Ухвала суду № 45200792, 11.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі: Заліській Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради про звільнення від сплати аліментів та проведення слідчих дій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради про звільнення від сплати аліментів та проведення слідчих дій.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2015 позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва. Вказав, що надав суду довідку з місця роботи, що у свою чергу підтверджує його проживання у м. Києві.

Апелянт звернув увагу, що надання суду відомостей щодо місця реєстрації позивача положеннями ЦПК України не передбачено, а відтак, вказавши адресу проживання вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню положення ст. 110 ЦПК України.

Враховуючи наведене, та те, що позивач не має можливості виїхати до місця перебування відповідача, просив скасувати ухвалу Дніпровськогорайонного суду м. Києва від 08 квітня 2015 рокуі повернути справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Справа № 755/6922/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7567/2015Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради про звільнення від сплати аліментів та проведення слідчих дій. До Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 звернувся, посилаючись на те, що на даний час проживає у місті Києві та надав довідку з місця роботи від 23.03.2015 № 28.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їх місцезнаходженням.

Положеннями статті 110 ЦПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача.

Апелянт вважав, що при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції має застосувати ч. 1 ст. 110 ЦПК України.

Проте таке твердження не ґрунтується на вимогах закону, оскільки наведена норма передбачає подання за зареєстрованим місцем проживання позивача позовів про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача та позовів, що виникають з трудових правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1, вимогами даного позову є звільнення позивача від сплати аліментів, а відтак судом першої інстанції вірно встановлено, що підстави для застосування статті 110 ЦПК України відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт немає фінансової можливості відвідувати судові засідання за місцем перебування відповідача є такими, що не ґрунтуються на нормах ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного процесуального законодавства, а тому не спростовують висновків суду та не впливають на правильність постановленої судом ухвали і, з огляду на вимоги ст. 312 ЦПК України, не можуть бути підставою для її скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Г.В. Крижанівська

Судді: В.А. Шебуєва

М.І.Оніщук