Рішення № 45201786, 27.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/26360/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

26 листопада 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява вих. № 11/9865 від 22.10.2014 року, в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 22 427,56 грн., 3 118,35 грн. - пені, 473,74 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення Правил дорожнього руху України водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АС/5781365.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що позивач не надав доказів оцінених збитків, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, крім того заперечує проти стягнення пені, оскільки між ним і позивачем немає договору щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/26360/14. Розгляд справи призначено на 14.01.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/26360/14 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція судових експертиз", та зупинено провадження у даній справі до надання висновку експерта.

01 квітня 2015 року через канцелярію до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Судових Експертиз» надійшли матеріали справи № 910/26360/14 разом з листом № ГСМК-140115-п від 26.03.2015р. «Про повернення матеріалів справи», в якому повідомлено суд про не проведення судової експертизи з підстав несплати вартості експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2015 року поновлено провадження у справі № 910/26360/14. Призначено розгляд справи на 27.05.2015р.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2013 року між позивачем (надалі - страховик) та ТОВ «Кроноспан» (далі - страхувальник) був укладений Договір № 28-0301-13-00020 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (копія договору в справі, по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).

Об'єктом договору добровільного страхування є, в тому числі, транспортний засіб «Мерседес», державний реєстраційний номер АС 3719 ВВ.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок заподіяння збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 24.08.2013р., коли Загородній В.В., керуючи автомобілем «Рено», державний реєстраційний номер АА 4606 ОВ з напівпричепом «Когель», державний реєстраційний номер АА 0694 ХМ, на 154 км автодороги Київ-Чоп не врахував дорожню обстановку під час засліплення світлом фар зустрічного транспортного засобу, змінюючи смугу руху здійснив наїзд на транспортний засіб «Рено», державний реєстраційний номер АС 7658 ВВ з напівпричепом «Когель», державний реєстраційний номер АС 2521 ХТ, та на транспортний засіб «Мерседес», державний реєстраційний номер АС 3719 ВВ з напівпричепом «Шмиц», державний реєстраційний номер АС 1456 ХТ

В результаті ДТП автомобіль «Мерседес», державний реєстраційний номер АС 3719 ВВ, було пошкоджено, що підтверджується довідкою виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки міститься в матеріалах справи).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди Позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 22 937,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17082 від 26.09.2013р. (копії документів в матеріалах справи).

Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № КА-4046 від 23.09.2013 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Городоцького районного суду Львівської області від 03.10.2013р. по справі № 3/441//868/2013 (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Загороднім Василем Васильовичем Правил дорожнього руху України. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

З урахуванням положень пункту 21.1 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Орлан-Транс-Груп» застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Рено", державний реєстраційний номер АА 4606 ОВ, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5781365 (витяг з інформаційної бази МТСБУ в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, розмір шкоди, завданий власнику автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи заперечення відповідача проти позову в частині розміру завданих страхувальнику позивача збитків, судом було призначено судову автотоварознавчу для встановлення вказаного факту.

Однак, матеріали справи були повернуті з експертної установи у зв'язку із несплатою відповідачем вартості проведення призначеної судом експертизи.

Втім, згідно із страховим актом № КА-4046 від 23.09.2013р. (складеним аварійним комісаром) та розрахунком суми страхового відшкодування від 23.09.2013р., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Мерседес», державний реєстраційний номер АС 3719 ВВ, внаслідок ДТП, становить 32 971,95 грн., розмір страхового відшкодування який підлягає до сплати (з урахуванням зносу - п. 22 розрахунку) складає 22 937,56 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Мерседес», державний реєстраційний номер АС 3719 ВВ, в розмірі 32 971,95 грн. також підтверджується ремонтною калькуляцією № кк-4046 (копії документів в справі).

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ТОВ «Орлан-Транс-Груп» полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АС/5781365, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдані збитки, заподіяні майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АА 4606 ОВ.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Загороднім В.В. транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АА 4606 ОВ.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також те що полісом № АС/5781365 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 510,00 грн., сума страхового відшкодування, яке підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Загороднім В.В. транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер АА 4606 ОВ, складає 22 427,56 грн. з розрахунку 22 937,56 грн. (відшкодована шкода) - 510,00 грн. (франшиза).

Щодо позовних вимог про стягнення пені та 3% річних, суд повідомляє наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винною у ДТП особою, а договірні відносини між сторонами відсутні, а відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено.

Разом з цим, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З огляду на це, положення п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки сторони є страховиками, в той час, як у вказаній правовій нормі йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направляв відповідачу заяву № 11/7212 від 01.11.2013р. (отримана відповідачем 07.03.2013р.), в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак, відповідач, отримавши заяву коштів не перерахував, в результаті чого з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

В ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На спільному засідання судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, при розгляді справи № 6-112цс13, у постанові від 25.12.2013 Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого при здійснені страховиком страхової виплати у вигляді відшкодування шкоди за договором добровільного страхування на користь потерпілої особи (згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України) відбувається заміна кредитора - страхувальник передає страховикові, який здійснив таку страхову виплату, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 514 Цивільного кодекс України зміна кредитора у зобов'язанні (в т.ч. внаслідок переходу права вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування») у передбачений чинним законодавством спосіб не виключає нарахування 3% річних, які є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Разом з цим, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягають задоволенню. Суд погоджується з розрахунком 3 % річних, що наданий позивачем, у зв'язку з чим вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 473,74 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (ідентифікаційний код 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (ідентифікаційний код 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. а), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 22 427,56 грн. (двадцять дві тисячі чотириста двадцять сім гривень 56 копійок) страхового відшкодування, 473,74 грн. (чотириста сімдесят три гривні 74 копійки) річних та 1 608,04 грн. (одна тисяча шістсот вісім гривень 04 копійки) судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити сторонам по справі № 910/26360/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.06.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало