Рішення № 45201745, 22.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2015Справа №910/5515/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"третя особаФізична особа-підприємець Клецькой Андрій Андрійовичпростягнення 51 955,00 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Міняйло Є.В. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився;від третьої особи:Клецькой А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (надалі - ТОВ «ТФ-К») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), третя особа Фізична особа-підприємець Клецькой Андрій Андрійович (надалі - ФОП Клецькой А.А.) про стягнення 51 955,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з розрахункового рахунку позивача на підставі платіжного доручення №3315 від 06.02.2015 р. з призначенням платежу "оплата за юридичні послуги за січень 15 р. згідно договору №02/3001 від 30.01.13 р. без ПДВ" на розрахунковий рахунок третьої особи, відкритий в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", помилково перераховані грошові кошти в сумі 51 955,00 грн. 12.02.2015 р. ФОП Клецьким А.А. було сформовано для виконання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення №1 від 12.02.2015 р. на суму 51 955,00 грн. із призначенням платежу "повернення помилково зарахованих коштів", проте відповідачем вказане платіжне доручення виконано не було у зв'язку із чим позивач з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2015 р. порушено провадження у справі №910/5512\15-г та призначено справу до розгляду на 03.04.2015 р.

26.03.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

02.04.2015 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2015 р. через загальний відділ суду було подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

02.04.2015 р. третьою особою через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі згідно змісту яких позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Судове засідання призначене на 03.04.2015 р. не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р. у зв'язку із виходом судді Підченка з лікарняного, розгляд справи призначено на 29.04.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 29.04.2015 р. з'явився, подав додаткові докази по справі та клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.04.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

ФОП Клецькой А.А. в судове засідання 29.04.2015 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. продовжено строк розгляду спору до 21.05.2015 р. та у зв'язку із неявкою представника відповідача відкладено розгляд справи на 22.05.2015 р.

22.05.2015 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 22.05.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.05.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

ФОП Клецькой А.А. в судове засідання 22.05.2015 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.05.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та третю особу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2015 р. позивачем на розрахунковий рахунок №26002013398601, відкритий в філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на адресу одержувача ФОП Клецькой А.А. перераховано 51 955,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3315 від 06.02.2015 р.

За твердженням позивача грошові кошти ним були перераховані на розрахунковий рахунок третьої особи помилково, оскільки між ТОВ "ТФ-К" та ФОП Клецьким А.А. на момент перерахування вказаних коштів були відсутні будь-які господарські відносини.

09.02.2015 р. позивачем було направлено третій особі вимогу №51/ЕК про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 51 955,00 грн.

У відповідь на вказаний лист ФОП Клецькой А.А. надіслав на адресу позивача лист згідно якого повідомив останнього про те, що 12.02.2015 р. ним було сформовано платіжне доручення №1 на повернення помилково зарахованих коштів, яке в той же день було передано філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" для виконання.

Прете, відповідачем платіжне доручення №1 від 12.02.2015 р. про повернення помилково зарахованих коштів виконано не було.

Отже, неповернуті грошові кошти в сумі 51 955,00 грн. є предметом даного судового спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно зі ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначається нормами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Зокрема, стаття 1 вказаного Закону містить визначення наступних термінів і понять:

- отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі;

- неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

- переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою;

- помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;

- платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Отже, виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Як встановлено судом під час розгляду справи грошові кошти в заявленій сумі були перераховані на розрахунковий рахунок третьої особи помилково, оскільки станом на момент перерахування вказаних коштів між позивачем та третьою особою вже не існувало будь-яких господарських правовідносин.

Порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", а саме п. 2.35 визначено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ФОП Клецьким А.А. 12.02.2015 р. було сформовано платіжне доручення №1 на повернення помилково зарахованих коштів, яке в той же день було передано філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" для виконання.

Відповідно до п. 1.1 Договору на розрахунково-касове обслуговування №17802 від 26.06.2009 р. укладеного між відповідачем та третьою особою, банк відкриває клієнту поточний рахунок №26002013398601 у національній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно із п.п. 3.3.2, 3.3.3 Договору банк зобов'язався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 9:00 до 15:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України ).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. ( ст. 1074 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Згідно до вимог ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом.

Відповідно до частини першої пункту 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як встановлено судом, відповідачем всупереч умов наведених норм та укладеного з третьою особою Договору №17802 від 26.2009 р. платіжне доручення №1 від 12.02.2015 р. залишено без виконання, що одночасно свідчить про безпідставне набуття та збереження відповідачем коштів, які належать позивачу.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

-по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

-по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

-по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено відсутність правових підстав для знаходження грошових коштів у розмірі 51 955,00 грн. у відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 51 955,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код: 25745867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (04210, м. Київ, Оболонська набережна, 3 корп. 2, літ. А; ідентифікаційний код 32946482) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 51 955 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.05.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко