Ухвала суду № 45200929, 18.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/30652/14-ц Головуючий у 1 й інстанції: Катющенко В.П.

№ апеляційного провадження: Доповідач Ратнікова В.М.

22-ц/796/8166/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Гаращенка Д.Р.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 суму банківського вкладу з нарахованими відсотками за користування коштами за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070037520600 вклад «СТАНДАРТ» від 17 грудня 2013 року в розмірі 227 527 гривень 40 копійок, 3% річних розмірі 5 142 гривні 74 копійки та інфляційне збільшення з індексом інфляції - 45 353 гривні 74 копійок, а всього 278 023 гривні 88 копійок; суму грошових коштів, яка обліковується на заробітній картці/рахунку НОМЕР_1 в розмірі 55 723 гривні 81 копійку, а всього загальною сумою 333 747 гривень 69 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 3 337 гривень 48 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 333 747,69 грн. та стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що ОСОБА_4 було відкрито банківські рахунки в регіональному відділенні Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на території АКР Крим. На підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія АРК Крим визначена як тимчасово окупована територія України. 02.04.2014 року законодавчим органом Російської Федерації було прийнято Федеральний Закон «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя», на підставі якого, з 21.04.2015 року, відокремлені підрозділи Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» припинили свою діяльність на території АРК Крим та міста федерального значення Севастополя. А з травня 2014 року окупаційна влада АРК Крим фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності на території АРК Крим, та передала його у розпорядження Автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників». Таким чином, Автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» фактично замінила Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» за всіма зобовязаннями, що виникли між клієнтами банку та Філією Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Отже, дані факти в сукупності свідчать про те, що Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» є неналежним відповідачем у даній справі, а до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» позивачка не зверталася, дана організація їй не відмовляла у видачі вкладу, а тому фактично спору між сторонами немає. Крім того, надані позивачем суду докази, як-то договір банківського вкладу, довідка про наявність коштів на рахунку позивача та інші документи, є неналежними доказами у даній справі, оскільки відповідач позбавлений можливості надати суду свої екземпляри даних документів та здійснити їх порівняння з екземплярами позивача для перевірки їх ідентичності.

В судовому засіданні представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» Кахраманов Ауслан Нураятович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача Логінової Валентини Ростиславівни Романюха ДмитроМиколайович проти доводів апеляційної скарги заперечував посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 01 грудня 2003 року між Комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір за №61/34 про відкриття карткового рахунку та обслуговування соціальної платіжної картки.

20 грудня 2007 року між Комерційним банком «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Интер-Кард-Україна» було укладено договір за №638 про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карт.

На підставі даного договору відповідачем позивачу було відкрито картковий рахунок та видано картку Приватбанк VISA Classic НОМЕР_1.

17 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір №SAMDNWFD0070037520600, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передає банку грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі. Залишок на вкладі на 17 грудня 2013 року складає 216 670 грн., вклад оформлюється на 366 днів (строк вкладу) по 17 грудня 2014 року включно. Банк відкриває клієнту особистий рахунок НОМЕР_2, на який зараховується вклад. На суму вкладу нараховуються відсотки по ставці 20% річних. Проценти по вкладу нараховуються на рахунок/картку НОМЕР_2. Період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць.

Відповідно до довідки №40808265, виданої Публічним акціонерним товариством «Приватбанк» та засвідченої печаткою Подільського відділення Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», позивач у даному банку має наступні відкриті рахунки: НОМЕР_1, тип рахунку: картка класу Classic ПриватБанк зарплатна, із сумою коштів на рахунку 55 723,81 грн.; НОМЕР_4, тип рахунку: Голд для виплат, із сумою коштів на рахунку 14 697,40 грн.; НОМЕР_2 тип рахунку: Стандарт, із сумою коштів на рахунку 227 527,40 грн.; НОМЕР_5, тип рахунку Бонус +, із сумою коштів на рахунку 29,09 грн.

16 червня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою-дорученням, з проханням здійснити наступні дії: розірвати депозитний договір №SAMDNWFD0070037520600 від 17 грудня 2013 року та перерахувати кошти в сумі 216 670 грн. і нараховані відсотки з рахунку НОМЕР_2 на її рахунок в Публічному акціонерному товаристві «Банк Петрокоммерц-Україна»; перерахувати кошти в сумі 55 723,81 грн. з зарплатної картки/рахунку НОМЕР_1 на її рахунок в Публічному акціонерному товаристві «Банк Петрокоммерц-Україна»; перерахувати кошти в сумі 14 673,01 грн. з пенсійної картки/рахунку НОМЕР_3 на її рахунок в Публічному акціонерному товаристві «Банк Петрокоммерц-Україна».

Згідно відповіді Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» від 03 вересня 2014 року №20.1.0.0.0/7-20140815/1638, у зв'язку з невизначеністю на теперішній час статусу території Кримського півострова та її правового режиму, а також в зв'язку з відсутністю законодавчо визначених особливостей діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах, що існують на теперішній час на території Криму, банком було призупинено обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського ГРУ Публічного акціонерного товариства «Приватбанк».

Оскільки Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» не перерахувало грошові кошти з її рахунків у встановлений строк, ОСОБА_4 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» та просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 278 023,88 грн., в тому числі: 227 527,40 грн. - сума депозиту та нарахованих процентів за депозитним договором №SAMDNWFD0070037520600 від 17 грудня 2013 року; 3% річних від простроченої суми - 5142,74 грн., суму інфляційних витрат - 45353,74 грн.; а також 68087,90 грн., яка складається з: 55 723,81 гривень - суму грошових коштів, яка облікована на її зарплатній картці/рахунку НОМЕР_1, 3% річних від простроченої суми - 1259,51 грн., суму інфляційних витрат - 11104,58 грн.; а також 17929,43 гривень, яка складається з: 14 673,01 грн. - суму грошових коштів, яка облікована на її пенсійній картці/рахунку НОМЕР_3, 3 % річних від простроченої суми - 331,65 грн., суми інфляційних витрат - 2924,77 грн.; та 59383,09 грн. - відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про стягнення грошових коштів в сумі 17929,43 гривень, яка складається з: 14 673,01 грн. - суму грошових коштів, яка облікована на її пенсійній картці/рахунку НОМЕР_3, 3 % річних від простроченої суми - 331,65 грн., суми інфляційних витрат - 2924,77 грн.; а також 3% річних в сумі 1259,51 грн. і суми інфляційних витрат - 11104,58 грн. нарахованих на суму грошових коштів, яка облікована на зарплатній картці/рахунку НОМЕР_1 та моральної (немайнової) шкоди в сумі 59383,09 грн. сторонами не оскаржується, а тому колегія суддів перевіряє правильність висновків суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та стягуючи з Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на її користь суму банківського вкладу з нарахованими відсотками за користування коштами за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070037520600 вклад «СТАНДАРТ» від 17 грудня 2013 року в розмірі 227 527 гривень 40 копійок, 3% річних розмірі 5 142 гривні 74 копійки та інфляційне збільшення з індексом інфляції - 45 353 гривні 74 копійок, а всього 278 023 гривні 88 копійок; суму грошових коштів, яка обліковується на заробітній картці/рахунку НОМЕР_1 в розмірі 55 723 гривні 81 копійку, а всього загальною сумою 333 747 гривень 69 копійок, суд 1-ї інстанції посилався на те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та обєктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту договору банківського вкладу №SAMDNWFD0070037520600 від 17.12.2013 року вбачається, що в них встановлено всі істотні умови для таких видів договорів, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договори, сторони дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Статтею 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

У відповідності до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Так, до п. 3 договору №SAMDNWFD0070037520600 від 17.12.2013 року встановлено, що закінченню кожного цілого місяця, що пройшов з моменту укладення договору, в перший робочий день, наступний за датою оформлення договору, після 15:00 нараховані проценти по вкладу зараховуються на картку/рахунок НОМЕР_2. Виплата коштів з картки і розрахунки в торгових точках здійснюються без комісій.

Згідно з п.п.5, 9 даного договору, якщо клієнт вимагає повернути частину вкладу, його обов'язки та обов'язки банку по вкладу закінчуються, і вклад повертається. У клієнта та у банку є право достроково розірвати даний договір, повідомив про це один одного за два банківських дня з дати розірвання договору.

На виконання умов даного договору 16.06.2014 року ОСОБА_4 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» з заявою-дорученням про розірвання депозитного договору №SAMDNWFD0070037520600 від 17.12.2013 року та перерахування грошових коштів в сумі 216 670 грн. та нарахованих відсотків на розрахунковий рахунок позивача відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Банк Петрокоммерц-Україна».

Проте, Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» свої обовязки за договором №SAMDNWFD0070037520600 від 17.12.2013 року не виконало, суми вкладу та проценти ОСОБА_4 повернуті не були та залишились на її рахунку у банку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом зазначеної норми закону та ст.1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» не виконало своє грошове зобов'язання за договором №SAMDNWFD0070037520600 від 17.12.2013 року, то зобовязане сплатити ОСОБА_4 і 3% річних та індекс інфляції за весь час прострочення виконання зобовязання за депозитним договором в межах заявлених позовних вимог.

У звязку з наведеним, колегія суддів, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на її користь суми банківського вкладу з нарахованими відсотками за користування коштами за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070037520600 вклад «СТАНДАРТ» від 17 грудня 2013 року в розмірі 227 527 гривень 40 копійок, 3% річних розмірі 5 142 гривні 74 копійки та інфляційне збільшення з індексом інфляції - 45 353 гривні 74 копійок, а всього 278 023 гривні 88 копійок.

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Умовами, викладеними в договорі за №638 від 20.12.2007 року про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карт укладеного між Комерційним банком «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Интер-Кард-Україна» встановлено, що банк відкриває карткові рахунки на користь фізичних осіб, працівників товариства, для виплати заробітної плати та інших видів виплат, розрахунково-касового обслуговування при виплаті заробітної плати та інших видів виплат, встановлених чинним законодавством України. Банк зобовязується забезпечувати безперешкодну виплату коштів з карткових рахунків працівників товариства через мережу пунктів виплати готівки і банкоматів банку, а також розрахунки з використанням зарплатних платіжних банківських карт.

З довідки №40808265, виданої Публічним акціонерним товариством «Приватбанк» та засвідченої печаткою Подільського відділення Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» вбачається, що на рахунку позивача за НОМЕР_1, тип рахунку: картка класу Classic ПриватБанк зарплатна обліковуються грошові кошти в сумі 55 723,81 грн.

16.06.2014 року ОСОБА_4 звернувсь до Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» з заявою-дорученням про перерахування коштів в сумі 55 723,81 грн. з зарплатної картки/рахунку НОМЕР_1 на її рахунок в Публічному акціонерному товаристві «Банк Петрокоммерц-Україна.

Проте, Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» розпорядження ОСОБА_4 щодо перерахування грошових коштів з зарплатного рахунку не виконало, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення грошових коштів, які обліковуються на заробітній картці/рахунку позивача за НОМЕР_1 в розмірі 55 723,81 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки окупаційна влада АРК Крим фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності на території АРК Крим, та передала його у розпорядження Автономній некомерційній організації «Фонд захисту вкладників», яка фактично замінила Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» за всіма зобовязаннями, що виникли між клієнтами банку та Філією Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк», колегія суддів вважає необгрутованими, з огляду на таке.

Статтею 80 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно зі ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.

Зі змісту договору №SAMDNWFD0070037520600 від 17.12.2013 року та договору за №638 від 20.12.2007 року про розрахунково-касове обслуговування підприємства по видачі заробітної плати з використанням платіжних карт вбачається, що дані договори укладалися з Публічним акціонерним товариством «Приватбанк», як юридичною особою.

Згідно вимог статті 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Оскільки на час розгляду справи Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» має статус юридичної особи, у встановленому законом порядку не ліквідоване, колегія суддів приходить до висновку, що Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» є належним відповідачем у даній справі.

Твердження Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про покладання Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на Російську Федерацію обов'язку по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації Криму, не заслуговують на увагу, оскільки цей Закон може стосуватись лише Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» в частині відшкодування йому шкоди за конфіскацію окупаційною владою в Криму майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», а не вимог позивача до юридичної особи про отримання своїх коштів за договором банківського вкладу, які не є шкодою.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем жодним чином не порушено права позивача, оскільки невиплата грошових коштів була спричинена конфіскацією окупаційною владою АРК Крим майнового комплексу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності на території АРК Крим, колегія суддів вважає необгрутованими, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невідємні для банківських операцій і повязаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Şahin і Perihan Şahin проти Туреччини)».

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Однак, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які Банк на виконання умов договору відмовляється повернути позивачу.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному зясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки суд повно та обєктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» Романюхи Дмитра Миколайовича відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: