Постанова № 45198084, 04.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 р. Справа № 804/5540/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучми К.С. при секретарі Летучій Г.І. за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Електропівденмонтаж-3» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19.08.2003 року між ТДВ «Електропівденмонтаж-3» та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 22 533 кв.м. (кадастровий номер 1210100000:09:089:0009), що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.20 річчя Перемоги, 77 під фактичне розташування виробничої бази. З 2008 по 2010 р. через скрутне фінансове становище частину будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, ВАТ «Електропівденмонтаж-3» продало іншим підприємствам. Позивач, як відчужував саме з моменту підписання договору купівлі-продажу будівель та споруд від 21.08.2010 р., втратив право користування більшою частиною земельної ділянки і повинен з 01.09.2010 р. сплачувати тільки за користування частиною земельної ділянки, площею 0,8568 га, якою фактично користується, тому що договір оренди від 19.08.2003 р. припинив свою дію з 01.09.2010 р. Проте відповідач продовжує нараховувати суми (акт перевірки від 30.03.2012 р. № 1247/220/00121815) щодо стягнення орендної плати за договором оренди з ТДВ «Електропівденмонтаж-3», на земельну ділянку площею 2,2533 га, яка перебувала в користуванні позивача до продажу частини будівель та споруд.

За таких обставин позивач просив суд: визнати незаконними дії Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська щодо стягнення з ТДВ «Електропівденмонтаж-3» плати за землю, площею 22533 кв.м., з 01 вересня 2010 року.

В судовому засіданні представники позивача предявлені позовні вимоги підтримали, та просили суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що як вбачається з тексту позову йдеться про вимоги Лівобережної МДПІ щодо сплати орендної плати за земельну ділянку. Такі вимоги виникли на підставі самостійно задекларованих зобовязань у поданих деклараціях відповідно до п.п.16.1.3., п.п.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України.

Посилання позивача на судові рішення є необґрунтованими, оскільки вони зобовязували вчинити дії в першу чергу саме його. Так, судовими рішеннями не встановлено зобовязань для Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська, до її компетенції не входить розірвання договорів оренди чи їх реєстрація, проте відповідно до п.191.1. ст.191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують наступні функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів (пп.191.1.1.), контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів) своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пп.191.2.) тощо. Таким чином, посилання позивача про визнання незаконними дій Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська про допущення подвійного оподаткування є необґрунтованим.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач неодноразово звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з подібними вимогами стосовно визнання незаконними дій, нарахувань, стягнень (податкові повідомлення-рішення оскаржувалися окремо) Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська, що були предметом розгляду справ: № 804/2212/14, № 804/14505/14, № 804/1396/14. У 2010 році, 2011 році, 2012 році відповідач подавав адміністративні позову до суду про стягнення сум заборгованості по договору оренди, а саме: у розмірі 383 752,83 грн. (справа № 5н-13/2а/0470/10920/12); 477 651,84 грн. (справа № 2а/0470/6103/12); 117 142,45 грн. (справа № 804/2436/13-а); 148 103,50 грн. (справа № 2а/0470/3607/11), а всього на суму 1 126 650,62 грн. Стосовно посилань на акт перевірки № 1247/220/00121815 від 30.03.2012 р. та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення №0103762301 від 25.04.2012 р. зазначив, що вказане рішення оскаржувалося окремо у справі № 2а/0470/6103/12. За таких обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.08.2003 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Електропівденмонтаж-3» та Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 22 533 кв.м. (кадастровий номер 1210100000:09:089:0009), що розташована за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.20 річчя Перемоги, 77 під фактичне розташування бази.

Як зазначає позивач в позові, з 2008 по 2010 р. через скрутне фінансове становище частину будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, ВАТ «Електропівденмонтаж-3» продало іншим підприємствам, а тому фактична площа земельної ділянки, що знаходиться у користуванні підприємства з 01.09.2010 р. стала складати 0,8568 га.

