Ухвала суду № 45200860, 17.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/7909/2015 Головуючий у 1-й інстанції Калініченко Л.С.

Доповідач Шахова О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого Шахової О.В.

суддів Невідомої Т.О., Соколової В.В.

при секретарі - Боярській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення при задоволенні позову.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача - ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб,які брали участь у справі та перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на її припущеннях, крім того, позивачем не надано суду достатніх доказів, які дають підстави вважати, що внаслідок дій відповідача може бути утруднене або неможливе виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як обставини справи які суд вважав встановленими спростовуються наявними в справі доказами, відмовляючи в задоволенні заяви суд не виконав вимоги ЦПК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1, оскільки згоди щодо добровільного поділу зазначеної квартири сторони не досягли.

Таким чином, між сторонами виник спір.

У заяві про забезпечення позову заявник зазначав, що відповідач має намір відчужити спірну квартиру, що підтверджено відповідними оголошеннями розміщеними в інтернет ресурсах, а тому, є підстави вважати, що в разі задоволення позовних вимог рішення суду може бути утруднено або виконати його буде неможливо.

За таких обставин, суд безпідставно не взяв до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову, може зробити неможливим виконання рішення про поділ майна подружжя, так як відповідач має намір провести відчуження спірного нерухомого майна. Суд першої інстанції не врахував, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.

Враховуючи, що позивач просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 з посиланням на відповідні докази наданих на підтвердження своїх вимог, висновок суду про те, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на його припущеннях, крім того, позивачем не надано суду достатніх доказів, які дають підстави вважати, що внаслідок дій відповідача може бути утруднене або неможливе виконання рішення суду, є безпідставним.

Посилання на відсутність даних, що оголошення про продаж спірної квартири здійснюється безпосередньо відповідачем також не ґрунтується на вимогах ЦПК України, оскільки наявність інформації про намір відчужити спірної квартири є підставою для висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову

Враховуючи, те що між сторонами виник спір, який має майновий характер без вказаного забезпечення позову може утруднитись виконання можливого рішення суду, тому суд першої інстанції помилково не забезпечив позов зазначеним способом.

З урахуванням встановлених обставин справи та беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою заяву позивача про забезпечення позову задовольнити та в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1

Згідно п. 2, ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенню було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Керуючись ст. ст. 151-153, 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді