Постанова № 45200223, 11.06.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/1333/15

11 червня 2015 року 12 год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2015 року №0000772202, №0000782202, №0000792202.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, під час якої виявлено завищення платником податків витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2013 рік, 2014 рік, податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2013 року, січень, березень, вересень-жовтень 2014 року, завищення від'ємного значення за грудень 2014 року, внаслідок включення до їх складу витрат та сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС", які відповідач вважає безтоварними, з ТОВ "ГАЛА-ТОРГ", яку не підтверджено податковими накладними та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року внаслідок заниження собівартості продукції. Позивач з такими висновками контролюючого органу не згідний, вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та необ'єктивних даних. Представник позивача зазначив, що господарські операції по придбанню товарів та послуг у вказаних контрагентів фактично мали місце, що підтверджується усіма необхідними первинними документами, документами бухгалтерського обліку і податковими накладними, які було надано посадовим особам відповідача під час перевірки. Представник позивача також вказав, що твердження відповідача про безтоварність операцій базуються на посиланнях на акти зустрічних звірок контрагентів, які на його думку, не мають впливу на спірні правовідносини. Просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. На обґрунтування заперечень зазначила, що під час перевірки було встановлено порушення позивачем п. 135. 1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2013 рік на 75616,00 грн., за 2014 рік на 12561,00 грн., завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 92026,00 грн. та від'ємного значення за грудень 2014 року, на суму 6894,00 грн. Причиною вказаних порушень вважає відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість при придбанні товарів і послуг по взаємовідносинах позивача з ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС" та не підтвердження податковою накладною взаємовідносин з ТОВ "ГАЛА-ТОРГ". Вказала, що для перевірки позивачем не було надано доказів транспортування, прийняття та сертифікації товару, отриманого від контрагентів. Представник відповідача також пояснила, що зустрічними звірками контрагентів позивача було встановлено неможливість останніх здійснювати реальні господарські операції, внаслідок відсутності передачі товарів/послуг по ланцюгу постачання попередніми постачальниками. В задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 (т. 1 а.с. 29-77).

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 28.04.2015 року №0000772202 про збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 110221,25 грн., в тому числі 88177,00 грн. за основним платежем та 22044,25 грн. за штрафними санкціями;

-від 28.04.2015 року №0000782202 про збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 138274,50 грн., в тому числі 92183,00 грн. за основним платежем та 46091,50 грн. за штрафними санкціями;

-від 28.04.2015 року №0000792202 про зменшення платнику податків від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого за грудень 2014 року, на суму 6894,00 грн. (т. 1 а.с. 22-25).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про:

-порушення позивачем вимог п. 135. 1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2013 рік на 75616,00 грн., за 2014 рік на 12561,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат по господарських операціях з контрагентами ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС", які відповідач вважає безтоварними;

-порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 157,00 грн. внаслідок заниження собівартості продукції, завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 92026,00 грн., а саме за жовтень 2013 року на 30003,00 грн., за листопад 2013 року на 17844,00 грн., за січень 2014 року на 37288,00 грн., за березень 2014 року на 4624,00 грн., за вересень 2014 року на 584,00 грн., за жовтень 2014 року на 1683,00 грн., завищенні від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого за грудень 2014 року, на суму 6894,00 грн. внаслідок включення до його складу сум ПДВ по господарських операціях з контрагентами ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС", які відповідач вважає безтоварними, а також з контрагентом ТОВ "ГАЛА-ТОРГ", яку не підтверджено податковою накладною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких визначена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Рівненська продуктова компанія" зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків та є зареєстрованим платником податку на додану вартість і на час спірних правовідносин здійснювало господарську діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (т. 1 а.с. 14-21).

Між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі Покупець) та ТОВ "ТВК ЕЛПРО" (далі Постачальник) було укладено договори поставки від 13.12.2013 року, від 15.01.2014 року, від 18.02.2014 року, предметом яких стала передача Постачальником у власність Покупця товарів, асортимент, кількість та ціна яких визначається у накладних (т. 1 а.с. 104-115).

На виконання умов цих договорів Постачальником передано для Покупця товари на загальну суму 85943,04 грн., в тому числі ПДВ 14323,84 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 18.12.2013 року №РН-0000489 на суму 15592,80 грн. в т.ч. ПДВ 2598,80 грн.; від 24.01.2014 року №РН-0000083 на суму 42608,06 грн. в т.ч. ПДВ 7101,34 грн.; від 18.02.2014 року №РН-0000169 на суму 27742,18 грн. в т.ч. ПДВ 4623,70 грн. (т. 1 а.с. 100-102).

Розрахунки за поставлені товари між сторонами проведені в повному обсязі, що визнається відповідачем в акті перевірки.

Подальше використання товарів у господарській діяльності платника податків відбувалось для поліпшення та ремонту основних засобів (т. 2 а.с. 148-186).

ТОВ "ТВК ЕЛПРО" виписано для ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні: від 17.12.2013 року №53 на суму 15592,80 грн. в т.ч. ПДВ 2598,80 грн.; від 24.01.2014 року №25 на суму 42608,06 грн. в т.ч. ПДВ 7101,34 грн.; від 18.02.2014 року №39 на суму 27742,18 грн. в т.ч. ПДВ 4623,70 грн. (т. 1 а.с. 96-99).

Витрати у сумі 55207,00 грн. по даним господарським операціям позивачем включено до складу витрат операційної діяльності, які враховувались для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2014 року (т. 2 а.с. 48-67).

Податок на додану вартість у загальній сумі 9822,00 грн., на підставі виписаних зазначеним контрагентом податкових накладних, включений позивачем до складу податкового кредиту, а саме, за грудень 2013 року в сумі 2599,00 грн., за січень 2014 року в сумі 2599,00 грн., за березень 2014 року в сумі 4624,00 грн. (т. 2 а.с. 1-37).

Надані для перевірки та у судове засідання документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податкового кодексу України, відповідають усім необхідним вимогам законодавств та слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" та ТОВ "ТВК ЕЛПРО".

Суд відхиляє посилання відповідача на акт неможливості проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2013 року по 30.04.2014 року ТОВ "ТВК ЕЛПРО" від 02.09.2014 року №279/2204/38396999/367, складений Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, як на підставу для висновку про безтоварність цих господарських операцій (т. 2 а.с. 69-89).

У матеріалах справи наявна ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.01.2015 року, якою залишено без змін постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року по справі №818/2630/14, якою визнано протиправними дії ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ТВК ЕЛПРО", не підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2013 року по 30.04.2014 року та зобов'язано ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та видалити інформацію про вчинення ТОВ "ТВК ЕЛПРО" порушень, викладених в акті від 02.09.2014 року №279/2204/38396999/367 (т. 2 а.с. 187-191).

Вказані судові рішення набрали законної сили на час проведення перевірки позивача.

За змістом частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, викладені в акті від 02.09.2014 року №279/2204/38396999/367 твердження щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання ТОВ "ТВК ЕЛПРО" товарів (робіт, послуг) у контрагентів за період з 01.07.2013 року по 30.04.2014 року та як наслідок відсутності реального вчинення господарських операцій з продажу таких товарів (робіт, послуг) подальшим покупцям не могли братися контролюючим органом до уваги під час надання оцінки спірним правовідносинам з позивачем.

Між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі Покупець) і ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" (далі Постачальник) було укладено договір поставки від 17.12.2013 року, предметом якого стала передача Постачальником у власність Покупця товару, асортимент, кількість та ціна якого визначається у накладних (т. 1 а.с. 121-124).

На виконання умов цього договору Постачальником передано для Покупця товар плівку поліетиленову 260/30 мкр у кількості 327 кг за ціною 44,58 грн./кг на загальну суму 17494,50 грн., в тому числі ПДВ 2915,75 грн., що підтверджується видатковою накладною від 14.01.2014 року №РН-00002 17494,50 грн., в тому числі ПДВ 2915,75 грн. (т. 1 а.с. 118).

Розрахунки за поставлені товари між сторонами проведені в повному обсязі, що визнається відповідачем в акті перевірки.

Оприбуткування та подальше використання товарів у господарській діяльності платника податків відбувалось для виробництва кінцевої продукції (т. 1 а.с. 120).

ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" виписано для ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні: від 25.12.2013 року №5 на суму 8025,00 грн. в т.ч. ПДВ 1337,50 грн.; від 10.01.2014 року №3 на суму 9469,50 грн. в т.ч. ПДВ 1578,25 грн. (т. 1 а.с. 116-117).

Витрати у загальній сумі 14578,75 грн. по даним господарським операціям позивачем включено до складу витрат операційної діяльності, які враховувались для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 кв. 2014 року (т. 2 а.с. 48-67).

Податок на додану вартість у сумі 2915,75 грн., на підставі виписаних зазначеним контрагентом податкових накладних, включений позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року (т. 2 а.с. 11-19).

Надані для перевірки та у судове засідання документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податкового кодексу України, відповідають усім необхідним вимогам законодавств та слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" та ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ".

Суд відхиляє посилання відповідача на акт неможливості проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "МЕТ-КОМ" за січень 2014 року ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" від 23.07.2014 року №14/04-65-22-04/34497325, складений Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як на підставу для висновку про безтоварність цих господарських операцій (т. 2 а.с. 99-109).

Зазначений акт містить висновки щодо неможливості підтвердження реальності господарських відносин з конкретним постачальником ТОВ "МЕТ-КОМ" за січень 2014 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків та як наслідок неможливості підтвердження реальності господарських відносин ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" з покупцями.

Разом з тим, суд вказує, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, які були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. Тому, в разі наявності в контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, норми податкового законодавства не передбачають, що недотримання податкової дисципліни третіми особами є підставою для відповідальності платника податків, а частина 2 статті 61 Конституції України гарантує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Висновки аналогічного характеру наведені у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, які в силу вимог статті 244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судом під час розгляду та вирішення даної справи.

Практика Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів, оскільки Судом зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Тому, викладені в акті від 23.07.2014 року №14/04-65-22-04/34497325 твердження та виявлені за їх наслідками розбіжності у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі з ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ" не повинні були братися контролюючим органом до уваги під час надання оцінки спірним правовідносинам цього контрагента з позивачем.

Між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі Дистриб'ютор) та ФОП ОСОБА_3 (далі Постачальник) було укладено дистриб'юторський договір від 02.01.2013 року №09/01/13-Д, предметом якого стала передача Постачальником у власність Дистриб'ютора товарів, асортимент, кількість та ціна яких визначається у накладних з метою їх подальшої дистриб'юції в межах цін та націнок погоджених сторонами (т. 1 а.с. 172-177).

На виконання умов цих договорів Постачальником передано для Дистриб'ютора товари (кондитерські вироби) на загальну суму 462128,50 грн., в тому числі ПДВ 77021,42 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 01.10.2013 року №МО-0001792 на суму 53650,97 грн. в т.ч. ПДВ 8941,83 грн.; від 15.10.2013 року №МО-0001883 на суму 48677,76 грн. в т.ч. ПДВ 8112,96 грн.; від 22.10.2013 року №МО-0001946 на суму 39649,73 грн. в т.ч. ПДВ 6608,29 грн.; від 29.10.2013 року №МО-0001970 на суму 38039,04 грн. в т.ч. ПДВ 6339,84 грн.; від 05.11.2013 року №МО-0002018 на суму 34806,38 грн. в т.ч. ПДВ 5801,06 грн.; від 12.11.2013 року №МО-0002051 на суму 1911,78 грн. в т.ч. ПДВ 318,63 грн.; від 12.11.2013 року №МО-0002050 на суму 33386,28 грн. в т.ч. ПДВ 5564,38 грн.; від 19.11.2013 року №МО-0002092 на суму 36488,06 грн. в т.ч. ПДВ 6081,34 грн.; від 26.12.2013 року №МО-0002137 на суму 36962,28 грн. в т.ч. ПДВ 6160,38 грн.; від 03.12.2013 року №МО-0002182 на суму 40308,78 грн. в т.ч. ПДВ 6718,13 грн.; від 10.12.2013 року №МО-0002235 на суму 29851,73 грн. в т.ч. ПДВ 4975,29 грн.; від 24.12.2013 року №МО-0002361 на суму 134735,50 грн. в т.ч. ПДВ 22455,92 грн. (т. 1 а.с. 138-149).

Розрахунки за поставлені товари між сторонами проведені в повному обсязі, що визнається відповідачем в акті перевірки.

Оприбуткування та подальше використання товарів у господарській діяльності платника податків відбувалось шляхом їх реалізації наступним покупцям (т. 1 а.с. 178).

ФОП ОСОБА_3 виписано для ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні: від 01.10.2013 року №11 на суму 53650,97 грн. в т.ч. ПДВ 8941,83 грн.; від 15.10.2013 року №98 на суму 48677,76 грн. в т.ч. ПДВ 8112,96 грн.; від 22.10.2013 року №152 на суму 39649,73 грн. в т.ч. ПДВ 6608,29 грн.; від 29.10.2013 року №181 на суму 38039,04 грн. в т.ч. ПДВ 6339,84 грн.; від 05.11.2013 року №17 на суму 34806,38 грн. в т.ч. ПДВ 5801,06 грн.; від 12.11.2013 року №53 на суму 1911,78 грн. в т.ч. ПДВ 318,63 грн.; від 12.11.2013 року №52 на суму 33386,28 грн. в т.ч. ПДВ 5564,38 грн.; від 19.11.2013 року №93 на суму 36488,06 грн. в т.ч. ПДВ 6081,34 грн.; від 26.12.2013 року №135 на суму 36962,28 грн. в т.ч. ПДВ 6160,38 грн.; від 03.12.2013 року №17 на суму 40308,78 грн. в т.ч. ПДВ 6718,13 грн.; від 10.12.2013 року №71 на суму 29851,73 грн. в т.ч. ПДВ 4975,29 грн.; від 24.12.2013 року №187 на суму 134735,50 грн. в т.ч. ПДВ 22455,92 грн. (т. 1 а.с. 125-137).

Витрати у загальній сумі 385107,08 грн. по даним господарським операціям позивачем включено до складу витрат операційної діяльності, які враховувались для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4 кв. 2013 року (т. 2 а.с. 48-67).

Податок на додану вартість у загальній сумі 77021,42 грн., на підставі виписаних зазначеним контрагентом податкових накладних, включений позивачем до складу податкового кредиту, а саме, за жовтень 2013 року в сумі 30003,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 17844,00 грн., за січень 2014 року в сумі 29174,00 грн. (т. 1 а.с. 228-245, т. 2 а.с. 1-12).

Надані для перевірки та у судове засідання документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Податкового кодексу України, відповідають усім необхідним вимогам законодавств та слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" та ФОП ОСОБА_3

Суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки сертифікатів походження товарів та товарно-транспортних накладних на їх перевезення, як на підставу для висновку про безтоварність цих господарських операцій.

В силу вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивач надав у судове засідання сертифікати походження та товарно-транспортні накладні на товари, придбані у контрагента ФОП ОСОБА_3 та пояснив, що останні надавались посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки, проте не були взяті ними до уваги з незрозумілих причин (т. 1 а.с. 150-161, т. 2 а.с. 122-147).

Проте, суд критично оцінює доводи позивача щодо надання наведених документів до перевірки та необхідності їх врахування під час оформлення її висновків, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного надання платником податків цих документів контролюючому органу під час перевірки та/або після її закінчення, але до прийняття рішення за її результатами.

Зокрема, узагальнений перелік використаних під час перевірки документів, який є додатком до акту перевірки від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 не містить посилань на будь-які сертифікати походження товарів і товарно-транспортні накладні, а представник позивача у судовому засіданні визнав, що заперечення на акт перевірки платником податків подано не було (т. 1 а.с. 26-28).

Водночас, суд зазначає, що документи та інші дані, котрі спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена у податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної такої операції. Оскільки, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наданими позивачем до перевірки первинними документами у повні мірі підтверджується фактичний рух активів у процесі здійснення господарських операцій з постачання товарів між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" та ФОП ОСОБА_3, тому, відсутність сертифікатів походження товарів і товарно-транспортних накладних на їх перевезення під час проведення перевірки та оформлення її результатів не могло вважатись самостійною підставою для визнання такої господарської операції безтоварною в цілому.

