Постанова № 45200525, 15.06.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/959/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення коштів допомоги по безробіттю,

встановив:

Херсонський міський центр зайнятості (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач), в якому просить стягнути кошти допомоги по безробіттю в сумі 16256,67 грн.

Позов мотивований тим, що відповідачу присвоєно статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Але в ході проведеної перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку як безробітний, своєчасно не надав відомості, які впливають на надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, що призвело до незаконного отримання ним грошової допомоги в загальній сумі 16256,67 грн. У зв'язку із тим, що відповідачем добровільно суму боргу не сплачено, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 вказану суму в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що перевірка стосовно нього була проведена після зняття його 20.06.2014 р. з обліку центру зайнятості, що суперечить вимогам Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 р. №60/62 (далі-Порядок). Також відповідач звертає увагу на те, що його не було ознайомлено з актом перевірки згідно п.5 вказаного Порядку.

В судовому засіданні відповідач визнав факт підписання ним договору цивільно-правового характеру з ПАТ КБ "ПриватБанк" та отримання ним від останнього у травні ( під час перебування на обліку в центрі зайнятості з 12.03.2014 р. по 20.06.2014 р.) одноразової грошової винагороди в сумі 76 грн., при цьому відповідач стверджує, що факт формального підписання договору цивільно-правового характеру не є фактом виконання робіт та працевлаштування особи.

Крім того, відповідач вважає, що Херсонський міський центр зайнятості пропустив строк звернення до суду, визначений п.2 ст.99 КАС України.

На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши позицію відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та проаналізувавши відповідні норми законодавства України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 12 березня 2014 р. до Херсонського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та встановлення виплати допомоги по безробіттю звернувся ОСОБА_2.

Наказом Херсонського міського центру зайнятості від 14.03.2014 р. №НТ140314 відповідачу надано статус безробітного та наказом від 19.03.2014 р. №НТ140319 призначено виплату допомоги по безробіттю з 19.03.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, з правами та обов'язками безробітний ОСОБА_2 ознайомлений, що підтверджується його підписом в заяві про надання статусу безробітного від 12.03.2014 р.

Крім того, 16.05.2014 р. відповідачем подано заяву про направлення на навчання, про що між ним та Херсонським міським центром зайнятості укладено договір щодо професійного навчання від 16.05.2014 р. № 212014051600004, відповідно до якого відповідач проходив професійне навчання в період з 19.05.2014 р. по 06.06.2014 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що 10.06.2014 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому одноразової виплати допомоги для організації підприємницької діяльності. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач ознайомлений з умовами та порядком використання допомоги по безробіттю, виплаченої одноразово.

Наказом Херсонського міського центру зайнятості від 20.06.2014 р. №НТ140620 призначено виплату одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності.

Наказом від 20.06.2014 року №НТ140620 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітних у зв'язку з отриманням одноразової виплати допомоги по безробіттю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Висновку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №8/р-1 від 06.01.2015 р. встановлено, що ОСОБА_2 надав послуги ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором цивільно-правового характеру №21413806 від 01.03.2014 р., що підтверджується довідкою останнього від 01.12.2014 р.

Директором Херсонського міського центру зайнятості винесено наказ №НТ150205 від 10 травня 2015 року про повернення коштів ОСОБА_2 в сумі 16256,67 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано лист 09-24/356 від 06.02.2015 р. про повернення коштів у сумі 16256,67 грн., який отримано останнім 07.02.2015 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням №7302703068075.

На день винесення рішення, вказана сума боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Надаючи правову оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати такі обставини та приписи законодавства.

Умови та порядок надання особі статусу безробітного та порядок виплати допомоги по безробіттю регламентуються Законом України "Про зайнятість населення" від №5067-VІ від 05.07.2012р. (далі - Закон №5067-VІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. №1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ).

Згідно із наданим ст.1 Закону №5067-VІ визначенням, зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно; безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування, а безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

За змістом ст.4 цього ж Закону, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст.ст.6, 7 Закону №1533-ІІІ, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи; видами забезпечення за цим Законом, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

Статтею 31 Закону №1533-ІІІ передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Згідно із ч.2 ст.36 Закону №1533-ІІІ, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 36 цього Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як установлено п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000р. за №915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно з пунктом 6.14 згаданого Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Підпунктом 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітних, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Таким чином, наведені правові норми пов'язують припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття безробітних з обліку - із укладенням ними цивільно-правового договору, предметом якого є надання послуг за винагороду. Отже, укладення застрахованою особою, яка має статус безробітної, такого договору є обставиною, що впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1533-III є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі №21-20а15.

