Рішення № 45201630, 08.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 Справа № 908/2356/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2)

про стягнення 861996,84 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Самокиша В.Ю. (дов. № 23-12/14-34 від 23.12.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився (Саланська І.Л. (дов. б/н від 20.03.2015 р.) в судовому засіданні 03.06.2015 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 861996,84 грн., яка виникла за договором фінансового лізингу № L398-03/07 від 22.03.2007 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2356/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/101/15, справу призначено до розгляду на 12.05.2015 р. У судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 03.06.2015 р., потім до 08.06.2015 р.

08.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням письмового пояснення, яке надійшло до суду 05.05.2015 р. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. За умовами договору фінансового лізингу № L398-03/07 від 22.03.2007 р. відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати поточні лізингові платежі авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Останнім періодом лізингу за договором є липень 2012 р. У зв'язку з наявною простроченою заборгованістю за рахунками сторони уклали угоду від 28.02.2014 р., відповідно до якої встановили кінцеву дату виконання відповідачем зобов'язання за договором до 31.12.2014 р. Проте відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого існує заборгованість за переліченими в позовній заяві рахунками, загальна сума якої становить 861996,84 грн. За період з дати укладення додаткової угоди від 28.02.2014 р. до 28.04.2015 р. від відповідача не надходили кошти на погашення визнаної заборгованості. Просить стягнути з відповідача суму 861996,84 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № L398-03/07 від 22.03.2007 р. Позов обґрунтовано ст.ст. 193, 292 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», розпорядженням голови Вищого господарського суду від 02.09.2014 р. № 28-р.

Відповідач у судове засідання, призначене на 08.06.2015 р., не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких письмових заяв, клопотань, в т.ч. відзиву на позов, від відповідача до суду не надійшло. Про час та місце судового слухання спору присутній представник відповідача повідомлений судом у судовому засіданні 03.06.2015 р.

Представник відповідача в судових засіданнях 12.05.2015 р. та 03.06.2015 р. усно проти позову заперечив, вважає позов необґрунтованим, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що сума боргу не відповідає розміру лізингових платежів, визначених у договорі лізингу.

03.06.2015 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло письмове клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи. Клопотання відповідача судом відхилено згідно з ст. 41 ГПК України як необґрунтоване з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Враховуючи обмеженість строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України (08.06.2015 р. є останнім днем вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу згідно зі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, та вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, які надавалися в попередніх судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво «Альтком» (Лізингоодержувач, відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу № L398-03/07, відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток № 2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) (надалі - графік), та не може бути менше одного року. Предмет лізингу передається лізингоодержувачу для використання у його господарській діяльності.

Згідно з п. 3.1 (в редакції угоди про внесення змін від 01.08.2007 р.) вартість предмета лізингу становить 794896,91 грн. з ПДВ.

Приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі. В момент підписання акту приймання-передачі до лізингоодержувача переходять та зберігаються за ним протягом строку дії договору наступні права та ризики: право володіння та користування, відповідальність за збереження, ризик пошкодження, знищення, втрати, конфіскації предмета лізингу, а також цивільна відповідальність перед третіми особами, пов'язана з володінням та користуванням предметом лізингу (п.п. 1.2, 1.3 додатку № 4 до договору «Загальні умови фінансового лізингу»).

У розділі 4 договору сторони узгодили лізингові платежі та порядок розрахунків. Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.6 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в графіку. Поточні лізингові платежі розраховуються на перше число місяця лізингового періоду. Комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним. Нарахування комісії за користування кредитним коштами за цим договором починається з дня виконання лізингодавцем дій по фінансуванню придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4.7 оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених у цьому розділі договору, здійснюється лізингоодержувачем у національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу Національного банку України для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку.

У додатку № 4 «Загальні умови фінансового лізингу» сторони узгодили строки та порядок сплати лізингових платежів. Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 додатку № 4 лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів із дня укладення договору. Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі, починаючи з першого періоду лізингу. Першим періодом вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку (п. 5.4 додатку № 4).

Відповідно до п.п. 5.5, 5.6 додатку № 4 лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу. Якщо строк сплати поточного лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Згідно з п. 2.1 додатку № 4 у випадку, якщо предмет лізингу підлягає державній реєстрації, така реєстрація здійснюється на ім'я лізингодавця за рахунок лізингодавця.

Згідно з п.п. 7.1, 7.3 додатку № 4 лізингоодержувач протягом строку лізингу за свій рахунок забезпечує страхування предмета лізингу в страховій компанії. Лізингоодержувач зобов'язався за власний рахунок застрахувати на строк лізингу обов'язкову цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за шкоду, заподіяну в результаті експлуатації предмета лізингу життю, здоров'ю та майну третіх осіб.

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно з графіком і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 8.1).

Згідно з Специфікацією від 22.03.2007 р. (Додаток 2 до договору фінансового лізингу) предметом лізингу є коток ґрунтовий 3520 фірми НАММ, з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком, кулачковими сегментами, у кількості 1 одиниці .

Відповідно до Акта приймання-передачі предмета лізингу від 05.07.2007 р. зазначений предмет лізингу (серійний номер Н 1760312) був переданий лізингоодержувачу.

До договору Угодами про внесення змін від 02.03.2009 р., від 01.09.2009 р., від 02.08.2010 р., від 01.12.2010 р., від 04.05.2011 р. сторони вносили зміни до Додатку 1 «Графік платежів» та викладали його в новій редакції, якими встановлювали періоди лізингу, лізингові платежі, суми погашення предмета лізингу, суми комісії.

У пункті 1.1 додаткової угоди від 28.02.2014 р. до договору № L398-03/07 від 22.03.2007 р. сторони визначили, що підписанням цієї угоди лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити в розмірі та строк, визначений сторонами. Першим рахунком, відповідно до переліку рахунків, наведеному в додатковій угоді, є рахунок від 01.12.2009 р. № L398-03/07/29 від 22.03.2007 р., останнім рахунком є рахунок від 17.02.2014 р. № L398-03/07/р-085 від 17.02.2014 р.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 даної додаткової угоди від 28.02.2014 р. сторони визначили, що підписанням цієї угоди лізингоодержувач засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї угоди, зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем за договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених договором. Виконання зобов'язань/боргових зобов'язань лізингоодержувача за договором, із моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 31.12.2014 р. (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Відповідно до п. 1.4 додаткової угоди з урахуванням умов, визначених п. 1.1 цієї угоди, сторони засвідчують, що договір є чинним та діє до повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань перед лізингодавцем щодо сплати заборгованості відповідно до умов договору та п. 1.1 цієї угоди.

Відповідно до матеріалів справи позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки-фактури з розбивкою сум на відшкодування частини вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця. Позивач додатково виставив відповідачу: рахунок-фактуру № L398-03/07/ev-047 від 06.12.2011 р. на суму 66,00 грн. з компенсації витрат з реєстрації; рахунок-фактуру № L398-03/07/ev-066 від 25.09.2012 р. на суму 2987,38 грн. з компенсації витрат по страхуванню предмету лізингу; рахунок-фактуру № L398-03/07/ev-073 від 25.02.2013 р. на суму 2987,38 грн. з компенсації витрат по страхуванню предмету лізингу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на рахунок страхової компанії було оплачено суми страхових платежів згідно з платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи. Також позивач сплатив суму за видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію засобу, що підтверджується матеріалами справи.

Всього за рахунками по договору відповідачу до сплати визначено: загальну суму відшкодування частини вартості предмету лізингу - 465541,91 грн., загальну суму комісії - 390414,17 грн., загальну суму додаткових витрат (компенсація витрат з реєстрації та по страхуванню предмету лізингу) - 6040,76 грн., всього загальна сума становить 861996,84 грн.

Обґрунтовуючи позов несвоєчасністю оплати лізингових платежів, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з даним позовом.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (відповідача) є м. Маріуполь Донецької області. Відповідно, справа за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» стосовно виконання договору № L398-03/07 від 22.03.2007 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Таким чином, станом на час надходження позовної заяви та порушення провадження у справі, справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про стягнення заборгованості підсудна господарському суду Запорізької області.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Приписами ч. 7 ст. 292 ГК України встановлено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" зобов'язує лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу № L398-03/07 від 22.03.2007 р. позивачем здійснений вірно. Заборгованість, яка виникла за договором становить суму 861996,84 грн., яка складається з суми 390414,17 грн. комісії лізингодавця, 465541,91 грн. відшкодування вартості предмета лізингу, нарахованих за період із грудня 2012 р. по липень 2012 р. включно та 6040,76 грн. відшкодування витрат лізингодавця на реєстрацію та страхування предмету лізингу. В матеріалах справи міститься довідка позивача від 28.04.2015 р., в якій зазначено, що за період з 28.02.2014 р. по 06.06.2014 р. грошові кошти на поточний рахунок позивача від відповідача не надходили. Як вбачається з виписки по рахунку № 26008439273, із 07.06.2014 р. по 28.04.2015 р. грошові кошти позивачу від відповідача за договором № L398-03/07 від 22.03.2007 р. не надходили.

Відповідач доказів сплати суми заборгованості за договором № L398-03/07 від 22.03.2007 р. суду не надав, передачу предмету лізингу в володіння та користування не заперечив.

Заперечуючи проти позову, відповідач 03.06.2015 р. надав письмове клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, виконання якої просив доручити експерту Машиниченку О.А., на предмет встановлення правильності нарахування позивачем лізингових платежів та повноти виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № L398-03/07 від 22.03.2007 р. На вирішення експерта просив поставити питання: чи підтверджується документально заборгованість відповідача відповідно до умов договору фінансового лізингу № L398-03/07 від 22.03.2007 р. та в якому розмірі? Чи відповідають суми, зазначені в позовній заяві, умовам договору фінансового лізингу? У якому розмірі підтверджуються витрати позивача, пов'язані з веденням (обслуговуванням) договору фінансового лізингу?

Клопотання про призначення судової експертизи мотивовано відповідачем тим, що виставлені позивачем рахунки не містять порядку розрахунку лізингових платежів, у той же час розділ 4 договору передбачає порядок розрахунку лізингового платежу із застосуванням багатьох складових. Дана обставина суттєво ускладнює можливість відповідача перевірити, чи відповідають розраховані позивачем суми лізингових платежів умовам договору фінансового лізингу (оренди) № L398-03/07 від 22.03.2007 р. Враховуючи наведене, не є можливим встановити правильність визначення позивачем розміру та складу лізингових платежів та відповідно обсяг виконання зобов'язань відповідачем за даним договором без спеціальних знань.

Клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи судом відхилено як необґрунтоване враховуючи, наведене нижче.

Приписами ст. 41 ГПК України встановлено право господарського суду на призначення судової експертизи для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідач, зокрема, зазначає, що виставлені позивачем рахунки не містять порядку розрахунку лізингових платежів, що ускладнює можливість відповідача їх перевірити.

Як слідує з матеріалів справи, рахунки-фактури, виставлені позивачем та які покладено в підставу позову містять не лише розшифрування сум, належних до сплати, а також і суму несплаченої заборгованості станом на останній день місяця, який передує виставленню рахунків; значення, за якими розрахований рахунок (значення EURIBOR 1M на дату виставлення рахунку, курс UAN/EUR, курс НБУ тощо).

Сторонами в договорі (п.6.1 пп. 6.1.1 додатку № 4) визначено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках, зокрема, у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу, починаючи з такого лізингового періоду лізингу. EURIBOR - індикативна процентна ставка пропозиції міжбанківських депозитів в ЄВРО першокласних банків в Європейських економічних та Грошових Союзах. EURIBOR визначається на 11.00 годину рівно за центральноєвропейським часом для пропозицій СПОТ (Т+2). При реалізації цього договору, ставка EURIBOR визначається на відповідну дату за даними сайту www.euribor.org, а у разі неможливості отримати такі дані - системи РЕЙТЕРС.

Таким чином, враховуючи умови договору, відповідач має можливість здійснити розрахунок/перерахунок виставлених сум комісії.

Крім того, суми рахунків відповідають сумам рахунків, зазначених в додатковій угоді від 28.02.2014 р. та відповідно до якої відповідач визнав наявність простроченої заборгованості за рахунками перед позивачем.

Суд зазначає, що позивачем, так само як і відповідачем, не заперечується відсутність проведення розрахунків із погашення заборгованості по договору фінансового лізингу № L398-03/07 від 22.03.2007 р. У матеріалах справи відсутнє будь-яке листування/звернення з боку відповідача щодо розшифрування сум, зазначених в рахунках, неотримання ним рахунків, претензій щодо сум, зазначених в рахунках тощо.

У ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК).

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання зі сплати вказаних лізингових платежів, наявність заборгованості не заперечив.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та задовольняються повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 41, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) суму 861996 (вісімсот шістдесят одна тисяча дев'ятсот девяносто шість) грн. 84 коп. заборгованості, суму 17239 (сімнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 94 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 17 червня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.