За наведених обставин, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "ТВК ЕЛПРО", ТОВ "ЦЕНТР МЕТАЛ", ФОП ОСОБА_3 та як наслідок про завищення ним витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, на загальну суму 454893,00 грн., в тому числі за 2013 рік на 385107,00 грн., за 2014 рік на 69786,00 грн., а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 89759,00 грн., в тому числі за жовтень 2013 року на 30003,00 грн., за листопад 2013 року на 17844,00 грн., за січень 2014 року 37288,00 грн., за березень 2014 року на 4624,00 грн. не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами, а відтак є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.04.2015 року №0000772202, №0000782202 підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 107351,25 грн., в тому числі 85881,00 грн. за основним платежем та 21470,25 грн. за штрафними санкціями, грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134638,50 грн., в тому числі 89759,00 грн. за основним платежем та 44879,50 грн. за штрафними санкціями, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до пп. "е" п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, до яких належать витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року №1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частинами 2-3 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року №1955-IV передбачено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 11-12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року №1955-IV визначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Частиною 13 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року №1955-IV встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, на підтвердження факту здійснення перевезення та надання послуг з транспортного експедирування (в разі перевезення вантажів у межах України), слугують товарно-транспортні документи, що містять відомості щодо маршруту перевезення.

За змістом глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (абз. 26).

В силу вимог пункту 11.4 цих Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою.

Отже, товарно-транспортна накладна може вважатися товаросупровідним документом, складення якого передбачено для підтвердження факту перевезення вантажу автомобільним транспортом та виконання умов договору транспортного експедирування.

Між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (далі Замовник) та ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС" (далі Постачальник) було укладено договори перевезення від 06.09.2013 року №06-09-2, від 09.09.2013 року №09-09-2, від 17.09.2013 року №17-09-3, від 20.09.2013 року №20-09-3, від 25.09.2013 року №25-09-1, від 26.09.2013 року №26-09-1, від 26.09.2013 року №26-09-2, предметом яких є надання транспортно-експедиційних послуг (т. 1 а.с. 193-199).

На підтвердження виконання умов цих договорів позивачем надано до перевірки та у судове засіданні акти наданих послуг: від 09.09.2013 року №782 на суму 2600,00 грн. в т.ч. ПДВ 433,33 грн.; від 10.09.2013 року №783 на суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ 150,00 грн.; від 18.09.2013 року №800 на суму 3600,00 грн. в т.ч. ПДВ 600,00 грн.; від 21.09.2013 року №814 на суму 1800,00 грн. в т.ч. ПДВ 300,00 грн.; від 26.09.2013 року №928 на суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ 150,00 грн.; від 27.09.2013 року №929 на суму 2100,00 грн. в т.ч. ПДВ 350,00 грн.; від 27.09.2013 року №930 на суму 2600,00 грн. в т.ч. ПДВ 433,00 грн. (т. 1 а.с. 186-192).

Станом на час перевірки розрахунки за надані послуги між сторонами проведені не у повному обсязі, наявна заборгованість у сумі 900,00 грн.

ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС" виписано для ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкові накладні: від 09.09.2013 року №74 на суму 2600,00 грн. в т.ч. ПДВ 433,33 грн.; від 10.09.2013 року №77 на суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ 150,00 грн.; від 18.09.2013 року №90 на суму 3600,00 грн. в т.ч. ПДВ 600,00 грн.; від 21.09.2013 року №100 на суму 1800,00 грн. в т.ч. ПДВ 300,00 грн.; від 26.09.2013 року №206 на суму 900,00 грн. в т.ч. ПДВ 150,00 грн.; від 27.09.2013 року №207 на суму 2100,00 грн. в т.ч. ПДВ 350,00 грн.; від 27.09.2013 року №208 на суму 2600,00 грн. в т.ч. ПДВ 433,00 грн. (т. 1 а.с. 179-185).

Витрати у загальній сумі 12083,00 грн. по даним господарським операціям позивачем включено до складу витрат операційної діяльності, які враховувались для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3, 4 кв. 2013 року (т. 2 а.с. 48-67).

Податок на додану вартість у загальній сумі 2267,00 грн., на підставі виписаних зазначеним контрагентом податкових накладних, включений позивачем до складу податкового кредиту, а саме, за вересень 2013 року в сумі 584,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 1683,00 грн. (т. 1 а.с. 219-236).

