Рішення № 45192615, 10.06.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1548/15-ц

Провадження №2/463/1003/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Нора Н.В.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування за завдані збитки в розмірі 7109 гривень 29 копійок.

Позов мотивує тим, що між позивачем і відповідачем 15 жовтня 2013 року було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4650020. Відповідно до умов вказаного полісу страхування позивач взяв на себе зобовязання, у разі настання страхового випадку, за участю забезпеченого транспортного засобу, автомобіля марки «ЗАЗ», д.р.н. «ВС 3981 АР» сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 13 грудня 2013 року з вини відповідача на перехресті вул. Зеленої-Палія в м. Львові, стався страховий випадок ДТП, внаслідок якого автомобілю марки «Шевролет», д.р.н. «ВС 2102 ВА», було заподіяно шкоду. Страхова компанія потерпілого АТ «СК «АХА Страхування», яка відшкодувала останньому матеріальну шкоду, 29 травня 2014 року звернулася до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, за полісом № АС/4650020. Позивачем було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 7109,29 грн. Відповідач не повідомив страховика про вказане ДТП, заборгованості в добровільному порядку не погасив, а тому позивач звертається за захистом своїх порушених прав до суду. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування», ст. 38 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 15/27 від 13 січня 2015 року в судове засідання не з'явився, подав клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводити без його участі (а.с. 67).

Відповідач в судове засідання 12 травня 2015 року, 10 червня 2015 року не зявився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце його проведення, про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у його відсутності та постановити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 13 грудня 2013 року на вул. Зелена-Палія у м. Львові відбулось ДТП за участю транспортного засобу, автомобіля марки «Шевролет», д.р.н. «ВС 2102 ВА», під керуванням ОСОБА_4 та іншого транспортного засобу - автомобіля марки «ЗАЗ», д.р.н. «ВС 3981 АР», під керуванням ОСОБА_2

Відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2013 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнено до адміністративної відповідальності у виді штрафу (а.с.14).

Згідно з ч. 4ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до полісу АС/4650020 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.12), в момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача під час керування транспортним засобом марки «ЗАЗ», д.р.н. «ВС 3981 АР», була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна».

Водночас, майнові інтереси особи, потерпілої внаслідок ДТП - водія ОСОБА_4Ф, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 82296Га/13лв/сх (а.с.37-47) застраховані у ПрАТ «АХА Страхування».

Відповідно дост. 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.

У відповідності до вимог п. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року з наступними змінами і доповненнями, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Аналогічний обов'язок страховика, також закріплено у ст. ст.979,988,990 ЦК України.

Згідно з платіжним дорученням № 81398 від 30 грудня 2013 року (а.с.23), страхова компанія потерпілого відшкодувала останньому завдану суму матеріальних збитків в розмірі 7609,29 грн., після чого звернулась до позивача з заявою від 29 травня 2014 року (а.с.21) про повернення сплаченої суми страхового відшкодування.

Як вбачається з платіжного доручення від № 0040563 від 08 вересня 2014 року (а.с.20), сума завданих збитків, за виключенням франшизи, яка становить 500 грн., відшкодована позивачем страховій компанії потерпілого в розмірі 7109,29 грн.

Разом з тим, як зазначено в пп. 38.1.1 п. 38.1ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на момент вчинення ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.2 п. 33.1ст. 33 цього Закону.

За правилами пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

На основі аналізу цих статей, під час розгляду справи № 6-1цс14, Верховний Суд України сформулював правову позицію від 12 лютого 2014 року, в якій зазначив, що у зв'язку із внесеними до цьогоЗаконузмінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Згідно з ч. 3 ст.10, ст.60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а відповідно до ч. 2ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні докази тієї обставини, що відповідач повідомляв позивача про ДТП у встановлений законом строк, відповідач в судове засідання не зявився, доказів, які підтверджують чи спростовують заявлені позовні вимоги, не представив.

Відтак, суд знаходить регресну вимогу обґрунтованою, та ухвалює рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до вимогст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.6).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61,88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст.15,16,979-982,984,993 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 149/6) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (р/р 265003941501 в ПАТ «Петрокоммерц Україна», МФО - 300120, код ЄДРПОУ 23510137) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 7109 (сім тисяч сто девять гривень) 29 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» 243,60 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Нор Н. В.