідно до п. 6.3 Загальних умов змінений за правилами п.п. 6.1 та 6.2 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Також відповідно до п. 7.1. Загальних умов, Лізингоодержувач протягом строку лізингу за свій рахунок забезпечує страхування предмету лізингу в страховій компанії.

Пункт.7.4. визначає Лізингодавець зобов'язаний за 10 (десять) днів до закінчення дії страхового договору продовжити його дію та сплатити страховий платіж через страхового агента, яким виступає Лізингодавець.

Якщо за 5 (п'ять) днів до закінчення дії страхового договору або граничного строку сплати страхових платежів Лізингоодержувач не здійснить сплату страхових платежів, то Лізингоодержувач має право самостійно застрахувати такий Предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю такі витрати, крім того ПДВ.

Як стверджує позивач у позовній заяві та підтверджено матеріалами справи, відповідач, в порушення умов п.п. 5.1-5.5, п. 7.4, п. 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до Договору, належним чином не виконав свої зобов'язання за договором від 24.09.2010р., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 123363,77 грн., за період з жовтня 2014р. по березень 2015р., згідно наступних рахунків:

LC4109-09/10/41-083 від 01.10.2014р. на суму 15091,29 грн.;

LC4109-09/10/42-086 від 03.11.2014р. на суму 14991,12 грн.;

LC4109-09/10/43-088 від 01.12.2014р. на суму 17245,17 грн.;

LC4109-09/10/44-090 від 05.01.2015р. на суму 18415,43 грн.;

LC4109-09/10/45-092 від 02.02.2015р. на суму 23030,92 грн.;

LC4109-09/10/46-094 від 02.03.2015р. на суму 34589,84 грн.

Додатково позивач зазначив, що відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався, доказів оплати рахунків, виставлених позивачем до суду не надав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи рахунків-фактур, за період з жовтня 2014р. по березень 2015р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 123363,77 грн., яка всупереч вимогам договору фінансового лізингу від 24.09.2010р., не була відповідачем сплачена.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу від 24.09.2010р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу в сумі 123363,77 грн., суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості за договором фінансового лізингу від 24.09.2010р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2467,28 грн., у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, проспект Фрунзе, Б.З, код ЄДРПОУ 05808853, поточний рахунок № 26001001304474 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 350750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ 34480657, поточний рахунок № 2600514928 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) заборгованість за договором фінансового лізингу №LC4109-09/10 від 24.09.2010р. у розмірі 123363,77 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2467,28 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2442/15