Рішення № 45202441, 17.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2015 р.Справа № 916/417/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-А, код ЄДРПОУ 05514413)

про стягнення 723 380,36 грн., з якої 234 471,09 грн. - сума пені, 408 268,36 грн. - інфляційні збитки, 71 640,90 грн. - 3% річних

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача - Єгоров В.С. (довіреність від 13.05.2014 №14-137);

Від відповідача - Зязюн І.В. (довіреність від 20.04.2015 №1070).

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі - Відповідач) про стягнення суми пені у розмірі 234 471,09 грн., 408 268,36 грн. - суми інфляційних втрат, 71 640,90 грн. - 3% річних, а всього 723 380,36 грн., за невиконання умов Договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/4035-ТЕ(Р)-23 щодо оплати за проданий природний газ.

Ухвалою суду від 04.02.2015 порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.04.2015 справу прийнято до свого провадження суддею Шаратовим Ю.А. та призначено її розгляд на 22.04.2015.

Ухвалою від 22.04.2015 відкладено розгляд справи на 13.05.2015.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 13.05.2015 до 20.05.2015, з 20.05.2015 до 17.06.2015.

Ухвалою суду від 20.05.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів до 23.06.2015.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 22, 193, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані простроченням оплати за поставлений в січні-квітні 2013 року газ за Договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/4035-ТЕ(Р)-23 у період з 05.10.2013 до 28.05.2014.

Представник позивача заперечував проти клопотання Відповідача про зменшення суми нарахованої пені, та надав суду Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року (Форма 2) і Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014 (Форма 1), на підтвердження наявності збитків, довгострокових (кредитів банків) та поточних зобов'язань у ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України".

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву від 11.03.2015 № 525 (вхід. від 12.03.2015 № 6496/15) Відповідач зазначає про відсутність його вини у неналежному виконанні зобов'язання, оскільки основною причиною утворення заборгованості за спожитий природний газ є економічна необґрунтованість встановлених тарифів на теплову енергію, а також відсутність своєчасних субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідач вказує, що між сторонами було досягнуто згоди щодо способу проведення остаточних розрахунків за спожитий природний газ за рахунок коштів державного бюджету шляхом укладання Договору про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік») від 17.02.2014 № 244/30. А відтак, відбулась зміна Договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/4035-ТЕ(Р)-23 в частині порядку та строків розрахунку за природний газ, що, на думку Відповідача, виключає можливість застосування заходів відповідальності з боку Позивача за несвоєчасний розрахунок.

Окрім того, Відповідач зазначає про неправильність розрахунків сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, виконаних Позивачем, оскільки в них безпідставно віднесено до днів прострочення оплати заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова оплата, а також нараховані інфляційні на суму боргу, що існувала не на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

Відповідачем надано клопотання від 11.03.2015 № 524 (вхід. від 12.03.2015 № 6497/15) про зменшення суми нарахованої пені до 1,00 грн. та звільнення його від сплати судового збору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

30.09.2013 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 13/4035-ТЕ(Р)-23 (далі - Договір від 30.09.2013) /а.с. 10-13/.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.2 Договору від 30.09.2013 продавець (Позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (Відповідачу) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ. Продавець передає покупцеві у вересні 2013 року газ в обсязі 4 523,011 тис. куб м., спожитий покупцем у період січень-серпень 2013 року. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктами 5.2, 6.1, 6.3 Договору від 30.09.2013 передбачено, що ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу. В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем складено та підписано Акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 5 921 526,00 грн., а саме:

від 30.09.2013 за січень 2013 року на суму 1 593,30 грн. (а.с. 14);

від 30.09.2013 за січень 2013 року на суму 802,54 грн. (а.с. 15);

від 30.09.2013 за січень 2013 року на суму 2 325 302,86 грн. (а.с. 16);

від 30.09.2013 за лютий 2013 року на суму 718,74 грн. (а.с. 17);

від 30.09.2013 за лютий 2013 року на суму 1 473,50 грн. (а.с. 18);

від 30.09.2013 за лютий 2013 року на суму 1 718 143,02 грн. (а.с. 19);

від 30.09.2013 за березень 2013 року на суму 671,61 грн. (а.с. 20);

від 30.09.2013 за березень 2013 року на суму 1 323,60 грн. (а.с. 21);

від 30.09.2013 за березень 2013 року на суму 1 758 886,63 грн. (а.с. 22);

від 30.09.2013 за квітень 2013 року на суму 153,18 грн. (а.с. 23);

від 30.09.2013 за квітень 2013 року на суму 79,86 грн. (а.с. 24);

від 30.09.2013 за квітень 2013 року на суму 112 413,16 грн. (а.с. 25).

За відсутності договору купівлі-продажу природного газу у 2013 році Відповідач у період лютого-квітня 2013 року здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 1 344 000,00 грн., а саме:

70 000,00 грн. - платіжне доручення від 26.02.2013 № 4374;

9 000,00 грн. - платіжне доручення від 04.03.2013 № 4423;

135 000,00 грн. - платіжне доручення від 07.03.2013 № 4453;

15 000,00 грн. - платіжне доручення від 07.03.2013 № 4454;

120 000,00 грн. - платіжне доручення від 11.03.2013 № 4458;

80 000,00 грн. - платіжне доручення від 13.03.2013 № 4460;

150 000,00 грн. - платіжне доручення від 15.03.2013 № 4475;

50 000,00 грн. - платіжне доручення від 19.03.2013 № 4486;

50 000,00 грн. - платіжне доручення від 21.03.2013 № 4528;

75 000,00 грн. - платіжне доручення від 22.03.2013 № 4537;

10 000,00 грн. - платіжне доручення від 25.03.2013 № 4545;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 09.04.2013 № 4661;

100 000,00 грн. - платіжне доручення від 10.04.2013 № 4665;

100 000,00 грн. - платіжне доручення від 11.04.2013 № 4684;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 12.04.2013 № 4687;

50 000,00 грн. - платіжне доручення від 15.04.2013 № 4694;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 16.04.2013 № 4702;

10 000,00 грн. - платіжне доручення від 17.04.2013 № 4705;

30 000,00 грн. - платіжне доручення від 13.05.2013 № 4853;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 14.05.2013 № 4855;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 15.05.2013 № 4865;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 16.05.2013 № 4877;

40 000,00 грн. - платіжне доручення від 17.05.2013 № 4887;

40 000,00 грн. - платіжне доручення від 18.05.2013 № 4916;

50 000,00 грн. - платіжне доручення від 20.05.2013 № 4920;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 21.05.2013 № 4931;

20 000,00 грн. - платіжне доручення від 24.05.2013 № 4962.

Отримання вищевказаних сум не заперечується Позивачем.

Одночасно з укладанням Договору від 30.09.2013, Відповідач звернувся до Позивача із листом від 30.09.2013 № 2549/1, у якому просив оплату, проведену вищевказаними платіжними дорученнями на загальну суму 1 344 000,00 грн., вважати оплатою за природний газ за вказаним договором (а.с. 28). Перенесення вказаної суми в рахунок оплати за Договором від 30.09.2013 підтверджується довідкою по операціях з Відповідачем з 01.09.2013 по 30.09.2014 (а.с. 31).

Окрім того, Відповідачем сплачено Позивачу в період дії Договору від 30.09.2013 суму у розмірі 4 577 526,00 грн., яка складається з:

1 470,21 грн. - платіжне доручення від 14.10.2013 № 5992;

2 914,28 грн. - платіжне доручення від 14.10.2013 № 5991;

802 649,10 грн. - платіжне доручення від 22.11.2013 № 1633717;

137 600,00 грн. - платіжне доручення від 28.11.2013 № 1668692;

52 004,33 грн. - платіжне доручення від 26.12.2013 № 1835017;

159 600,00 грн. - платіжне доручення від 26.12.2013 № 1834998;

802,54 грн. - платіжне доручення від 11.02.2014 № 6739;

1 593,30 грн. - платіжне доручення від 11.02.2014 № 6738;

3 418 892,24 грн. - платіжне доручення від 28.05.2014 № 19.

Отримання вищевказаних сум не заперечується Позивачем, та підтверджується довідками по операціях з Відповідачем з 01.09.2013 по 30.09.2014 (а.с. 30-31).

Позивачем нараховані суми пені, а саме: 79 810,72 грн. за період з 05.10.2013 по 22.11.2013; 8 057,49 грн. за період з 23.11.2013 по 28.11.2013; 36 229,39 грн. за період з 29.11.2013 по 26.12.2013; 57 271,43 грн. за період з 27.12.2013 по 11.02.2014; 62 102,07 грн. за період з 12.02.2014 по 03.04.2014, а всього 243 471,09 грн.

Також, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані суми 3% річних, а саме: 18 417,86 грн. за період з 05.10.2013 по 22.11.2013; 1 859,42 грн. за період з 23.11.2013 по 28.11.2013; 8 360,63 грн. за період з 29.11.2013 по 26.12.2013; 13 216,48 грн. за період з 27.12.2013 по 11.02.2014; 14 331,25 грн. за період з 12.02.2014 по 03.04.2014, 15 455,27 грн. за період з 04.04.2014 по 28.05.2014, а всього 71 640,90 грн.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані суми інфляційних втрат, а саме: 27 475,43 грн. за період жовтень - листопад 2013; 18 301,84 грн. за період грудня 2013; 6 934,13 грн. за період січня 2014; 355 556,96 грн. за період лютий-травень 2014, а всього 408 268,36 грн.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору від 30.09.2013 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обладміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Ізмаїльської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" укладено Договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») від 17.02.2014 № 244/30 (далі - Договір про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014) /а.с. 77-78/.

Згідно із пунктом 1 Договору про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014 його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Договору про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014 КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" перераховує на рахунок ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", зокрема, кошти у розмірі 3 418 892,24 грн., у т.ч. ПДВ, для погашення заборгованості за спожитий природній газ згідно із Договором від 30.09.2013 № 13/4035-ТЕ(Р)-23 за 2013 рік, лише після виконання іншими сторонами обов'язку з перерахування вказаної суми кожній наступній стороні.

Суд не приймає довід Позивача про неможливість застосування заходів відповідальності з боку Позивача за несвоєчасний розрахунок за Договором від 30.09.2013 через зміну його умов в частині порядку та строків розрахунку за природний газ внаслідок укладення Договору про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014, з огляду на наступне.

Згідно із частиною третьою статті 82 Господарського процесуального кодексу України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Частиною першою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України в постанові від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 зробив висновок про те, що оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи /а.с. 83/.

Отже, уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору від 30.09.2013. Проте, така зміна не є новацією, передбаченою частиною другою статті 604 Цивільного кодексу України, характерним для якої є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Договір про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014 таких ознак не містить. А відтак, з огляду на існування до 17.02.2014 зобов'язання Відповідача зі сплати за поставлений природній газ за Договором від 30.09.2013, правомірним є нарахування пені, 3 % річних і інфляційних за період з 05.10.2013 по 16.02.2014 включно.

Суд не приймає довід Відповідача про відсутність його вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 614, частини першої статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Водночас необхідно мати на увазі, що за приписом частини третьої статті 550 ЦК України кредитор не має права на неустойку (в тому числі пеню та штраф) у разі, якщо боржник згідно із статтею 617 цього Кодексу не відповідає за порушення зобов'язання (пункт 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).

Отже, оскільки відсутність у боржника коштів через необґрунтованість встановлених тарифів на теплову енергію не є наслідком дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, а сам Договір від 30.09.2013 не пов'язує виконання обов'язку зі сплати за поставлений природний газ із наданням субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах, та отриманням цих коштів Відповідачем, а також не містить умов щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасні розрахунки з цих підстав, обставина затримки вказаної компенсації не впливає на обов'язок Відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед Позивачем та відповідно не виключає його вини у виникненні заборгованості.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).

Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати з 05.10.2013, дати визначеної Позивачем, становить суму у розмірі 187 046,37 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення грн.4 573 141,51 05.10.2013-21.11.2013486.5000 %78 181,933 770 492,4122.11.2013-27.11.201366.5000 %8 057,493 632 892,4128.11.2013-25.12.2013286.5000 %36 229,393 421 288,0826.12.2013-10.02.2014476.5000 %57 271,433 418 892,2411.02.2014-16.02.201466.5000 %7 306,13Всього: 187 046,37

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 постанови пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).

Суд, вважає даний випадок винятковим з урахуванням наступного.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої, п'ятої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, з наступними змінами і доповненнями, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Як випливає зі змісту пункту 1.2 Договору від 30.09.2013 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Факт укладення Договору про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014, зокрема, в частині суми у розмірі 3 418 892,24 грн., у т.ч. ПДВ, для погашення заборгованості за спожитий природній газ згідно із Договором від 30.09.2013 № 13/4035-ТЕ(Р)-23 за 2013 рік, свідчить про несвоєчасне виконання органом місцевого самоврядування свого законодавчо встановленого обов'язку із відшкодування Відповідачу з відповідного місцевого бюджету різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, а також про виконання цього обов'язку лише за рахунок субвенції з державного бюджету. А відтак, суд визнає поважною та такою що заслуговує на увагу причину неналежного виконання Відповідачем свого обов'язку з оплати за проданий природній газ за Договором від 30.09.2013.

Укладення Договору про організацію взаєморозрахунків від 17.02.2014, також додатково свідчить про відповідну поведінку Позивача, як винної сторони, щодо вжиття ним необхідних заходів для виконання зобов'язання.

Окрім того суд враховує ступень виконання зобов'язання, а саме, відсутність заборгованості у Відповідача на момент звернення Позивача до суду.

Докази настання для Позивача негативних наслідків, зокрема, у вигляді збитків, завданих неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань саме за Договором від 30.09.2013 в матеріалах справи відсутні.

Також, суд бере до уваги й інтереси Позивача, та враховує надані ним Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року (Форма 2) і Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014 (Форма 1), з яких вбачається наявність збитків, довгострокових (кредитів банків) та значних поточних зобов'язань у ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" у вказаному періоді /а.с. 96-97, 98-99/.

З огляду на наведене, враховуючи інтереси Позивача і Відповідача, причини неналежного виконання зобов'язання зі сплати вартості природного газу, його ступень, поведінку Відповідача, яка свідчить про вжиття ним необхідних заходів для виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Відповідача від 11.03.2015 № 524 та зменшення суми пені до 93 523,19 грн.

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 93 523,19 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 140 947,90 грн. (234 471,09 - 93 523,19 = 140 947,90) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

Судом встановлено, що сума 3% річних за прострочення оплати з 05.10.2013, дати визначеної Позивачем, становить суму у розмірі 43 164,56 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків (грн.)4 573 141,5105.10.2013-21.11.2013483 %18 041,993 770 492,4122.11.2013-27.11.201363 %1 859,423 632 892,4128.11.2013-25.12.2013283 %8 360,633 421 288,0826.12.2013-10.02.2014473 %13 216,493 418 892,2411.02.2014-16.02.20146 3 %1 686,03Всього: 43 164,56

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми 3% річних у розмірі 43 164,56 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми 3% річних у розмірі 28 476,34 грн. (71 640,90 - 43 164,56 = 28 476,34) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).

Оскільки, пунктом 6.1 Договору від 30.09.2013 встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, а Акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 5 921 526,00 грн. підписані 30.09.2013, з урахуванням положень частини першої статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання вказаного обов'язку розпочався з наступного дня, а саме, з 01.10.2013, та закінчився - 03.10.2013, а відтак, період прострочення розпочався 04.10.2013.

Судом встановлено, що сума інфляційних втрат у зв'язку із простроченням Відповідачем оплати становить суму у розмірі 70 054,93 грн., яка, з урахуванням сум боргу, що мали місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, починаючи з 05.10.2013, дати визначеної Позивачем, розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн.) Період заборгованостіСукупний індекс інфляції за періодСума боргу з врахуванням індексу інфляціїІнфляційне збільшення суми боргу4 573 141,5105.10.2013-31.10.20131,0044 591 434,0818 292,573 632 892,4101.11.2013-30.11.20131,0023 640 158,197 265,783 421 288,0801.12.2013-31.01.20141,0073 445 271,3123 983,233 418 892,2401.02.2014-16.02.20141,0063 439 405,5920 513,35Всього: 70 054,93

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 70 054,93 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 338 213,43 грн. (408 268,36 - 70 054,93 = 338 213,43) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що обґрунтовані та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 93 523,19 грн. - пені, 43 164,56 грн. - 3% річних, 70 054,93 грн. - суми інфляційних втрат, за невиконання умов Договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2013 № 13/4035-ТЕ(Р)-23 щодо оплати за проданий природній газ.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими при задоволенні позову судовий збір покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А також враховує те, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (пункт 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7). При цьому, не підлягає задоволенню клопотання Відповідача від 11.03.2015 № 524 про звільнення його від сплати судового збору, оскільки частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI передбачена можливість зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору лише щодо сторони, яка є його платником до державного бюджету, тобто, у даному випадку, Позивача. Законодавством не передбачено можливості звільнення Відповідача від сплати судових витрат, понесених Позивачем у зв'язку із розглядом справи.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18 червня 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтею 549, частиною третьою статті 551, частиною другою статті 604, частиною першою статті 610, частинами першою, другою статті 614, частиною першою статті 617, частинами першою, другою статті 625, частинами першою, другою статті 712 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, частиною другою статті 218, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, частинами третьою, четвертою, шостою, п'ятою статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, пунктами 1.9, 1.10, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, постановою Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, статтями 32, 33, 34, 36, 49, 82, пунктом 3 частини першої статті 83, статтями 84, 85, 111-28, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-А, код ЄДРПОУ 05514413) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 93 523,19 грн. (дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять три гривні 19 коп.), суму 3% річних у розмірі 43 164,56 грн. (сорок три тисячі сто шістдесят чотири гривні 56 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 70 054,93 грн. (сімдесят тисяч п'ятдесят чотири гривні 93 коп.).

3. В задоволені іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-А, код ЄДРПОУ 05514413) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати на сплату судового збору у розмірі 6 005,51 грн. (шість тисяч п'ять гривень 51 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Шаратов