Постанова № 45199437, 15.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Справа № 808/2573/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про стягнення суми адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі суд) надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі відповідач) про стягнення суми адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 1 509 389,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з рахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна-поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на підприємстві, за звітний період склала 2222 особи. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна складати 89 особи.

Середньооблікова кількість інвалідів у роботодавця склала 48 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Окрім того, згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач у добровільному порядку не сплатив, тому позивач просить стягнути з відповідача 1 509 389,90 грн. у примусовому порядку.

02.06.2015 від представника відповідача надійшли письмові заперечення (вх. № 22885), в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що підприємством вживались всі належні заходи для працевлаштування інвалідів у 2014 року, а відтак суму адміністративно господарських санкцій та пені підприємство не повинно сплачувати.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання також не зявився. Про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надсилались.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, оскільки відповідач не прибув у судове засідання без поважних причин, а представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження.

У звязку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали судом встановлені наступні обставини.

Відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу субєкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та відноситься до субєктів господарювання, яким, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі іменується Закон України №875-XII), встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону України №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідачем подано до контролюючого органу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми №10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 2222 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 48; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 89 особи; фонд оплати праці штатних працівників 79651 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 1469706,50 грн.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»» (далі іменується Інструкція №42), у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722.

Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3 «Інструкції зі статистики кількості працівників» середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» за 2014 рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 48 осіб, а кількість працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII 89 особи.

Таким чином, відповідачем у 2014 році не виконано норматив, передбачений статтею 19 Закону України №875-XII.

Відповідно до статті 18 Закону України №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону України №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Статтею 20 Закону України №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 №70 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати, що затверджений Мінпраці 15.05.2007 за №223, відповідно до якого нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції позивач розраховує суму пені на дату її подання.

У звязку з порушенням відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем була нарахована пеня, яка дорівнює: 1469,71 грн. (сума пені за один день прострочення) х 27 (кількість днів прострочення) = 39 682,17 грн.

Отже, загальна сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році складає 1 469 707,73 + 39 682,17 грн. = 1 509 389,90 грн.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення (Форма №3-ПН)», була затверджена форма звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

Згідно зазначеного наказу підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, відповідач, як того вимагає Закон України «Про зайнятість населення» та Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 за №420, подавав звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, створених для інвалідів, а саме, звіти про наявність вакансій вих. № № 148/24 від 23.12.2013; 24/09 від 03.01.2014; 24/18 від 03.03.2014; 24/28 від 01.04.2014; 41/24 від 13.05.2014; 77/24 від 02.06.2014; 24/60 від 26.06.2014; 68/24 від 31.07.2014; 80а/24 від 01.09.2014; 88/24 від 01.10.2014; 92/23 від 27.10.2014; 103/24 від 20.11.2014.

Наказом голови правління Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» «Про організацію роботи щодо працевлаштування інвалідів» від 02.01.2013 №04-од затверджено перелік професій та посад, на яких може використовуватися праця інвалідів на підприємстві; зобовязано фахівця із звязків з громадськістю розміщувати оголошення в засобах масової інформації щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів; зобовязано начальника відділу кадрів та інспекторів з кадрів УГГ щомісячно інформувати службу зайнятості про вакантні робочі місця, на яких можливе працевлаштування інвалідів; при зверненні інвалідів розглядати всі можливі варіанти для їх працевлаштування; працевлаштування інвалідів проводити з урахуванням висновків медичної установи щодо можливості роботи конкретного інваліда за вказаною професією/посадою; зобовязано начальників всіх структурних підрозділів створити на робочих місцях для інвалідів умови, сприятливі для організації роботи цієї категорії працівників.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2014 року центрами зайнятості направлялись до відповідача з метою працевлаштування 4 інваліда: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Інвалід ОСОБА_1 (направлення на працевлаштування від 12.03.2014) відмовилась самостійно від запропонованої роботи за станом здоровя; інвалід ОСОБА_2 (направлення на працевлаштування від 23.01.2014) відмовився самостійно за станом здоровя; інвалід ОСОБА_3 (направлення на працевлаштування від 04.03.2014) відмовлено у працевлаштуванні у звязку з медичними протипоказаннями щодо умов праці на посаді, на підставі довідки до ОСОБА_2 огляду МСЕК; інвалід ОСОБА_4 (направлення на працевлаштування від 20.01.2014) відмовлено у працевлаштуванні у звязку з медичними протипоказаннями щодо умов праці на посаді, на підставі довідки до ОСОБА_2 огляду МСЕК.

Дослідивши висновки щодо умов праці відповідно до ОСОБА_2 МСЕК осіб, яким відмовлено у працевлаштуванні суд зазначає, що такі особи інваліди не могли працювати на запропонованих посадах у звязку зі станом здоровя, а тому відмова підприємства у їх працевлаштуванні була обґрунтованою та обєктивною.

Крім того, суду надана роздруківка із газети «МИГ» № 45 (6989) від 06.11.2014, з якої вбачається, що відповідач із власної ініціативи надав оголошення, в якому запрошував для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зі змісту статті 18-1 Закону України №875-XII вбачається, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Зазначена позиція співпадає з позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 02.04.2013. Також, висновок щодо покладення обовязку працевлаштування інвалідів на органи працевлаштування, співпадає з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 20.06.2011 у справі №21-60а11, від 25.01.2005 у справі №8/203-04, від 29.03.2005 у справі №13/403.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем протягом 2014 року виконано усі, встановлені законодавством обовязки із забезпечення працевлаштування інвалідів. Якщо відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування інвалідів, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

За приписами частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЮ.В.Калашник