Постанова № 45193828, 02.06.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2015 Справа №607/5926/15-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого-суддіСтельмащука П.Я.,

при секретаріЖара М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, третя особа ОСОБА_2, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, третя особа ОСОБА_2, про скасування постанови №2 від 19.02.2015р. по справі про адміністративне правопорушення, винесеної начальником управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі ОСОБА_3 за порушення ч. 6 статті 21 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та п. 2 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013р. №25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність постанови Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2 та закриття даного провадження. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.03.2015р. нею отримано оскаржувану постанову, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 13.02.2015р., яким встановлено подання недостовірних відомостей за 2000-2011 роки по ОСОБА_4, що використовуються в державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування, згідно акту позапланової перевірки Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 12.02.2015р. Проте, перевіркою не враховано того, що в ОСОБА_4 відбулась зміна ідентифікаційного номера з одного на інший. При цьому за період з 2000 року по вересень 2011 року розмір заробітку та сума сплачених страхових внесків ОСОБА_4 відображались в повному обсязі. Тобто виправлення, які відбулись в подальшому шляхом подання уточнюючих звітів, не вплинули на повноту та достовірність відомостей, що використовуються в державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування по конкретній особі, а саме ОСОБА_4 Вважає, що не вчинила адміністративного правопорушення в розумінні статті 9 КУпАП. Крім того, подання недостовірних, з позиції відповідача, відомостей мало місце протягом 2000 2011 років. А тому притягнення до адміністративної відповідальності поза двомісячним строком суперечить статті 38 КУпАП. На думку позивача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не дотримано вимог статті 280 КУпАП. Просить поновити строк на оскарження постанови та задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та наданих суду усних поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, подав суду письмове заперечення та усні пояснення, суть яких зводиться до наступного. Головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи УПФУ в м. Тернополі встановлено подання недостовірних відомостей за 2000 2011 роки по ОСОБА_2, що використовуються в державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування, про що складено акт позапланової перевірки від 12.02.2015р. У протоколі про адміністративне правопорушення позивач пояснила, що у 2000 році відбулась зміна коду працівника і новий код не вчасно поданий в кадрову і фінансову службу для правильного відображення відомостей. Щодо посилання позивача на пропуск відповідачем строку притягнення до адміністративної відповідальності, встановленого статтею 38 КУпАП, стверджує, що такий строк не пропущений, так як дане правопорушення було триваючим. Вважає, що постанова №2 від 19.02.2015р. по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 165-1 КУпАП винесена правомірно, у задоволенні позову слід відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні висловив думку, що позов слід задовольнити, так як жодної вини позивача у правопорушенні, за яке відповідач притягає її до відповідальності, немає. Пояснив, що він працює в Тернопільській ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області. В 1996 році органами податкової служби було змінено йому ідентифікаційний код з НОМЕР_1 на НОМЕР_2 з ініціативи органів податкової служби у звязку із помилками при первинній реєстрації в державному реєстрі фізичних осіб. Довідку про зміну ідентифікаційного номера він отримав 05.12.2011р. Відсутність цієї інформації в бухгалтерії Тернопільської ОДПІ не є виною позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд встановив наступні обставини.

12.02.2015р. головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи УПФУ в м. Тернополі ОСОБА_5 складено акт про результати позаплановою перевірки Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до державного реєстру загальнообовязкового державного пенсійного страхування за період з 01.07.2000р. до 01.09.2011р. У період за який проводилась перевірка, відповідальною за фінансово-господарську діяльність була, зокрема за період з 23.11.2010р. по день підписання акта перевірки, - головний бухгалтер ОСОБА_1 (позивач). У висновку даного акта зазначено про те, що перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу встановлено, що по ОСОБА_4 за період з січня 2000 року по вересень 2011 року у відомостях про заробіток проставлявся не вірний номер облікової картки застрахованої особи.

13.02.2015р. тим же головним спеціалістом УПФУ в м. Тернополі у присутності позивача складено протокол №2 про адміністративне правопорушення щодо позивача за ч. 1 статті 165-1 КУпАП. У протоколі вказано, що при перевірці Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області встановлено подання недостовірних відомостей за 2000-2011 роки по ОСОБА_4, що використовуються в державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування, згідно акту позапланової перевірки від 12.02.2015р.Згідно протоколу, позивачу розяснено зміст статті 63 Конституції України, його права та обовязки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 19.02.2015р. в приміщенні управління ПФУ за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 17. У протоколі позивач зазначила, що у 2000 році відбулась зміна коду працівника і новий код не вчасно поданий в кадрову і фінансову службу для правильного відображення відомостей.

19.02.2015р. відповідачем, в особі начальника УПФУ в м. Тернополі ОСОБА_3, складено оскаржувану постанову, у якій зазначено, що розглянувши протокол від 13.02.2015р. №2 і додані до нього матеріали про порушення позивачем вимог законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування встановил подання недостовірних відомостей за 2004 2011 роки по ОСОБА_4, що використовуються в державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування, згідно акту позапланової перевірки від 12.02.2015р. Постановою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 165-1 КУпАП та накладено на позивача штраф у розмірі 340,00 грн. за порушення ч. 6 статті 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування», п. 2 Постанови Правління ПФУ від 03.12.2013р. за №25-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2013р. за №2141/24673 «Про визнання такою, що втратила чинність постанови Правління ПФУ від 18.10.2010р. за №22-2». Копію постанови позивачу направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно роздрукованої інформації із офіційної інтернет-сторінки УДППЗ «Укрпошта» та копії конверта на якому міститься унікальний штрих-код поштового відправлення, оскаржувана постанова була вручена позивачу 26.03.2015р. о 17 год. 15 хв.

Отже, оскарживши постанову 06.04.2015р. позивач не пропустила 10-денний строк на її оскарження, а відтак необхідності у поновленні строку на оскарження немає.

Також судом встановлено, що 05.12.2011р. Тернопільською ОДПІ видано довідку №20 про те, що ОСОБА_2 змінив ідентифікаційний номер НОМЕР_1, наданий ДПА України, на ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задовольнити позов з наступних мотивів.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуваною постановою відповідач ставить у вину позивачу подання недостовірних відомостей щодо ідентифікаційного коду працівника Тернопільської ОДПІ ОСОБА_4 за 2004 2011 роки, що використовуються у державному реєстрі загальнообовязкового державного соціального страхування, згідно акту позапланової перевірки від 12.02.2015р.

Однак, як встановлено судом, у висновку акта позапланової перевірки від 12.02.2015р. йдеться про період з січня 2000 року по вересень 2011 року.

Відповідно до статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Згідно акта позапланової перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, триваюче правопорушення (подання недостовірних відомостей) завершилось у вересні 2011 році. Однак, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності лише у лютому 2015 року.

Таким чином, відповідачем пропущено строк накладення адміністративного стягнення. Посилання відповідача на те, що дане правопорушення є триваючим і притягнути винну особу до відповідальності можливо протягом двох місяців з моменту виявлення правопорушення судом відхиляється, так як з моменту припинення триваючого правопорушення розпочинається строк накладення адміністративного стягнення.

Також суперечливим є висновок відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за період, коли вона не була відповідальною за фінансово-господарську діяльність (2000 2011 роки). У самому ж акті позапланової перевірки від 12.02.2015р. зазначено, що головний бухгалтер ОСОБА_1 була відповідальною за фінансово-господарську діяльність за період з 23.11.2010р. по день підписання акта перевірки.

Окрім того, санкція частини 1 статті 165 КУпАП передбачає стягнення у вигляді штрафу від 30 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 510,00 грн. до 680,00 грн. Відповідачем оскаржуваною постановою накладено на позивача штраф у розмірі 340,00 грн., що не відповідає санкції статті КУпАП, за якою особа притягується до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не дотримано вимог статті 280 КУпАП, а саме не зясовано усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Беручи до уваги те, що на день винесення оскаржуваної постанови строк накладення адміністративного стягнення на позивача за викладені в постанові порушення минув, постанову №2 від 19.02.2015р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн. слід скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

На підставі статті 94 КАС України, також слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73,08 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 71, 86, 94, 159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, третя особа ОСОБА_2, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову №2 від 19.02.2015р. по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340,00 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73,08 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий П.Я.Стельмащук