Рішення № 45190671, 18.06.2015, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1692/15-ц

18.06.2015

2/328/674/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2015 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., при секретарі Похвалітовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

встановив:

18 травня 2015 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси і Кредит» на її користь суму вкладу в розмірі 4 940,00 доларів США., що еквівалентно 113620,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 11 грудня 2014 року між нею та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) №313731/50446/7-14 «Пенсійний».

Згідно з п.1 договору №313731/50446/7-14 «Пенсійний» загальна сума вкладу (депозиту) складає 1560,00 доларів США, що підтверджується квитанціями в кількості 8 шт. від 11 грудня 2014 року про внесення коштів на відповідний рахунок позивачем.

Згідно з п.4 договору №313731/50446/7-14 позивач додатково поповнювала вклад, шляхом внесення готівкових коштів в касу банка.

26 грудня 2014 року в сумі 3000,00 доларів США.

14 січня 2015 року в сумі 190,00 доларів США.

15 січня 2015 року в сумі 190,00 доларів США.

Тобто загальна сума вкладу становить 4940,00 (чотири тисячі девятсот сорок доларів США 00 центів).

Керуючись положенням п.5 договору №313731/50446/7-14 «Пенсійний», позивачка звернулась до Банку із письмовою заявою від 29 січня 2015 року про дострокове повернення вкладу (депозиту) через касу банку у валюті вкладу.

Відповідач до цього часу письмової відповіді не надав та гроші позивачу не повернув. Позивачка неодноразово зверталась до відділення банку, але у досудовому порядку належні вкладнику кошти отримати не вдалось.

Відповідно до п.6.1.3 Основних умов Вкладник має право розірвати договір з власної ініціативи та вимагати дострокової видачі вкладу та нарахування процентів в порядку визначеним п. 5.3 Основних умов.

11 червня 2015 року позивачка надала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила достроково розірвати договір банківського вкладу (депозиту) №313731/50446/7-14 «Пенсійний» від 11 грудня 2014 року та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси і Кредит» на її користь суму вкладу в розмірі 4 940,00 доларів США згідно з договором №313731/50446/7-14 «Пенсійний» від 11 грудня 2014 року.

Позивачка у судове засідання не зявилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до наданої заяви уточнені позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача повторно (27.05.2015 року, 04.06.2015 року, 11.06.2015 року та 18.06.2015 року) не з'явився, причину своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, у зв'язку з чим, судом визнана неповажною причина неявки відповідача у дані судові засідання.

Також представник відповідача не надав суду будь-яких клопотань про відкладення розгляду цієї справи, заяв про визнання позову або заперечень проти позову.

Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи за відсутністю відповідача по наявних у справі матеріалах та доказах.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не зявились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» був укладений договір про банківський строковий вклад (депозит) №313731/50446/7-14 «Пенсійний» на 7 місяців в іноземній валюті (а.с. 5-8).

Згідно п. 1 вказаного договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок № 2630.6.032182.015 у сумі 1560,00 грн.. надалі вклад, на строк з 11 грудня 2014 року по 11 липня 2015 року. у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», які затверджені згідно з внутрішніми процедурами банку та розміщені для ознайомлення на інформаційних стендах в приміщеннях установ Банку та оприлюднені на офіційному сайті банку.

Згідно з п.1 договору №313731/50446/7-14 «Пенсійний» загальна сума вкладу (депозиту) складає 1560,00 доларів США, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи в кількості 8 шт. від 11 грудня 2014 року про внесення коштів на відповідний рахунок (а.с.9-10, 16).

Відповідно до п. 4 Договору вкладник має право неодноразово поповнювати вклад протягом всього строку, визначеного п. 1 вказаного договору-заяви, за згодою банку в порядку та на умовах, передбачених п.п. 3.1.-3.4.Основних умов. Мінімальна сума кожного поповнення складає 20,00 доларів США.

Згідно з п.4 договору №313731/50446/7-14 позивач додатково поповнювала вклад, шляхом внесення готівкових коштів в касу банка.

26 грудня 2014 року в сумі 3000,00 доларів США, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 11-15, 17).

14 січня 2015 року в сумі 190,00 доларів США, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 17).

15 січня 2015 року в сумі 190,00 доларів США, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 17).

Загальна сума вкладу становить 4940,00 (чотири тисячі девятсот сорок доларів США 00 центів).

Керуючись положенням п.5 договору №313731/50446/7-14 «Пенсійний», позивачка неодноразово зверталася до відповідача із письмовими заявами від 29 січня 2015 року, 18 лютого 2015 року, 05 березня 2015 року про дострокове повернення вкладу (депозиту) через касу банку у валюті вкладу (а.с. 18, 19, 22).

Відповідач послався на постанову НБУ № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка набула чинності 03.12.2014 року та на постанову НБУ № 160 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 03.03.2015 року, яка набула чинності 04.03.2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», відповідно до яких банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, а також банки мають право достроково повертати вклади залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції. Крім того, зазначив, що повернення достроково вкладів фізичних осіб може здійснюватися з врахуванням зазначених нормативних обмежень (а.с. 20, 21).

Позивачка неодноразово зверталась до відповідача, але у досудовому порядку належні вкладнику кошти отримати не вдалось.

Відповідачем жодних дій по поверненню депозитного вкладу не здійснено.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

В п. 5 договору-заяви передбачено, що вкладник має право вимагати дострокового повернення суми вкладу, протягом строку, визначеного п. 1 договору-заяви (або протягом будь-якого з строків, на які було продовжено розміщення вкладу), у порядку та на умовах викладених в п. 5.3. Основних умов. При цьому банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за фактичний термін розміщення вкладу за ставкою із розрахунку 1,00 % річних відповідно до положень п. 5.3. Основних умов. У випадку, якщо протягом терміну розміщення вкладу вкладнику здійснювалася виплата процентів, вкладник підписанням цього договору-заяви уповноважує банк утримати зайво нараховані та виплачені вкладнику проценти із суми вкладу.

Відповідно до п. 6.1.3. Основних умов вкладник має право розірвати договір з власної ініціативи та вимагати дострокової видачі суми вкладу та нарахованих процентів в порядку, визначеному п. 5.3. Основних умов.

В п. 5.3. Основних умов, передбачено, що повернення строкового вкладу, до дати закінчення строку розміщення вкладу визначеного договором-заявою, вважається достроковим поверненням вкладу із розірванням договору. У випадку дострокового розірвання договору за ініціативою вкладника, вкладник для повернення вкладу зобовязаний повідомити про це банк не менш ніж за 10 банківських днів до передбачуваної дати розірвання договору шляхом надання до Банку відповідної заяви.

Не повернення банком депозитного вкладу суперечить укладеному між сторонами договору та діючому законодавству, адже умови депозитного договору встановлюють обов'язок банка повернути вкладникові депозит.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

В п. 5 договору-заяви передбачено, що вкладник має право вимагати дострокового повернення суми вкладу.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором. (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 року. (далі -Положення від 03.12.2003 р. №516)).

Згідно п. 1.2. Положення від 03.12.2003 р. №516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (п. 3.3. Положення від 03.12.2003 р. №516).

Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

А згідно вимог ст. 1075 ч. 1 ЦК України договір банківського рахунку також підлягає розриванню за заявою клієнта у будь-який час.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Враховуючи положення чинного законодавства, договір банківського вкладу (депозиту) №313731/50446/7-14 «Пенсійний» в іноземній валюті укладений, 11 грудня 2014 року, між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_1 підлягає розірванню, так як позивач у встановленому договором порядку звернувся до установи банку з письмового заявою про дострокове розірвання договору по депозитному вкладу, і в такому разі повернення коштів передбачено умовами договору та нормами Цивільного кодексу України.

Грошові кошти згідно договору депозиту належать позивачеві на праві приватної власності.

Відповідно до змісту ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції», зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року)».

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав».

Відмовляючись повернути одночасно всю суму коштів, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному: у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оцінюючи докази по справі, суд критично ставиться до заперечень представника відповідача про те, що як на момент виникнення спору, так і на даний час діють постанови Правління НБУ, якими обмежено порядок видачі грошових коштів в іноземній валюті, в тому числі й з депозитних (вкладних) рахунків, оскільки будь-які розпорядження НБУ, викладені в постановах чи інших документах є за своїм характером підзаконними нормативними актами та не можуть суперечити закону або змінювати його зміст. В разі, якщо підзаконні нормативно-правові акти не відповідають нормі Закону, то їх застосування до вирішення спірних правовідносин є недопустимим.

Право Національного банку України, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, встановлювати заборону та обмеження щодо вчинення банківськими установами певних дій (операцій) закріплено у Законі України «Про банки та банківську діяльність».

Так, згідно ч. 1 ст. 66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

В зв'язку з цим при вирішенні даного спору суд керується вимогами Закону України N 435-IV, яким є Цивільний кодекс України, який має більшу юридичну силу.

Встановивши такі обставини, суд дійшов висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладених з банком договорів. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, про що Верховний Суд України зазначив в постанові від 12 вересня 2012 року, справа № 6-90цс12.

Слід зазначити також, що укладаючи договір банківського вкладу, банк брав на себе певні ризики, а тому погіршення економічної ситуації в країні не є підставою для невиконання ним своїх договірних зобов'язань.

Належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення коштів у валюті, визначеній у договорі банківського вкладу, а саме у доларах США.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 14 постанови від 18 грудня 2009 р. N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. 3 ст. 533 ЦК, Декрет N 15-93).

У зв'язку з наведеним слід дійти висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Проте слід переконатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отримані у встановленому порядку.

У відповідача наявна ліцензія на здійснення валютних операцій.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 р. у справі N 6-145цс14, де зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Згідно з ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно п. 1.6. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 року, Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: - у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; - у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; - у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

В даному випадку позивачем вносилися грошові кошти в іноземній валюті, в доларах США, він просить повернути грошові кошти у валюті вкладу, тобто в доларах США.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору №313731/50446/7-14 та повернення суми депозитного вкладу «Пенсійний» в розмірі 4 940,00 (чотири тисячі девятсот сорок доларів США 00 центів) доларів США є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи положення абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року N 10, порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону N 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Офіційний курс Національного банку України станом на 18 травня 2015 року склав 2069,8242, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту НБУ.

Ціна позову в іноземній валюті складає 4 940,00 доларів США, що в національній валюті становить 102249,31 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 1022,49 грн.

Так, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1022,49 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 64, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задовольнити.

Договір-заяву № 313731/50446/7-14 про банківський вклад (депозит) «Пенсійний» в іноземній валюті в сумі 4 940,00 доларів США, укладений 11 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 достроково розірвати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, п/р в Головному управлінні НБУ по м. Києву і області №32001170801, МФО - 321024, код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно договору-заяви № 313731/50446/7-14 про банківський вклад (депозит) «Пенсійний» суму вкладу в іноземній валюті в розмірі 4 940,00 (чотири тисячі девятсот сорок доларів США 00 центів) доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси і Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 1022,49 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

згідно з оригіналом

Суддя: