Рішення № 45202322, 16.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 р. Справа№ 914/946/14

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Бортник О.Ю. - головуюча, Коссак С.М., Шпакович О.Ф., при секретарі судових засідань Гривняк Г.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Вольво Трак Корпорейшен (англійською - «Volvo Truck Corporation»), м. Гетеборг, Швеція,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Європа-Транс», м. Жовква,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (надалі - ТзОВ) «Тисмениця», м. Львів,

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до вчинення дій

За участю представників:

від позивача - Жовнер М.С. - представник,

від відповідача - Максимів Р.Й. - представник,

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору: Вольво Трак Корпорейшн, м. Гетеборг, Швеція, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про зобов'язання ТзОВ «Європа-Транс», м. Жовква, повернути позивачу належне йому на праві власності майно: десять одиниць сідлових тягачів марки VOLVO, моделі FN, 2008 року випуску, червоного кольору (номери шасі та реєстраційні номери вказані у прохальній частині позову) та десять одиниць напівпричепів марки Schmitz модель SPR 24, 2008 року випуску, сірого кольору (номери шасі та реєстраційні номери вказані у прохальній частині позову), а також про зобов'язання відповідача вчинити усі необхідні дії для зняття спірних транспортних засобів з обліку у Державтоінспекції та надати позивачу оригінали документів, що підтверджують таке зняття з обліку з відміткою «Знято з обліку для повернення лізингодавцю - Вольво Трак Корпорейшн». Позовні вимоги мотивовані припиненням дії договору фінансового лізингу № UKR29/0208F від 19.03.2008 р. та встановленим нормами ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 785, 806, 1212 ЦК України обов'язком відповідача в зв'язку з цим повернути лізингодавцю предмет лізингу. Згодом позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог від 23 липня 2014 р., в якій він просить витребувати (шляхом вилучення) з незаконного володіння відповідача та передати компанії Volvo Truck Corporation, вказане у прохальній частині майно (десять одиниць сідлових тягачів марки VOLVO, моделі FN, 2008 року випуску, червоного кольору та десять одиниць напівпричепів марки Schmitz модель SPR 24, 2008 року випуску, сірого кольору), зобов'язати відповідача вчинити необхідні дії для зняття всіх цих транспортних засобів з обліку в органах Державтоінспекції, та надати Volvo Truck Corporation оригінали документів, що підтверджують таке зняття з обліку з відміткою «Знято з обліку для повернення лізингодавцю - Вольво Трак Корпорейшн».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.06.2014 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Тисмениця» (79000, м. Львів, вул. Шевченка, 340).

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2014 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р., у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому, відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 ЦК України, на яку покликався позивач як на підставу своїх позовних вимог. Крім цього, суди дійшли висновку, що позивачу необхідно звертатись до суду з позовними вимогами про повернення об'єкта лізингу на підставі договору лізингу з врахуванням положень розділу 15 договору, керуючись нормами зобов'язального права.

Однак, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15 січня 2015 р. зазначив, що з такими висновками судів попередніх інстанцій він погодитись не може та скасував рішення Господарського суду Львівської області від 23.07.2014 р. і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. у справі № 914/946/14, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд у своїй постанові вказав, що суд, приймаючи рішення у справі, самостійно має визначити, якими законами та нормативно-правовими актами слід керуватися для вирішення спору по суті, посилаючись на них у мотивувальній частині рішення, навіть, якщо останні не зазначені у позові. Господарський суд, розглядаючи справу, має керуватися тими нормами права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, однак, не відмовляти у позові лише з тих підстав, що наведені скаржником норми права не регулюють спірних правовідносин та не обґрунтовують заявленої ним вимоги. Крім цього, Вищий господарський суд також зазначив, що поза правовою увагою судів попередніх інстанцій залишились приписи Закону України «Про фінансовий лізинг». Обставини порушення відповідачем умов договору щодо сплати лізингових платежів у строки, встановлені договором про фінансовий лізинг, та обставини відмови позивача від цього договору суди не досліджували, тоді як у зв'язку саме з цими обставинами заявлено позов у даній справі і їх підтвердження (спростування) є суттєвим для вирішення спору по суті. Також суди не дали оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема, стосовно того, що останній не заперечує відмови позивача від договору, зазначаючи, що відмова лізингодавця від договору лізингу, враховуючи положення ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.6.3 договору про фінансовий лізинг, стала чинною 11.11.2010.

Відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України у зв'язку з наявністю в розділі 15 Договору про фінансовий лізинг № UKR29/0208F від 19.03.2008 р. арбітражного застереження про те, що будь-які спори або розбіжності, що виникають з цього договору, включаючи ті, що стосуються його юридичної сили і тлумачення, будуть вирішуватися виключно і остаточно Арбітражним Трибуналом Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати відповідно до арбітражного регламенту ЮНІСТРАЛ. Право, що застосовується - шведське матеріальне право.

Позивач проти припинення провадження у справі заперечує з підстав, викладених у поясненнях від 21 травня 2014 р. Зокрема він стверджує, що скористався наданим йому п. 6.1. правом Договору фінансового лізингу на відмову від цього договору, направивши відповідачу в зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків із сплати лізингових платежів, в порядку, встановленому вищезгаданим пунктом Договору, рахунку-попередження (повідомлення) з вимогою про сплату прострочених лізингових платежів та відмовою від Договору про фінансовий лізинг. За таких обставин, як вважає позивач, зобов'язання відповідача не можуть ґрунтуватись на положеннях Договору фінансового лізингу, оскільки його дія припинена. Враховуючи, що Договір про фінансовий лізинг припинив свою дію, позивач вважає, що відповідач утримує у себе майно, яке було об'єктом лізингу, без достатніх правових підстав, оскільки підстава, на якій воно було набуте відповідачем, згодом відпала (Договір припинив свою дію). Вимога позивача про повернення майна ґрунтується на нормі права, зафіксованій у другому реченні частини 1 ст. 1212 ЦК України. Ця вимога не стосується будь-якого спору або розбіжностей, що виникають з цього договору, включаючи ті, що стосуються його юридичної сили і тлумачення. У зв'язку з цим арбітражне застереження не може бути застосоване. Крім цього, позивач посилається на те, що арбітражне застереження, зроблене у розділі 15 Договору, не може бути застосоване ще й з тих підстав, що відповідач попросив про його застосування з порушенням норм ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», після подання своєї першої заяви щодо суті спору, а також не надав суду жодного доказу існування такого органу як Арбітражний трибунал Арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати. За таких обставин, на думку позивача, відповідачем не доведено того факту, що арбітражне застереження може бути виконане. Позивач вказує, що Донецьким апеляційним господарським судом у його постанові від 11.03.2014 р. у справі № 5006/7/187пд/2012 встановлено щодо позивача, що арбітражне застереження про розгляд справи Арбітражним Трибуналом Арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати не може бути виконано, оскільки відсутні докази наявності такого органу, а відтак, й докази того факту, що спір може бути ним розглянуто. Вказана обставина, як вважає позивач, не підлягає доказуванню знову з огляду на приписи ст. 35 ГПК України.

Позивач також зазначає, що з огляду на рахунки-попередження № 08-1010 від 18.10.2010 р. та № 01-0211 від 08.11.2011 р. ним не пропущено строку позовної давності. У згаданих рахунках вказувалося лише про наміри позивача припинити договір у разі непогашення заборгованості. Ним долучено до матеріалів справи заяву відповідача від 08.11.2011 р. про відмову від позову, в якій той підтверджує досягнення домовленості між сторонами щодо виконання договору про фінансовий лізинг, лист відповідача від 26.01.2011 р., в якому він бере на себе зобов'язання виконати умови договору про фінансовий лізинг, а також докази виконання відповідачем зобов'язань з сплати лізингових платежів за договором за період з 26.01.2011 р. по 02.11.2011 р. У поясненнях від 21.05.2014 р. відповідач також зазначає, що в порушення вимог п. 4.1. договору відповідач в свідоцтвах про реєстрацію спірних транспортних засобів зазначив, що він є їхнім власником. Тому зняття транспортних засобів з обліку не може бути здійснене лізингодавцем самостійно в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 1388.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати позовну давність, вважаючи, що одностороння відмова позивача від Договору про фінансовий лізинг стала чинною з 11.11.2010 р., тобто з моменту отримання відповідачем рахунку-попередження від 18.10.2010 р. ТзОВ «Європа-Транс» також зазначає, що у розділі 15 Договору сторони погодили застосування до спорів, які виникають з нього, шведського матеріального права, а тому господарський суд повинен застосовувати шведське матеріальне право. Відповідач стверджує, що спір у справі виник у зв'язку із порушенням ним умов Договору про фінансовий лізинг, а не на підставі ст. 1212 ЦК України, отже, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права. Вимога про зобов'язання відповідача зняти з обліку транспортні засоби не підлягає задоволенню. Зняття з обліку транспортних засобів, що належать юридичним особам державної форми власності, проводиться суб'єктами господарювання, на балансі яких перебувають такі транспортні засоби, лише після надання на це згоди або дозволу відповідних суб'єктів управління майном, які є представниками власників і виконують їх функції у межах, визначених законодавством, або на підставі виконавчого напису нотаріуса чи рішення суду або ліквідаційної комісії. Тому відповідач не може самостійно зняти з обліку транспортні засоби.

Відповідачем також 02.07.2014 р. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 5015/3253/12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким відповідач продав третій особі у справі сідлові тягачі і напівпричепи, які є об'єктами лізингу за Договором № UKR29/0208F, а також клопотання про звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги з метою отримання інформації від компетентного органу Королівства Швеції щодо змісту норм права згідно з його офіційним тлумаченням, практикою застосування та доктриною .

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про звернення господарського суду із судовим дорученням заперечив, посилаючись на те, що спір у справі виник з підстав, встановлених ст. 1212 ЦК України, а не з Договору, у зв'язку з цим арбітражне застереження застосуванню не підлягає, що стосується клопотання про зупинення провадження у справі, то позивач вважає третю особу у справі недобросовісним набувачем майна, оскільки останнім його набуто за наявності відомостей у реєстрі про обтяження цього майна. У додаткових поясненнях від 31 березня 2015 р. позивач зазначає, що він наполягає на розгляді справи українським судом, оскільки спір ґрунтується на позадоговірному зобов'язанні відповідача повернути майно його законному власнику. Позивач також у порядку ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» подав суду «Меморандум. Договори фінансового лізингу за законодавством Швеції», підготований юридичною фірмою «Setterwalls Advokatbyra», в якому підтверджено зміст норм права Швеції, щодо яких відповідач просив направити офіційний запит.

Відповідач у додаткових поясненнях від 31 березня 2015 р. та у письмових міркуваннях від 29 квітня 2015 р. наполягає на тому, що спір у справі виник із договору про фінансовий лізинг, а саме на підставі п.п. 6.1., 6.2., 6.3. цього Договору. Саме по собі припинення дії договору не впливає на визначення договірного характеру правовідносин сторін на набуття предмета договору за наявності правової підстави. За таких обставин, застосуванню підлягають норми розділу 15 Договору щодо розгляду спору Арбітражним Трибуналом Арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати, застосуванню підлягає шведське матеріальне право. Відповідач також зазначає, що відповідно до офіційного перекладу Правил Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольм (розділи Б, В), які діють з 01.01.1988 р. та офіційний переклад яких на російську мову розміщено на офіційному веб-порталі Верховної Ради України за посиланням http://zakon2.rada.gov.ua, арбітражний трибунал є органом Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.09.2014 р. залишено без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва, якою визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 2 грудня 2011 р.

У письмових міркуваннях від 8 червня 2015 р. відповідач зазначає, що позивачем порушено умови п. 6.3. Договору про фінансовий лізинг та не визначено місця, куди слід повернути предмет лізингу.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 01.04.2015 р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/946/14. Внаслідок автоматичного розподілу, членами колегії суддів з розгляду справи № 914/946/14, крім судді Бортник О.Ю., визначено суддів Коссака С.М. та Шпакович О.Ф. Ухвалою суду від 29.04.2015 р. продовжено строк вирішення справи на 15 днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.07.2014 р. № VТС/09-14, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України обов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Договір є обов"язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між сторонами у справі 19 березня 2008 р. укладено Договір про фінансовий лізинг № UKR29/02008F з додатками та додатковою угодою. Відповідно до умов цього договору з додатками позивач погодився придбати для подальшої передачі в лізинг відповідачу десять одиниць сідельних тягачів Volvo FH згідно з технічною специфікацією в додатку № 1; чотири одиниці напівпричепів Schmitz згідно з технічною специфікацією в Додатку № 1(1); шість одиниць напівпричепів Schmitz згідно з технічною специфікацією в Додатку № 1(2), які є невід'ємними частинами Договору. Наявними у матеріалах справи додатками № 2 (1) від 14.05.2008 р., від 15.05.2008 р., № 2 від 18.07.2008 р. та від 21.07.2008 р. підтверджується передача позивачем відповідачу у користування на підставі вищезгаданого Договору про фінансовий лізинг 10 одиниць сідельних тягачів Volvo FH (шасі №№ YV2AS02A98B517811, YV2AS02A78B517886, YV2AS02A18B517897, YV2AS02A08B517793, YV2AS02A48B527839, YV2AS02A88B527844, YV2AS02A78B527849, YV2AS02A08B527854, YV2AS02AХ8B527859, YV2AS02A18B527863) та десяти одиниць напівпричепів Schmitz (шасі №№ WSM00000003061424, WSM00000003061425, WSM00000003061426, WSM00000003061427, WSM00000003112207, WSM00000003112208, WSM00000003112209, WSM00000003112210, WSM00000003112211, WSM00000003112212). Відповідно до наявних у матеріалах справи свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, усі з вищезгаданих тягачів та напівпричепів зареєстровані у травні, серпні 2008 р. Самбірською ВРЕР ДАІ при ГУМВС України у Львівській області за ТзОВ «Європа-Транс». Сторони у договорі домовились (розділ 8), що предмет лізингу є виключно власністю позивача і права власності на нього після його приймання буде залишатись у позивача. Відповідач не має жодного іншого права на предмет лізингу, крім права лізингоодержувача на його використання. У розділі 9 Договору сторони погодили, що загальний строк лізингу становить чотири роки. Після закінчення загального строку лізингу і виплати всіх лізингових платежів позивач продасть, а відповідач купить обладнання, яке є предметом лізингу, за ціною EUR 50. Останній Лізинговий платіж буде збільшений на суму EUR 50, яка є ціною обладнання. Після отримання усіх лізингових та інших належних платежів згідно цього Договору позивач зобов'язувався надати письмову заяву про перехід права власності на обладнання до відповідача. Право власності мало перейти до відповідача з моменту отримання такої письмової заяви.

Як вбачається з Додаткової угоди № 3 від 29 червня 2009 р. до договору та додатків до неї, сторонами реструктуризовано графіки сплати лізингових платежів, відповідач зобов'язувався сплатити останній лізинговий платіж за договором 26.07.2013 р.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази того, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду (05.03.2014 р.). або на дату вирішення справи судом ним сплачено усі належні до сплати лізингові платежі у повному обсязі, або ж передбачені п. 9.3. договору про фінансовий лізинг, докази переходу до відповідача права власності на предмет договору лізингу. З долучених позивачем до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідач з травня, листопада 2010 р. припинив сплату лізингових платежів. Несплата передбачених договором лізингових платежів відповідачем не заперечена та визнана. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, з яких би вбачалось, чи виплачено відповідачем у складі сплачених ним лізингових платежів частину вартості предметів лізингу та якою є ця частка. Строк лізингу, який згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» є строком, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, за Договором № UKR29/02008F закінчився.

За таких обставин, після закінчення строку лізингу відповідач неправомірно та без установлених законом правових підстав безоплатно користується належним на праві власності позивачу майном, не повертаючи це майно його законному власнику.

Більше того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків сплати лізингових платежів позивач направляв на адресу відповідача рахунок-попередження № 01-512 від 11.05.2012 р. про відмову від Договору про фінансовий лізинг з підстав, встановлених розділом 6 договору. Рахунок-попередження № 01-512 відповідачем за юридичною адресою не отримано, оскільки за юридичною адресою відповідача не знайдено (лист кур'єрської пошти № 111, том справи І, а.с. 91).

Нормами статей 10 та 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачені права та обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача у ситуації, що склалась. Так, відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 10, пункту 7 частини 2 статті 11 згаданого Закону лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках. Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Аналогічний обов'язок лізингоодержувача повернути лізингодавцеві предмет лізингу у випадку припинення договору й використання майна після закінчення строку договору, з огляду на приписи ст. 806 ЦК України, закріплено й у ч. 1 ст. 785 ЦК України. Про обов'язок відповідача повернути предмет лізингу після відмови позивача від договору йдеться й у п. 6.3. цього договору. Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, зроблених у його постанові від 15 січня 2015 р., судом досліджено посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ту обставину, що відмова позивача від договору лізингу, враховуючи положення частини 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 6.3. договору, стала чинною 11.11.2010 р. При цьому відповідач у відзиві (том справи ІІ, а.с. 94) посилається на те, що рахунок попередження від 18.10.2010 р. про відмову від договору про фінансовий лізинг ним було отримано 26.10.2010 р. (підтверджується повідомленням кур'єрської доставки). Однак, такі доводи відповідача безпідставні. У вищезгаданому рахунку-попередженні № 08-1010, як і у наступному рахунку-попередженні № 01-0211 від 08 лютого 2011 р., позивач просить відповідача сплатити прострочені лізингові платежі та повідомляє про свій намір відмовитись від договору, у випадку невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із сплати лізингових платежів, строк сплати яких у вказаному обсязі не настав. Однак, ані норми законодавства України, ані умови Договору не передбачають, що правочин, який спрямований на припинення правовідносин (відмову від договору) може бути умовним. Відмова від договору спрямована на досягнення визначеного правового результату, припинення зобов'язання. Відмова від договору під відкладальною (скасувальною) умовою суперечить приписам частин 1 та 2 ст. 212 ЦК України, оскільки ці обставини мають визначатись сторонами договору, а не однією із сторін. Такі висновки суду відповідають висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у його постановах у справах № 28/38/10 від 21.09.2010 р. та № 37/251пн-26/63 від 09 серпня 2011 р., де давалась оцінка аналогічним за змістом повідомленням про намір відмовитись від договору, у випадку несплати заборгованості. Про те, що сторони виконували умови договору і після 11.11.2010 р., вважаючи його діючим, свідчить сплата відповідачем після цієї дати лізингових платежів та прийняття їх позивачем, лист відповідача від 26.01.2011 р., який долучено позивачем, про зобов'язання виконувати договір, заява відповідача від 8 листопада 2011 р. про відмову від позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому підтверджено, що сторонами досягнуто домовленості про виконання умов Договору про фінансовий лізинг і це визнано Вольво Трак Корпорейшн.

За таких обставин, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Як зазначено вище, відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (ч. 1 ст. 397 ЦК України). З огляду на усі вищевикладені норми права, відповідач з моменту закінчення строку лізингу (строку, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу) або ж з моменту відмови лізингодавця від договору лізингу і настання строку повернення майна в зв'язку з такою відмовою, перестає бути добросовісним володільцем предмета лізингу. З моменту закінчення строку лізингу або відмови лізингодавця від договору лізингу і настання строку повернення майна в зв'язку з такою відмовою лізингоодержувач відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦК України знав та міг знати, що володіє об'єктом лізингу незаконно, оскільки у нього виник обов'язок повернути це майно законному власнику (володільцю). Вказані доводи позивача відповідачем не заперечені та не спростовані.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що безоплатне користування відповідачем належним позивачу на праві власності майном після відмови від договору позивачем, закінчення строку лізингу, за відсутності доказів, які засвідчують перехід до нього права власності на це майно, є незаконним та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача. Тому порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку, а позовна вимога про витребування цього майна з незаконного володіння відповідача - задоволенню.

Заперечення відповідача щодо того, що позивачем, в порушення вимог п. 6.3. Договору, не було визначено місця на території України повернення майна, а відтак зобов'язання не було виконане в зв'язку з простроченням кредитора, безпідставні. Строк лізингу закінчився, відповідач надіслав повідомлення про відмову від договору лізингу. Законодавство України та умови договору у таких випадках покладають обов'язок з повернення предмета лізингу на лізингоодержувача (відповідача). У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази того, що ним вчинялись дії для виконання цього обов'язку, а саме: скеровувались листи, телефонні, електронні, усні тощо запити на адресу позивача з вимогою вказати місце, куди слід повернути майно, або з вимогою з'явитись у місцезнаходження майна для його прийняття, і на них не отримано від позивача жодної відповіді. У матеріалах справи також відсутні та відповідачем суду не подані докази з виконання обов'язку по поверненню майна в порядку, встановленому ст. 532 ЦК України. За таких обставин, підстави для висновку про прострочення кредитора відсутні.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії для зняття транспортних засобів з обліку в органах Державтоінспекції та надати позивачу оригінали документів, які підтверджують таке зняття з обліку, то згідно з пунктами 4.1. та 8.3. договору відповідач зобов'язувався і ніс відповідальність за те, щоб в документах про реєстрацію предметів лізингу в Україні були внесені відомості про Договір про фінансовий лізинг та про заборону відчуження транспортних засобів, а саме: у графі «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повинно було бути зазначено «Договір фінансового лізингу № UKR29/02008F» та «Відчуження заборонено». Обладнання могло бути зареєстровано під іменем відповідача як одержувача права на реєстрацію обладнання, однак в реєстрі в реєстраційних документах завжди повинно бути зазначено про право власності позивача на обладнання на строк лізингу для здійснення його переважного права на обладнання, незалежно від того, на чиє ім'я воно зареєстроване. Однак, з наявних у матеріалах справи свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (том І, а.с. 65-84) та повідомлення від 26.06.2014 р. за № 291 про результати розгляду запиту Центром надання послуг, пов'язаних з використанням транспортних засобів з обслуговування м. Самбір та Самбірського району при ГУМВС України у Львівській області вбачається, що власником транспортних засобів, які є предметом спору у справі зареєстровано відповідача, зазначені вище застереження у графі «Особливі відмітки» відсутні. У реєстраційних документах про право власності позивача не йдеться. Згідно з п. 27 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Постанови Кабінету Міністрів № 1388 від 07.09.1998 р. (надалі - Порядок) транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою-лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби знімаються з обліку відповідно до вимог пункту 42 цього Порядку і реєструються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору та акта приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 2. Вказаний порядок відповідачем порушено. Згідно з п. 43 Порядку зняття з обліку транспортних засобів, що належать юридичним особам недержавної форми власності, проводиться на підставі копій відповідних рішень власників, засвідчених у встановленому порядку. Власником, з порушенням умов Договору та Порядку, зареєстровано відповідача. Отже він повинен здійснити усі необхідні дії, спрямовані на відновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і зняти предмети лізингу, зареєстровані на своє ім'я, з обліку в органах Державтоінспекції України.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки рішення у справі № 5015/3253/12 набрало законної сили.

Посилання позивача на порушення відповідачем норм ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» необґрунтовані. Відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі до подання його першої заяви щодо суті спору. Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи не вважаються заявами щодо суті спору.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Згідно з ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або визначили арбітражну установу. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у п. 5 його Роз'яснення від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств та організацій». Сторони у пункті 15 Договору про фінансовий лізинг, який викладений англійською та українською мовами, встановили, що будь-які спори або розбіжності, які виникають з нього, включаючи ті, що стосуються його юридичної сили і тлумачення, будуть вирішуватися виключно і остаточно Арбітражним Трибуналом Арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати. Англійською мовою назву арбітражної установи у пункті 15 Договору викладено як: Arbitrage Tribunal of the Stockholm Chamber of Commerce. У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази існування такої арбітражної установи. Донецьким апеляційним господарським судом у його постанові від 11.03.2014 р. у справі № 5006/7/187/пд./2012, яка набрала законної сили, встановлено, що наявність у матеріалах справи відомостей про існування Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма не доводить наявність такого органу як Арбітражний Трибунал Арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати. Наведена обставина відповідно до норм ч. 3 ст. 35 ГПК України не доказується при розгляді інших справ, у яких бере участь та особа, щодо якої встановлено ці обставини. Цю обставину встановлено щодо Вольво Трак Корпорейшн у ході розгляду його клопотання про припинення провадження у справі. Постановою Донецького апеляційного господарського суду визнано в зв'язку з цим правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання Вольво Трак Корпорейшн про припинення провадження у справі та направлення сторін до Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма на підставі п. 15 договору, який тотожний за своїм змістом п. 15 Договору про фінансовий лізинг № UKR29/02008F.

