Ухвала суду № 45193175, 22.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6946/14 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/2703/15 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.,

за участі секретаря: Щербая В.П.,

з участю: представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виконання зобов`язання за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 грошову суму, еквівалентну 36 000 доларам США, що еквівалентно 567 720 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь ОСОБА_6 500 гривень сплаченого судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_2 в дохід держави 3154 гривень судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі посилається на те, що строк виконання зобов'язання за договором суперфіцію від 13 листопада 2010 року не настав, а термін дії договору не припинено, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідачів 36 000 доларів США згідно п.4.1. договору суперфіцію.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення про припинення Договору між Суперфіціаром - ОСОБА_6 з однієї сторони, та Суперфіціаріями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з іншої. Тому висновки суду про припинення договірних зобов'язань між сторонами, а відтак і стягнення коштів з відповідачів за первісним позовом є безпідставними не відповідають фактичним обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції не врахував, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому. Судом не враховано, що договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та НОМЕР_1 не укладений у зв'язку із порушенням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначеної частини будинку та земельної ділянки.

Оскільки договір купівлі-продажу між сторонами не укладений з вини ОСОБА_6 та ОСОБА_5, останні мають повернути суму 71000 доларів США у подвійному розмірі.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).

Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої для забудови, права та обов'язки землекористувача визначені у ст.ст. 414, 515 ЦК України.

Зокрема у ч.1 ст.414 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.

Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом (ч.4 ст.415 ЦК України).

Як вірно установлено судом першої інстанції, 13 листопада 2010 року між ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з другої було укладено договір суперфіцію (надалі Договір) за умовами якого «Суперфіціар» ОСОБА_6 надав, а «Суперфіціарії» ОСОБА_3 і ОСОБА_2 прийняли в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Брюховецької селищної ради АДРЕСА_2 площею 0,0712 га для будівництва на ній будинку і господарських споруд.

Відповідно до умов Договору (п.3.1.) Договір діє строком один рік з моменту його підписання.

Суперфіціарій продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії Договору і Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, якщо Суперфіціар за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не повідомить письмово Суперфіціарія про закінчення договірних відносин (п.3.3.Договору).

Також за умовами Договору (п.4.1) передбачено, що в рахунок оплати за користування земельною ділянкою та будівлі (16/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить Суперфіціару на підставі свідоцтва про право власності виданого 15 березня 2001 року виконкомом Брюховецької селищної ради), яка може бути знесена в майбутньому в разі необхідності Суперфіціарій передає Суперфіціару житлову квартиру на другому поверсі (квартира НОМЕР_2 за проектом) орієнтовною площею 60 м.кв., з лоджією та терасою, з повним завершеним ремонтом та гаражем. Окремо здійснюється доплата в розмірі 285 000 гривень, що еквівалентно 36 000 доларів США.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 збудували на земельній ділянці ОСОБА_6 багатоповерховий будинок і при тому знесли 16/25 житлового будинку останнього за адресою: АДРЕСА_1.

В рахунок оплати за користування земельною ділянкою та будівлі, ОСОБА_6 передано двохкімнатну квартиру у новозбудованому будинку, відповідно до п.4.1. договору суперфіцію від 13 листопада 2010 року, однак доплату в сумі 285 000 тисяч гривень (еквівалент 36 000 доларів США) не було проведено.

У зв'язку з невиконанням Суперфіціаріями (ОСОБА_3 та ОСОБА_2) умов Договору в частині доплати ОСОБА_6 за користування земельною ділянкою та будівлі в сумі 36 000 доларів США, що еквівалентно на той час 285 000 гривень, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув дану суму із відповідачів за первісним позовом.

Також встановлено, що 16 вересня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, згідно з яким сторони зобов'язувались у майбутньому укласти договір купівлі-продажу 16/25 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2

ОСОБА_5 прийняла на себе зобов'язання продати, а ОСОБА_2 купити вищевказану частину будинку та земельної ділянки за ціною 567 503 гривень, що еквівалентно 71 000 доларів США, на момент підписання цього договору (п.2.1. попереднього Договору).

Сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити Основний договір не пізніше 20 вересня 2013 року (п.2.2.попереднього Договору).

На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 567 503 гривень, що на день його підписання становило 71 000 доларів США (п.2.3.попереднього Договору).

У разі, коли договір купівлі-продажу не відбудеться з вини ОСОБА_5 або у разі відмови від його укладення ОСОБА_5 або через невиконання нею зобов'язань за цим договором, вона зобов'язується повернути ОСОБА_2 гроші в сумі 567503 гривень (на той час еквівалент 71000 доларів США), що є завдатком за цим договором та сплатити штраф у розмірі 567503 гривень (на той час еквівалент 71000 доларів США) (п.4.1 попереднього Договору).

У випадку неможливості укладення договору купівлі-продажу частини будинку та земельної ділянки через причини які не залежать від волі жодної із сторін ОСОБА_5 зобов'язується повернути ОСОБА_2 гроші в сумі 567503 гривень (еквівалент 71000 доларів США) (п.4.2 попереднього Договору).

У разі відмови ОСОБА_2 від укладення договору купівлі-продажу частини будинку та земельної ділянки, або невиконання ним зобов'язань за цим договором сума сплачена ним за цим договором в якості завдатку, а саме 567503 гривень (еквівалент 71000 доларів США) йому не повертаються (п.4.3. попереднього Договору).

Як пояснила в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5, гроші в сумі 567 503 гривень (еквівалент 71000 доларів США), які вона отримала від ОСОБА_2 є тією остаточною сумою, за яку вона з чоловіком відчужили земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 та 16/25 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1

Саме з вини ОСОБА_2 не укладено Основний договір купівлі-продажу.

Вона згідна підписати такий негайно, так як її передано всю суму оплати за земельну ділянку та частину будинку.

Нею виготовлено технічну документацію для відчуження земельної ділянки, однак із пред'явленням позову її чоловіком до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення 36000 доларів США за користування їхньою земельною ділянкою та частиною будівлі за договором суперфіцію від 13 листопада 2010 року, останній відмовився укладати Основний договір купівлі-продажу (на виконання умов попереднього договору від 16 вересня 2013 року) й почав вимагати повернення коштів в сумі 71 000 доларів США, пред'явивши зустрічний позов.

Системний аналіз зазначених доказів в їх сукупності, зокрема: виготовлення ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі земельної ділянки в АДРЕСА_2, для її відчуження та отримання нею всієї суми коштів за земельну ділянку та 16/26 частин житлового будинку АДРЕСА_1 дає підстави для висновку, що ОСОБА_5 дійсно має намір якнайшвидше укласти Основний договір купівлі-продажу, який, по суті є виконаний сторонами і саме з вини ОСОБА_2, такий, на даний час, не оформлено нотаріально.

Відмова у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову призведе до того, що ОСОБА_6 не отримає свої 36000 доларів США за користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 його земельною ділянкою та знесення останніми 16/26 частин його будинку, і буде змушений разом із ОСОБА_5 сплачувати ОСОБА_2 ще 142 000 доларів США за відмову укладати «Основний договір».

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Бермес І.В.

Мусіна Т.Г.