В судовому засіданні встановлено, що в 2010 році позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про розірвання вищезазначеного договору оренди земельної ділянки.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 по справі №18/5005/12936/2011 року був розірваний договір між позивачем та Дніпропетровською міською радою. Вказаним рішенням суд зобовязав Дніпропетровську міську раду у місячний термін після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовано земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:089:0009, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Самарський район, вул.20 річчя Перемоги, 77.

Вищезазначене рішення Господарського суду Дніпропетровської області було скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 р. по справі №18/5005/12936/2011, якою задоволено апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради та відмовлено ТДВ «Електропівденмонтаж-3» у задоволенні позову.

Вищий Господарський Суд України своєю постановою від 25.12.2012 р. по справі №18/5005/12936/2011 скасував постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 р. по справі №18/5005/12936/2011, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 р. залишив без змін.

Судом також встановлено, що 02.09.2011 року ТДВ «Електропівденмонтаж-3» подавало до відповідача уточнюючі податкові декларації про зменшення податкового зобовязання за користування землею в 2010 р. № 127869 та в 2011 р. № 75568.

У період з 21.03.2012 року по 27.03.2012 року посадовими особами Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська була проведена позапланова виїзна перевірка ТДВ «Електропівденмонтаж-3» (код ЄДРПОУ 00121815) з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 30.03.2012 року № 1247/220/00121815, а саме: порушення ст.13 Закону України від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю» (зі змінами та доповненнями), п.288.1. ст.288 Податкового кодексу України №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за землю на загальну суму 441 142,45 грн., у тому числі: 2010 рік - 120 924,25 грн.; 2011 рік - 290 218,20 грн.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 року №0103762301.

Що стосується заявлених позовних вимог про визнання незаконними дії Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська щодо стягнення з ТДВ «Електропівденмонтаж-3» плати за землю, площею 22533 кв.м., з 01 вересня 2010 року.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Так, відповідно до пп.19-1.1.1., пп.19-1.1.2. п.19-1.1. ст.19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують наступні функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, тощо.

Згідно із п.58.1. ст.58 ПК України, у разі коли сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобовязання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобовязань платника податків; суму грошового зобовязання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення результатів господарської діяльності або відємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобовязання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобовязання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, фактично рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року не виконано, оскільки земельна ділянка орендарем не повернута і Дніпропетровською міською радою не прийнята, тобто позивач мав обєкт оподаткування по орендній платі за землю, декларував ці зобовязання та не виконував їх.

Зазначені вище судові рішення зобовязували вчинити дії в першу чергу позивача, судовими рішеннями не встановлено зобовязання для Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська, до її компетенції не входить розірвання договору оренди чи їх реєстрація.

Отже, аналіз матеріалів, обставин справи, норм Податкового кодексу України показує, що Лівобережна ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області діяла на виконання покладених на неї нормами чинного законодавства України обовязків та відповідно проводила визначені нарахування, виносила податкові повідомлення-рішення.

Також суд зазначає, що у випадку незгоди позивача із заборгованістю (підстав її виникнення, розміру та інш.), останній має право висловити свої заперечення проти предявленого позову до суду про стягнення з нього такої заборгованості. Тому, суд не вбачає ознак протиправності в зазначених діях контролюючого органу, а доводи позивача щодо суті проведених дій, а саме: щодо визначення розміру податкового боргу, нарахування пені, правомірності/протиправності винесення податкових повідомлень-рішень не є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі.

Звернувшись до суду із вимогами щодо визнання незаконними дії відповідача щодо стягнення з ТДВ «Електропівденмонтаж-3» плати за землю, площею 22533 кв.м., з 01 вересня 2010 року, позивач обрав неналежний спосіб захисту.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно із ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За таких обставин, у задоволенні позову ТДВ «Електропівденмонтаж-3» до Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій слід відмовити з викладених вище підстав.

Згідно із ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Електропівденмонтаж-3» до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 09 червня 2015 року.

Суддя ОСОБА_4