В акті перевірки від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 зазначено та позивачем у судовому засіданні визнано, що ним до перевірки не надано товарно-транспортні накладні на підтвердження надання ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС" транспортно-експедиційних послуг.

Суд приходить до висновку, що враховуючи положення Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", належним доказом факту надання послуг за договором транспортного експедирування слугує саме товарно-транспортна накладна, примірник якої повинен обов'язково залишатися в наявності у замовника цих послуг. Акт наданих послуг та договір (заявка) на перевезення не є таким доказом, оскільки не містить відомостей про шлях прямування вантажу, так як складається до його відвантаження.

Тому, викладені в акті від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 висновки щодо не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС" суд вважає обґрунтованими та такими, що знаходять своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, до яких в свою чергу відносяться податкові накладні, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Рівненська продуктова компанія" включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року ПДВ у сумі 6894,47 грн. на підставі податкової накладної від 20.11.2014 року №19459, виписаної контрагентом ТОВ "ГАЛА-ТОРГ" (т. 1 а.с. 208-218, т. 2 а.с. 38-47).

В акті перевірки від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 зазначено, що платником податків до перевірки не було надано вказаної податкової накладної.

Позивач надав у судове засідання документи на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "ГАЛА-ТОРГ" та пояснив, що останні надавались посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки, проте не були взяті ними до уваги з незрозумілих платнику податків причин (т. 1 а.с. 150-161, т. 2 а.с. 122-147).

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (абз. 1). Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) (абз. 4).

Як вже зазначалося вище, у урахуванням положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, документи на підтвердження показників податкової звітності можуть надаватись платником податків контролюючому органу як під час, так і після закінчення перевірки, але до прийняття рішення за її результатами, тобто, у порядку подання заперечень на висновки акту перевірки. В іншому випадку, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на момент складення податкової звітності.

Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновків, що у разі коли на момент отримання примірника акта перевірки платнику податків стало відомо про те, що надані ним до перевірки документи не були взяті контролюючим органом до уваги, належним способом підтвердження ним показників податкової звітності та спростування висновків акту перевірки, є подання заперечень з доданими до них первинними, бухгалтерськими або іншими документами.

Тому, викладені в акті перевірки від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 висновки щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "ГАЛА-ТОРГ" податковою накладною суд вважає обґрунтованими і такими, що знаходять своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

В акті перевірки від 16.04.2015 року №122/17-16-22-02/31383171 зазначено, що ТОВ "Рівненська продуктова компанія" занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року у сумі 157,00 грн. внаслідок заниження собівартості готової продукції на 787,00 грн. через неврахування у її складі пакувальних матеріалів.

Позивач подав письмові пояснення, в яких вказав, що визнає заниження ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість на дану суму, яке сталося з причин допущення бухгалтерської помилки під час формування собівартості продукції (т. 2 а.с. 120).

За наведених обставин, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "НЬЮ КЕПІТАЛТРАНС", не підтвердження господарських операцій з контрагентом ТОВ "ГАЛА-ТОРГ" податковою накладною і заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року та як наслідок завищення ним витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 2295,77 грн. за 3, 4 кв. 2013 року, а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2267,00 грн., в тому числі за вересень 2013 року на 584,00 грн., за жовтень 2013 року на 1683,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 157,00 грн. знаходять своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, відтак є обґрунтованими.

Отже, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.04.2015 року №0000772202, №0000782202, №0000792202 є правомірними в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2869,75 грн., в тому числі 2296,00 грн. за основним платежем та 574,00 грн. за штрафними санкціями, грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3636,00 грн., в тому числі 2424,00 грн. за основним платежем та 1212,00 грн. за штрафними санкціями, зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, задекларованого за грудень 2014 року, на 6894,00 грн., а позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Як передбачено статтею 94 КАС України та статтями 6-7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, присудженню на користь позивача з Державного бюджету України судовий підлягає збір у розмірі 219,24 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.04.2015 року №0000772202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 107351,25 грн., в тому числі 85881,00 грн. за основним платежем та 21470,25 грн. за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.04.2015 року №0000782202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134638,50 грн., в тому числі 89759,00 грн. за основним платежем та 44879,50 грн. за штрафними санкціями.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія", із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 24 (двадцять чотири) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.