Матеріалами справи підтверджено, що одночасно із отриманням статусу безробітного відповідач 19.03.2014р. уклав із ПАТ КБ "Приватбанк" договір доручення №21413806, відповідно до умов якого ОСОБА_2 як виконавець зобов'язується за дорученням від імені та за рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" як замовника, вчиняти дії, спрямовані на стягнення з фізичних осіб - боржників заборгованості, надавши таким чином замовнику послуги, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги на умовах, передбачених Додатком №1 до договору. При цьому строк дії договору установлений - до 31.12.2014р. з можливістю подальшої пролонгації. До справи додані акти виконаних робіт за вказаним договором за період з березня 2014 року по березень 2015 року, в яких зазначена вартість наданих відповідачем послуг.

Таким чином, відповідач надавав за винагороду послуги ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі цивільно-правової угоди, маючи статус безробітного і не повідомив Херсонський міський центр зайнятості про ці обставини, які однак впливають на умови виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Судом встановлено, що відповідачем отримано від позивача 14 550,12 грн. матеріальної допомоги по безробіттю та він скористався соціальною послугою у вигляді проходження професійного навчання вартістю 1706,55 грн., а всього в сумі 16 256,67 грн.

Наказом Херсонського міського центру зайнятості від 05.02.2015р. №НТ150205 відповідача зобов'язано повернути кошти, виплачені як допомогу по безробіттю в сумі 14 550,12 грн. та вартість наданої соціальної послуги професійного навчання в сумі 1706,55 грн.

Листом-пропозицією щодо повернення коштів від 06.02.2015р. №09-24/356 Херсонський міський центр зайнятості з посиланням на наказ від 05.02.2015р. №НТ150205 запропонував відповідачу добровільно повернути кошти у вказаній вище сумі; цей лист отриманий відповідачем 07.02.2015р., але кошти станом на час розгляду даної справи ОСОБА_2 не повернуті.

Вказані обставини відповідачем не спростовані та в повній мірі доведені позивачем.

Отже, загальна сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачу становить 16 256,67 грн., яка підлягає стягненню з нього на користь позивача у відповідності із приписами ст.36 Закону №1533-ІІІ.

Доводи відповідача про незаконність вимог центру зайнятості щодо повернення коштів не заслуговують на увагу, так як вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем норм законодавства та спростовуються наявними у справі доказами.

Так, відповідач з посиланням на п.3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. №7-1 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009р. за №232/16248 вказує, що перевірка обґрунтованості виплати йому матеріального забезпечення могла бути проведена виключно під час перебування його на обліку як безробітного, але насправді здійснена вже після зняття з обліку. Крім того, згідно з п.5 вказаного Порядку за наслідками перевірки оформлюється акт, який повинен був наданий відповідачу для ознайомлення, але цього позивачем не було зроблено. Отже, відповідач вважає, що центром зайнятості було грубо порушено процедуру проведення розслідування обґрунтованості виплати йому матеріального забезпечення.

З наведеним позивач пов'язує свої доводи щодо незаконності наказу від 05.02.2015р. №НТ150205 про повернення коштів та про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно з п.п. 7, 9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009р. №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009р. №7-1, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, законність проведення перевірки обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним та рішень центрів зайнятості про повернення коштів повинна встановлюватись в судовому порядку шляхом оскарження відповідних дій та рішень.

В даному випадку ні дії позивача щодо проведення розслідування, ані його рішення про повернення коштів відповідачем не оскаржені.

У той же час, обставини невиконання відповідачем своїх обов'язків як безробітного, що має правовим наслідком його обов'язок повернути отримані кошти допомоги по безробіттю та вартості одержаних соціальних послуг, належним чином підтверджені матеріалами даної справи, тому ймовірні окремі порушення позивачем процедурних норм не можуть вплинути на висновок щодо обов'язку відповідача повернути безпідставно отримані кошти.

Також слід зазначити, що норми ст.36 Закону №1533-ІІІ, які мають вищу юридичну силу, ніж норми Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, не визначають періодів часу, протягом яких центр зайнятості може виявити обставини, що впливають на умови виплати особі забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до суду, установленого ст.99 КАС України.

З цього приводу суд звертає увагу на положення ч.4 ст.38 Закону №1533-ІІІ, згідно яких строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не застосовується.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Херсонського міського центру зайнятості обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Херсонського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 35219574) кошти в сумі 16 256 (шістнадцять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 67 (шістдесят сім) коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 червня 2015 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 10.2.3