Судом досліджено подані відповідачем на обґрунтування його клопотань про припинення провадження у справі докази. На підставі поданих відповідачем доказів встановлено фактичне існування такої арбітражної установи як Арбітражний Інститут Торгової Палати м. Стокгольма. На офіційному електронному інформаційному ресурсі цієї установи (www.sccistitute.com/about-the-scc/) зазначено: «The Arbitration Institute of the Stockholm Chamber of Commerce (SCC) consists of a Board and a Secretariat» (Арбітражний Інститут Торгової палати м. Стокгольма складається з Правління та Секретаріату). Про це ж йдеться й у статті 10 Арбітражного регламенту Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма. Відтак, посилання відповідача на те, що Арбітражний Трибунал є складовою і постійно діючою частиною Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма безпідставні. У ході дослідження Арбітражних регламентів (ARBITRATION RULES) вищезгаданої арбітражної установи від 01.01.2007 р. та 01.01.2010 р., які діяли на момент укладення Договору про фінансовий лізинг та на момент виникнення спору між сторонами, а також арбітражного регламенту ЮНІСТРАЛ 1976 р., встановлено, що арбітражні регламенти (arbitration rules) 2007 та 2010 років містять лише розділ «Формування складу арбітража» («Composition of the arbitral tribunal»). Арбітраж (arbitral tribunal) формується для розгляду конкретного спору лише після порушення арбітражного провадження у справі Арбітражним Інститутом Торгової палати м. Стокгольма шляхом прийняття рішення його Правлінням про призначення арбітрів та за відсутності рішення цього ж Правління про припинення провадження у справі (статті 4, 9, 10, 13 Регламентів). У арбітражному регламенті ЮНІСТРАЛ 1976 р. теж йдеться про формування: англійською мовою - «arbitral tribunal». Однак, у розділі 15 Договору про фінансовий лізинг № UKR29/02008F зазначено сторонами українською та англійською мовами назву «Арбітражний Трибунал» («Arbitrage Tribunal»). Ця назва не відповідає назвам розділу Регламентів, у яких ідеться про Формування складу арбітража або ж про Composition of the arbitral, а не «Arbitrage» tribunal. Про Арбітражний Трибунал, чи Arbitrage Tribunal, Арбітражного інституту Стокгольмської Торгової палати у згаданих арбітражних регламентах не йдеться. Такі висновки зроблено судом на підставі дослідження арбітражних регламентів, розміщених на офіційному електронному інформаційному ресурсі Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма англійською та російською мовами, адресу якого надано суду самим відповідачем (том ІІ справи, а.с. 60). Згідно з відомостями цього сайту: «English is the original drafting language of the rules» - англійська мова є мовою оригіналу складання правил (арбітражних регламентів). Правила (арбітражний регламент) перекладено російською мовою. Цей переклад російською мовою, на думку суду, є офіційним перекладом арбітражного регламенту Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма. Посилання відповідача на офіційний переклад Правил Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма на російську мову від 01.01.1988 року, розміщений на веб-порталі Верховної Ради України за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/752 _050 безпідставні. Ці правила прийняті і діють з 1988 р., тоді як на момент укладення Договору про фінансовий лізинг були прийняті і діяли правила (арбітражний регламент) від 01.01.2007 р. Станом на дату виникнення спору у справі діє арбітражний регламент, прийнятий 01.01.2010 р. У долучених відповідачем до матеріалів справи, в якості доказів існування Арбітражного Трибуналу Арбітражного Інституту Стокгольмської Торгової палати, постанові Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2010 р. № 1060 та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.09.2014 р., якою залишено без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва, йдеться про існування Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма, а не про існування станом на 2010 та 2014 рік Арбітражного інституту Стокгольмської торговельної палати.

Клопотання відповідача про звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги з метою отримання інформації від компетентного органу Королівства Швеції щодо змісту норм права згідно з його офіційним тлумаченням, практикою застосування та доктриною задоволенню не підлягає, оскільки про застосування шведського матеріального права йдеться лише у розділі 15 договору, який стосується арбітражу, арбітражної установи, місця проведення арбітражного засідання, кількості арбітрів арбітражу, права та мови арбітражу.

Судом встановлено, що ухвалою від 23.10.2014 р. позивачу повернуто з державного бюджету 1827 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 158 від 28.02.2014 р., оригінал якого разом із ухвалою суду супровідним листом № 914/946/14/2/14 від 27.10.2014 р. надіслано позивачу.

Судові витрати у справі відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс" (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 31434759) та передати компанії Volvo Truck Corporation («Вольво Трак Корпорейшн») (S-405 08, м. Гетеборг, Швеція, реєстраційний номер у Швеції 556013-9700) майно, що належить Volvo Truck Corporation («Вольво Трак Корпорейшн») на праві власності десять одиниць сідлових тягачів марки VOLVO, моделі FН, 2008 року випуску, червоного кольору:

-шасі № YV2AS02A98B517811, реєстраційний номер - ВС4002ВК, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508098 від 31/05/2008, видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02A78B517886, реєстраційний номер - ВС4005ВК, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508100 від 31/05/2008, видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02A18B517897, реєстраційний номер - ВС4006ВК, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508101 від 31/05/2008, видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02A08B517793, реєстраційний номер ВС4003ВК, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508099 від 31/05/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі №. YV2AS02A48B527839, реєстраційний номер - ВС2860ВМ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № BCC508894 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02A88B527844, реєстраційний номер - ВС2855ВМ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № ВСС508892 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02A78B527849, реєстраційний номер ВС2856ВМ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № ВСС508889 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02A08B527854, реєстраційний номер - ВС2859ВМ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №BCC508893 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02AX8B527859, реєстраційний номер - ВС2857ВМ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №BCC508890 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № YV2AS02A18B527863. реєстраційний номер - ВС2858ВМ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №BCC50889I від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

та десять одиниць напівпричепів марки Schmitz модель SPR 24, 2008 року випуску, cipoго кольору:

-шасі № WSM00000003061424, реєстраційний номер - ВС0834ХТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508105 від 31/05/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003061425, реєстраційний номер - ВС0833ХТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508104 від 31/05/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003061426, реєстраційний номер ВС0831ХТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508102 від 31/05/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003061427, реєстраційний номер - ВС0832ХТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508103 від 31/05/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003112207, реєстраційний номер - BC1666XT, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508899 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003112208, реєстраційний номер - ВС 1665XT, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №BCC508898 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003112209, реєстраційний номер - BC1667XT, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508900 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003112210, реєстраційний номер - BC1662XT, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508895 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003112211, реєстраційний номер - ВС1664ХТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № ВСС508897 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

-шасі № WSM00000003112212, реєстраційний номер - ВС 1663XТ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №ВСС508896 від 07/08/2008 видане Самбірським ВPEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області;

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю"Європа-Транс" (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 31434759) вчинити необхідні дії для зняття всіх транспортних засобів, зазначених у пункті 1 вище, з обліку в органах Державтоінспекції України та надати Volvo Truck Corporation («Вольво Трак Корпорейшн») (S-405 08, м. Гетеборг, Швеція, реєстраційний номер у Швеції 556013-9700) оригінали документів, що підтверджують таке зняття з обліку з відміткою «Знято з обліку для повернення лізингодавцю - Вольво Трак Корпорейшн».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Європа-Транс" (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 31434759) на користь Volvo Truck Corporation («Вольво Трак Корпорейшн») (S-405 08, м. Гетеборг, Швеція, реєстраційний номер у Швеції 556013-9700) 74298 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2015 р.

Суддя Бортник О.Ю.,

Суддя Коссак С.М.,

Суддя Шпакович О.Ф.