Постанова № 45199425, 12.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року Справа № 808/1280/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

ОСОБА_4

від третьої особи: ОСОБА_5

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до Вільнянського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5

про: визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вільнянського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Вільнянського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати протиправною відмову Вільнянського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області згідно листа від 26.06.2014 № 23.26-899 та зобовязати переглянути звернення ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобовязати Вільнянський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач та його представник на задоволенні позовних вимог наполягають та пояснюють, що з 1980 року Позивач проживав у не приватизованій квартирі за адресою АДРЕСА_1 разом із бабусею, яка була відповідальним квартиронаймачем даної квартири, а сам Позивач був вписаний в Ордер на вселення як особа, що має право користування. Після смерті бабусі саме Позивач став відповідальним квартиронаймачем вказаної квартири згідно Ордеру та продовжував там проживати, але у 2003 році після відбування покарання зобовязаний був протягом 6 місяців зареєструвати своє місце проживання за вказаною адресою, але не міг цього зробити оскільки загубив паспорт громадянина України. ОСОБА_7 пояснень Позивача він не одноразово звертався до Відповідача з проханням здійснити місце проживання у квартирі, де він мешкав з дитинства та мешкає зараз, але Відповідач йому відмовляв з тієї причини, що він пропустив строк звернення для реєстрації місце проживання.

Представником відповідача були надані до суду свої заперечення на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Рішення Райвиконкому № 448 від 16.12.1980, на імя ОСОБА_8, бабусі позивача, був виданий Ордер № 448 від 16.12.1980 на вселення у квартиру за адресою АДРЕСА_1. Позивач, ОСОБА_1, згідно вказаного Ордеру також мав право на вселення та користування вказаною квартирою. Разом із позивачем право на вселення у спірну квартиру мав і брат позивача, ОСОБА_5.

Долучені до матеріалів справи рішення Вільнянського районного народного суду від 19.01.1988 та Постанова президіума Запорізького обласного суду від 03.08.1988 підтверджує те, що за Позивачем зберігалося право користування квартирою за вказаною адресою.

ОСОБА_7 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до Договору найму житла в будинках державного і комунального фонду від 16.01.2003, позивач був наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1. А громадянин ОСОБА_5 був зазначений як член сімї.

ОСОБА_7 обстеження житлово-побутових умов від 06.05.2015 виданий Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради, станом на травень 2015 року Позивач постійно проживає за вказаною адресою без реєстрації.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які давали показання у залі судового засідання пояснили та підтвердили, що Позивач дійсно проживав за вказаною адресою з дитинства, тобто з 1980 року та мав право користування цією квартирою згідно Ордеру від 16.12.1980, та проживає там до сьогодні, але не може зареєструвати своє місце проживання, оскільки ОСОБА_5, брат Позивача, який сьогодні є квартиронаймачем не дає свою згоду на реєстрацію Позивача за вказаною адресою через те, що між ними постійно відбуваються сварки.

З 13.01.1999 до 13.01.2003 позивач відбував покарання в Камянській виправній колонії УДДУ ПВП у Запорізькій області ( № 101) за вироком від 20.09.2000 Вільнянського районного суду Запорізької області. Одразу після звільнення позивач, згідно довідки, яка видана Камянською виправною колонією 14.10.2009, вибув за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Отже, після закінчення терміну відбування покарання Позивач зобовязаний був зареєструвати своє місце проживання, але не зміг цього зробити вчасно оскільки загубив свій паспорт громадянина України. Даний факт підтвердила також свідок ОСОБА_10

Позивач пояснював, що неодноразово звертався до органів внутрішніх справ із проханням та заявами видати новий паспорт замість утраченого, але відповідні органи відмовляли в цьому по різним причинам.

Так як у позивача був відсутній паспорт, він знаходився на тимчасовому обліку у Центрі обліку бездомних громадян.

ОСОБА_7 Довідки від 31.08.2013, виданої Шевченківським РВ у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області позивач справді звертався до Шевченківського РВ у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області із заявою щодо видачі паспорта замість утраченого, була проведена перевірка, встановлено особу заявника, але не встановлено належності позивача до громадянства будь-якої держави.

Паспорт громадянина України позивач отримав 13.08.2014.

Відповідно до п. 5 Постанови від 16.01.2003 № 35 «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація передбачає внесення до паспортного документа та адресно-довідкової картотеки, яку веде уповноважений орган, відомостей про місце проживання фізичної особи.

Пункт 11 Постанови від 16.01.2003 № 35 «Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання» (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлює:

Для здійснення реєстрації особа подає:

1)письмову заяву;

2)паспортний документ з відміткою про зняття з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання;

3)квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

4)два примірники талона реєстрації;

5)талон зняття з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання.

Ст. 6 ЗУ « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» регламентує, що для реєстрації особа або її законний представник подає:

1)письмову заяву;

2)документ, до якого вносяться відомості про місце проживання

3)квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

4)талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України)

5)документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

6)військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

ОСОБА_7 з підпунктом 24 п. 4 Положення про Державну міграційну службу України ДМС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання (перебування) фізичних осіб, веде відповідний реєстраційний облік.

У червні 2014 року позивач здійснив спробу зареєструвати своє місце проживання за адресою, за якою він фактично проживає з 13.01.2003 та звернувся до відповідача з відповідною заявою, але відповідач у своєму Листі від 26.06.2014 № 23.26-899 відмовив Позивачу у реєстрації місця проживання вказавши, що Позивач пропустив 6-ти місячний термін звернення до реєстраційного органу для реєстрації місця проживання та наразі зареєстрований у квартирі ОСОБА_5 відмовляється надати дозвіл на реєстрацію місця проживання Позивача.

Після отримання паспорта громадянина України Позивач, через народного депутата ОСОБА_12, знову звернувся до відповідача щодо здійснення реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Але відповідач, листом від 14.10.2014 № 23.26-1372 повторно відмовив позивачу. У листі відповідач посилався на те, що позивач вже втратив право користування жилим приміщенням та те, що зареєстрований у спірній квартирі ОСОБА_5, на сьогодні є єдиним наймачем квартири та не дає свою згоду на реєстрацію місця проживання позивача.

Визначення відповідача про те, що Позивач втратив право користування жилим приміщенням є хибним, оскільки відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Позивача в судовому порядку не було визнано особою, що втратила право користування жилим приміщенням, відповідно, позивач, після отримання паспорта громадянина України має всі законні підстави та права зареєструвати своє місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Показання свідків, документи наявні в матеріалах справи свідчать про те, що Позивач дійсно мав право користування квартирою з 1980 року та постійно в ній проживав та проживає на сьогоднішній день. Позивач дійсно не мав змоги вчасно зареєструвати своє місце проживання у вказаній квартирі через те, що загубив свій паспорт, який є обовязковим документом для реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що дії відповідача стосовно відмови у реєстрації місця проживання Позивача є протиправними.

Суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки обставини справи, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись статтями 19, 21, 47, 55 Конституції України, Законом України №1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 2,9, 11, 69-71,122,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Вільнянського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

3. Визнати протиправною відмову Вільнянського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області згідно листа від 26.06.2014 № 23.26-899.

4. Зобовязати Вільнянський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у сумі 194 (сто девяносто чотири) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький