Постанова № 45199054, 10.06.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р. Справа № 805/1141/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Волгіної Н.П., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом прокурора Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської об’єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, прокурор Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» на користь Маріупольської об’єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Донецькій області суму боргу з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі (з урахуванням уточнених позовних вимог) 93 702,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

Прокуратурою Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області в ході опрацювання інформації щодо стану заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка надійшла від позивача, встановлено, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» станом на 1 березня 2015 року має заборгованість по єдиному внеску в сумі 71 950,69 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі – Закон № 2464-VI) відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 6 цього Закону позивач як платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця.

Факт наявності заборгованості підтверджується карткою особового рахунку платника єдиного внеску, копією корінців вимог від 1 грудня 2014 року, 3 лютого 2015 року, 27 лютого 2015 року, які було отримано відповідачем 1 грудня 2014 року, 2 лютого 2015 року, 5 лютого 2015 року, а також розрахунком ціни позову.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з не нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У зазначений законом термін відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI до податкової інспекції відповідач не звернувся та не оскаржив вимогу у встановленому порядку.

21 травня 2015 року судом отримано заяву від позивача про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що відповідно до інформації, отриманої від позивача, недоїмка відповідача зі сплати єдиного внеску складається з суми нарахованого боргу у розмірі: 43 216,31 грн (сума єдиного внеску, задекларована за жовтень 2014 року терміном сплати до 20 листопада 2014 року), 27 542,38 грн (сума єдиного внеску за листопад 2014 року терміном сплати до 20 грудня 2014 року) та 22 943,81 грн (сума єдиного внеску за грудень 2014 року терміном сплати до 20 січня 2015 року), що у загальній сумі складає 93 702,50 грн (а.с. 76-78).

Прокурор Буяновський В.В. до суду з’явився, 21 травня 2015 року надав заяву, в якій не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні (а.с. 75).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 18 травня 2015 року на електронну адресу суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с. 69).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» повідомлено судом належним чином. Причини неявки представника відповідача суду не повідомлені.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), прокурор, що звернувся до суду в інтересах позивача, надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прокурор здійснює в суді представництво громадянина або держави в порядку, встановленому цим кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. п. 5. ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Таким чином, прокурор Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області має право на звернення до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Законом України "Про внесення змін в деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративних реформ" від 4 липня 2013 року № 406-VII внесені зміни в деякі законодавчі акти, зокрема, п. 102 вказаного закону внесені зміни в Закон № 2464-VI. Цей закон набрав чинності 11 серпня 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 (далі - Положення № 141/2013), Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення № 141/2013 встановлено, що Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Міндоходів України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску; забезпечує достовірність та повноту обліку платників податків та єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; забезпечує ведення обліку податків і зборів, єдиного внеску; організовує та контролює погашення податкового боргу з податків і зборів платників податків, а також стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску (п. 4 Положення № 141/2013).

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Міністерство доходів і зборів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Таким чином, позивач у справі - Маріупольська об’єднана податкова інспекція ГУ Міндоходів України у Донецькій області - є суб'єктом владних повноважень, органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Положенням № 141/2013.

Стаття 307 Податкового кодексу України встановлює особливості оподаткування платників податку окремими податками і зборами. Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» зареєстроване як юридична особа 23 червня 1993 року, код ЄДРПОУ 13509917, номер державної реєстрації – 1 274 120 0000 004114, взято на облік в органах податкової служби 10 жовтня 1995 року за номером 1073, є платником єдиного внеску з 19 грудня 1991 року за № 05-41-04-0402, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та виписки з електронної бази картки страхувальника (а.с. 9, 63-65, 85-87).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 3 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перелік осіб, які є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, визначено ст. 4 Закону № 2464-VI.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 цієї статті, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-УІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як встановлено під час розгляду справи, поданою до податкової інспекції звітністю про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідачем як страхувальником самостійно визначено до сплати суму єдиного внеску за жовтень 2014 року в розмірі 43 216,31 грн, за листопад 2014 року – 27 542,38 грн, за грудень 2014 року – 22 943,81 грн (а.с. 18-36).

Відповідно до матеріалів справи, заборгованість з єдиного внеску за період з жовтня по грудень 2014 року відповідачем станом на час розгляду справи не сплачена.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VІ своєчасно не сплачена сума єдиного внеску вважається недоїмкою.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

1 грудня 2014 року відповідачем сформовано вимогу № Ю-589-17 про сплату боргу платником єдиного внеску станом на 30 листопада 2014 року на суму 1 187 140,76 грн, де: 1 098 932,42 грн – недоїмка зі сплати єдиного внеску, 88 208,34 грн – пеня. Вимога отримана посадовою особою відповідача 3 грудня 2014 року (а.с. 17).

Докази оскарження вказаної вимоги відповідачем суду не надані.

Вимогою № Ю-589-17 від 27 січня 2015 року визначено зобов’язання відповідача сплатити загальну суму боргу платника єдиного внеску станом на 31 грудня 2014 року у сумі 1 214 683,14 грн, у тому числі: недоїмка зі сплати єдиного внеску - 1 126 474,80 грн, 88 208,34 грн – пеня. Вимога надіслана відповідачу рекомендованим листом 3 лютого 2015 року, про що свідчить квитанція від відповідної дати, та вручена уповноваженій особі відповідача 5 лютого 2015 року (а.с. 16).

Докази оскарження вказаної вимоги відповідачем суду не надані.

Сформованою 5 лютого 2015 року вимогою № Ю-589-17 визначено загальну суму боргу платника єдиного внеску станом на 31 січня 2015 року у розмірі 1 204 581,95 грн, де: 1 116 373,61 грн, 88 208,34 грн – пеня. Вимога отримана відповідачем 6 лютого 2015 року (а.с. 15).

Докази оскарження вказаної вимоги відповідачем суду не надані.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка – це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з картки особового рахунку відповідача (а.с. 37-41, 71-73) 20 листопада 2014 року відповідачу нараховано суму єдиного внеску у розмірі 43 216,31 грн (нарахування єдиного внеску, задекларованого терміном сплати до 20 листопада 2014 року), 22 грудня 2014 року – 27 542,38 грн (нарахування єдиного внеску, задекларованого терміном сплати до 22 грудня 2014 року), 20 січня 2015 року – 22 943,81 грн (нарахування єдиного внеску, задекларованого терміном сплати до 20 січня 2015 року). Станом на 31 травня 2015 року (у позові визначено, що загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення, обліковується за відповідачем станом на 1 березня) за відповідачем згідно картки особового рахунку обліковується недоїмка в сумі 2 846 649,87 грн (а.с. 71-73).

Відповідно до відображеного позивачем у розрахунку ціни позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), сума, заявлена позивачем до стягнення, складається з суми нарахованого боргу у розмірі 43 216,31 грн (нарахування єдиного внеску, задекларованого терміном сплати до 20 листопада 2014 року), у розмірі 27 542,38 грн (нарахування єдиного внеску, задекларованого терміном сплати до 22 грудня 2014 року), та 22 943,81 грн (нарахування єдиного внеску, задекларованого терміном сплати до 20 січня 2015 року), що у загальній сумі складає – 93 702,50 грн (а.с. 8, 76-78).

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

За приписами абзацу десятого ч. 4 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що у випадках, зазначених в абз. 9 цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, про що зазначено у ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, недоїмка відповідача з єдиного внеску підлягає примусовому стягненню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, заявлених прокурором Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області інтересах держави в особі Маріупольської об’єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за листопад 2014 року – січень 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 112, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву прокурора Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області інтересах держави в особі Маріупольської об’єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за листопад 2014 року – січень 2015 року - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Азовмашпром» (код ЄДРПОУ 13509917) на користь Маріупольської об’єднаної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38674064) заборгованість зі сплати єдиного внеску за листопад 2014 року – січень 2015 року у розмірі 93 702 (дев’яносто три тисячі сімсот дві) грн 50 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.