Ухвала суду № 45202130, 15.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.06.2015№ 910/14934/13

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6», м. Київ (далі - ТОВ «Рада 6»),

на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, м. Київ (далі - ВДВС),

з виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.12.2013

у справі № 910/14934/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ (далі - ПАТ «Київенерго),

до ТОВ «Рада 6»

про стягнення 146 700,12 грн.,

за участю представників:

скаржника - Дементьєва Я.Т. (довіреність від 03.04.2015 № б/н);

відповідача - не з'явився;

ВДВС - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ «Рада 6»: 137 320 грн. основної заборгованості; 76,39 грн. втрат від інфляції; 7 739,78 грн. пені та 1 563,76 грн. 3% річних, а всього 146 700,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2013 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Рада 6» на користь ПАТ «Київенерго» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення: 112 320,19 грн. заборгованості; пені у сумі 7 739,78 грн.; втрат від інфляції у сумі 76,39 грн.; 3% річних у сумі 1 563,76 грн. та 2 934 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 апеляційну скаргу ТОВ «Рада 6» повернуто без розгляду.

17.12.2013 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 видано наказ.

20.05.2015 від ТОВ «Рада 6» надійшла скарга на дії державного виконавця ВДВС, мотивована тим, що:

- 03.03.2014 ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.12.2013;

- 28.10.2014 ВДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 25.11.2014 ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника;

- 16.04.2015 ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій державним виконавцем зазначалося, що в ході проведення виконавчих дій розшукати кошти на майно боржника, на які можливо стягнути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не вдалося; постановою державного виконавця накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника; відповідно до відповідей фінансових установ залишок коштів на рахунках боржника відсутній; згідно з відповідями установ, що проводять реєстрацію майна, - за боржником майно не зареєстровано; постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника; проте накладений постановами ВДВС арешт на кошти та майно боржника знятий не був.

У зв'язку з викладеним відповідач просить суд зобов'язати ВДВС зняти арешт з майна ТОВ «Рада 6», накладеного в межах виконавчого провадження № 42333840 постановою від 28.10.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постановою ВДВС про арешт коштів боржника від 21.11.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 призначено розгляд скарги на 15.06.2015.

У судовому засіданні 15.06.2015 представник відповідача підтримав Скаргу та просив її задовольнити; представники позивача та ВДВС у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду скарги, проаналізувавши встановлені фактичні обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову у задоволенні Скарги з огляду на таке.

Частинами першою і другою статті 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

У розгляді Скарги судом встановлено таке.

03.03.2014 ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.12.2013.

Скаржник у встановлений державним виконавцем строк рішення у добровільному порядку не виконав.

28.10.2014 ВДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

25.11.2014 ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника.

16.04.2015 ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій державним виконавцем зазначалося, що в ході проведення виконавчих дій розшукати кошти на майно боржника, на які можливо стягнути стягнення в рахунок погашення заборгованості, не вдалося; постановою державного виконавця накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника; відповідно до відповідей фінансових установ залишок коштів на рахунках боржника відсутній; згідно з відповідями установ, що проводять реєстрацію майна, - за боржником майно не зареєстровано; постановою державного виконавця накладено арешт на все майно боржника.

Скаржник вважає, що державний виконавець порушив чинне законодавство України та не виніс постанову про зняття арешту з майна боржника.

Доводи скаржника про те, що державний виконавець був зобов'язаний зняти арешт у зв'язку із поверненням наказу стягувачу та наявністю підстав для застосування судом частини п'ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), є необґрунтованими з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач не виконав рішення і станом на день розгляду скарги грошові кошти позивачу не перерахував; доказів протилежного суду не подано.

Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, повернення виконавчого документа не позбавляє права повторного пред'явлення його до виконання.

Таким чином, ПАТ «Київенерго» має право повторно подати до ВДВС наказ господарського суду міста Києва від 17.12.2013 № 910/14934/13 для виконання.

Оскільки виконавче провадження не було завершено, то державний виконавець правомірно не застосовував наслідки, передбачені статтею 50 Закону, а саме зняття арешту.

Відповідно до частин першої - третьої та п'ятої статті 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Вказана стаття регулює порядок зняття арешту із майна, зокрема, в таких випадках: коли виконавчі дії були проведені щодо майна, яке є власністю іншої особи, а не боржника; державним виконавцем було порушено порядок накладення арешту.

Проте жодного посилання на таку підставу зняття арешту як повернення виконавчого документу стягувачу стаття 60 Закону та чинне законодавство України не містить.

З огляду на викладене господарський суд вважає за необхідне відмовити ТОВ «Рада 6» у задоволені Скарги.

Частиною третьою статті 1212 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Керуючись статтями 86, 1212 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Рада 6» у задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/14934/13.

Суддя О. Марченко