Ухвала суду № 45200950, 17.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Соломянська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/6934/2015 Головуючий у першій інстанції Піхур О.В.

Доповідач Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Шебуєвої В.А., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2015 задоволено заяву ПАТ «Креді Агріколь Банк» про видачу дубліката виконавчого листа.

В апеляційній скарзі боржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову в задоволення заяви. Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про втрату виконавчого документа у звязку з відсутністю доказів такої втрати.

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Стягувач в заяві на адресу суду просив розглянути справу за відсутності його представника. Боржник про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист було втрачено, а отже наявні підстави для видачі його дублікату з метою виконання рішення суду.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.12.2013, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 224 грн. 29 коп. та судовий збір в сумі 232 грн. 24 коп. (а.с. 30, 31, 99, 100).

19.02.2014 судом видано виконавчий лист, який було предявлено стягувачем до виконання до ВДВС Веселівського РУЮ Запорізької області (а.с. 108, 109).

07.03.2014 відкрито виконавче провадження (а.с. 110).

Постановою державного виконавця від 19.06.2014 виконавчий документ повернуто стягувачу у звязку з відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення та здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними (а.с. 111).

Листом від 20.10.2014 ВДВС Веселівського РУЮ було повідомлено стягувача про повернення виконавчого документа (а.с. 112, 113).

Відповідно до довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» виконавчий лист до банку не надходив, тобто був втрачений при пересиланні.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, наявних в ній доказів та вимог процесуального закону, у суду першої інстанції були наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа, а доводи апеляційної скарги про недоведеність факту втрати виконавчого документа є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Водночас, слід зазначити, що у відповідності з нормами Конституції України та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

З наведеного вбачається, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не встановлено.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шубіної Людмили Володимирівни відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2015 року про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді