Ухвала суду № 45189179, 12.06.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/6117/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі МАРЧИШАКУ Ю.М.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» про визнання дій незаконними і зобовязання вчинити дії та за зустрічним позовом ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним та стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 лютого 2015 р., -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 25.09.2014 звернулася до суду із позовом до ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» про визнання дій незаконними і зобовязання вчинити дії та неодноразово уточнюючи й доповнюючи позовні вимоги остаточно просила:

визнати незаконними дії ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» щодо нарахування послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 за пунктами №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9 структури та вартості послуг починаючи з 01.03.2012;

зобовязати ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» припинити нарахування по квартирній платі та виключити з електронного обліку документів дані по нарахуванню комунальних послуг ОСОБА_1 по квартирі АДРЕСА_2 за наступні види послуг:

1. дератизація, дезінфекція;

2. обслуговування димовентканалів;

3. поточний ремонт (покрівля, підїзд, міжпанельні шви);

4. підготовка житлового фонду до експлуатації в осінньо-зимовий період;

5. ремонт та обладнання спортивних та дитячих майданчиків;

6. обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання;

зобовязати ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» здійснити перерахунок заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 із подальшим укладенням договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, із зазначенням відповідної суми в частині 3 договору;

вирішити питання про розстрочку суми заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 рівними частинами на строк до 12 місяців.

Уточнений позов мотивувався таким. 29.08.2014 Мукачівський міськрайонний суд за заявою ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» видав судовий наказ, яким стягнув з позивача борг за житлово комунальні послуги, нараховані щодо квартири АДРЕСА_3, в розмірі 807,59 грн, а також стягнув судові витрати в розмірі 121,80 грн. У подальшому за заявою боржника судовий наказ був скасований. Указана квартира належить ОСОБА_1, однак, у ній починаючи з 2011 р. ніхто не зареєстрований і не проживає, а позивач проживає в квартирі № 16 цього ж будинку. Квартира № 46 непридатна для проживання, у ній триває ремонт. Законодавством, яке регулює питання надання житлово-комунальних послуг та їх оплати, передбачено, що відповідні правовідносини виникають лише на підставі договору про надання послуг, між тим, договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідач з позивачем не укладав. Таким чином, ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» безпідставно, не уклавши договору, не надаючи відповідних послуг, не провівши перерахунків у звязку з ненаданням послуг, не предявивши відповідних претензій, нарахував оплату та заборгованість за них.

ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» 15.10.2014 предявило до ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання договору укладеним та стягнення боргу мотивуючи таким. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3, за цією адресою позивачем як утримувачем, управителем будинку і виконавцем послуг із січня 2012 року надаються житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, споживачем яких є власник квартири. Між сторонами виникли фактичні договірні відносини, повязані з наданням та споживанням згаданих послуг, де одна сторона зобовязана послуги надавати, а інша їх оплачувати. Виконавець послуг вживав заходів для укладення зі споживачем договору, опублікував його проект на своєму офіційному сайті в мережі Інтернет, 15.09.2012 надсилав споживачу примірники договору з пропозицією їх підписання, від чого сторона відмовилася, а в процесі переговорів сторін згоди між ними не досягнуто.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови КМ України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», інших нормативних актів обовязкової дії, положень ЦК України, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, зокрема, з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, є обовязком споживача та повинно бути здійснене у передбаченій законодавством формі. У разі відмови споживача укласти договір, виконавець житлово-комунальних послуг вправі вимагати судовим порядком визнання договору укладеним.

Виконавець належним чином утримує будинок, надає відповідні послуги за місцезнаходженням обєкта права власності відповідача, що підтверджується документально. Обґрунтовані претензії від відповідача щодо ненадання або неналежного надання послуг стосовно його квартири не надходили, відповідні факти не були встановлені. Заява про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надання житлово-комунальних послуг була обґрунтованою, однак, оскільки наказ було скасовано і виник спір, заборгованість слід стягнути в порядку позовного провадження.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» просило:

визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Мукачево, вул. Генерала Петрова, 38/46 укладеним між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1 з 01.03.2012 на основі типового договору;

стягнути на користь ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2012 по жовтень 2014 року в сумі 860,79 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача витрати останнього, повязані з оплатою судового збору відповідно по 243,60 грн за вимоги майнового та немайнового характеру;

стягнути з відповідача на користь позивача витрати останнього в розмірі 487,20 грн по оплаті правової допомоги.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 18.11.2014 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.02.2015 у первісному позові відмовлено, вимоги зустрічного позову про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задоволено:

визнано договір між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» і ОСОБА_1 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_4 на основі типового договору укладеним з 01.03.2012;

стягнуто з ОСОБА_1О на користь ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 860,79 грн, а також у відшкодування витрат по оплаті судового збору 487,20 грн;

у задоволенні вимог ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» про стягнення з ОСОБА_1 витрат по оплаті правової допомоги та про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, рішення суду оскаржила, вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що висновок суду про повне невизнання зустрічного позову невірний, оскільки представник сторони визнав обґрунтованість цього позову в частині визнання договору укладеним. Крім того, суд не врахував, що вимоги зустрічного позову щодо належного надання послуг не були доведені, доказів пропонування споживачу укласти договір не було, натомість неналежне надання послуг підтверджується наданими стороною фотографіями, іншими доказами. В той же час, апелянтом було визнано, що окремі послуги надаються (освітлення, прибирання території), а після звернення мешканців будинку був здійснений частково ремонт даху. До того ж, будинок перебуває на балансі Управління міського господарства міськвиконкому, а не ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс». Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити вимоги первісного позову в їх остаточній редакції, у задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення заборгованості та про стягнення коштів у відшкодування витрат по оплаті судового збору відмовити, а в частині відмови в задоволення вимоги зустрічного прозову про стягнення коштів у відшкодування витрат по оплаті правової допомоги залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які скаргу підтримали, представника ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» ОСОБА_3, який апеляцію не визнав, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України); кожна сторона зобовязана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60 ЦПК України).

Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний позов частково, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності вимог і доводів ОСОБА_1 та, відповідно, з обґрунтованості та доведеності вимог і доводів ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» в межах задоволеного. Рішення суду відповідає вимогам закону, обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дано правильну оцінку.

Встановлено, підтверджується наявними в справі доказами, іншими матеріалами та визнано сторонами, що ОСОБА_1 є власником квартир № 16 і № 46 у будинку № 38 по вул. Генерала Петрова в м. Мукачеві і зареєстрована та проживає в квартирі № 16 (а.с. 6, 12, 103 та ін.). Відповідно до рішень Виконкому Мукачівської міськради від 24.01.2012 № 28 «Про визначення виконавців послуг», від 29.01.2013 № 19 «Про погодження виконання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом, групою будинків; утримання будинків і прибудинкових територій» (а.с. 32, 33), інших матеріалів справи, виконавцем послуг з управління та утримання будинку № 38 по вул. Генерала Петрова в м. Мукачеві і прибудинкової території було з 01.03.2012 визначене ТОВ «І.Т.В. Сервіс», а потім його правонаступник ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс».

ОСОБА_1 не уклала з виконавцем житлово-комунальних послуг договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за місцем свого проживання та розташування обєктів права власності, мала заборгованість із оплати наданих житлово-комунальних послуг, у звязку з чим виконавець послуг звернувся до суду з позовом. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.10.2013 визнано договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_5 укладеним з 01.03.2012 (а.с. 127-131). У цій частині рішення місцевого суду від 30.10.2013 було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28.01.2014 (а.с. 132-136) і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2014 (а.с. 137). Судом було встановлено, зокрема, що будинок № 38 по вул. Генерала Петрова в м. Мукачеві був переданий в управління новому виконавцю з управління (балансу) ЖРЕП-1 м. Мукачева, виконавцем житлово-комунальних послуг по будинку є ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс»; послуги з утримання будинку та прибудинкової території (освітлення, прибирання, дератизація, дезінфекція, поточний ремонт, підготовка житлового фонду до експлуатації в осінньо-зимовий період, обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання тощо) виконавцем надавалися; виконавець вживав належних заходів до укладення вищезгаданого договору стосовно квартири № 16, однак, такий не був споживачем послуг підписаний.

Ці факти і обставини щодо того самого будинку, де розташована належна ОСОБА_1 квартира № 46, та щодо тих же сторін у аналогічному спорі враховуються за відповідний період у порядку ст. 61 ч. 3 ЦПК України. Понад те, під час апеляційного розгляду справи представник ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» пояснив, що правонаступництво стосовно надання житлово-комунальних послуг по вищевказаному будинку має місце внаслідок утворення підприємства шляхом виділу з ТОВ «І.Т.В. Сервіс», що узгоджується з матеріалами справи (зокрема, а.с. 138-139) та не спростовано протилежною стороною. Крім того, в частині визнання договору між виконавцем і споживачем про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_4 на основі типового договору укладеним з 01.03.2012 ОСОБА_1 в суді першої інстанції позов визнала (а.с. 156-158, 169-170), що підтвердила і в апеляційному суді, рішення суду першої інстанції це враховує, в цій частині не оскаржене і апеляційній перевірці не підлягає. З огляду на це, доводи та міркування апелянта стосовно неправильності, на його думку, дій виконавця у питанні укладення договору, а також суперечливість у контексті визнання позову в частині укладення договору вимог первісного позову до уваги не беруться.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів зустрічного позову щодо надання житлово-комунальних послуг споживачу та наявної заборгованості останнього з оплати наданих послуг. Факт надання послуг підтверджено документально (акти виконаних робіт, наряди, наряди-завданнями, розшифровки щодо споживання та оплати послуг і т.ін. (а.с. 64-102 та ін.)), а борг споживача за послуги з утримання будинку та прибудинкової території щодо квартири № 46 підтверджується в розмірі 860,79 грн розрахунком боргу за період з березня 2012 р. по вересень 2014 р., що ґрунтується на структурах вартості цих послуг, до яких включені витрати на освітлення сходових клітин, прибирання прибудинкової території, утримання аварійної служби, дератизацію, дезінфекцію, обслуговування димовентканалів, поточний ремонт (підїзди, покрівля, міжпанельні шви), підготовка житлового фонду до експлуатації в осінньо-зимовий період, ремонт та обладнання спортивних та дитячих майданчиків, обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання (а.с. 37, 119, 120).

Доводи та докази, якими обґрунтовувався первісний позов, правильно відхилені судом, оскільки у належний процесуальний спосіб не спростовують доводів і доказів, наведених виконавцем послуг. Зокрема, колективні претензії щодо обсягу та якості послуг, що подавалися мешканцями будинку, фотографії (а.с. 150-154, 161-165), самі по собі не можуть слугувати доказами ненадання (неналежного надання) послуг у контексті спірних правовідносин, що виникли між конкретним власником квартири № 46 і виконавцем послуг. ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів, які б встановлювали обсяг і якість надання конкретних послуг за їх видами та у конкретний період часу в контексті утримання квартири АДРЕСА_3, встановлювали стан інженерних конструкцій будинку у взаємозвязку з наданням (ненаданням) відповідних послуг, свідчили б про ненадання таких послуг, спростовували б надані суду документи щодо дійсного надання послуг, виконання, обсягу, характеру та оплати відповідних, зокрема, будівельних, робіт, спростовували б розрахунок предявленого до стягнення боргу тощо. У справі містяться певні розрахунки щодо спірних послуг (а.с. 168), однак, вони не містять жодного обґрунтування стосовно періодів, за які вони зроблені, щодо врахування визначених у розрахунках видів послуг, їх вартості, не зазначено, ким розрахунки складені, вони не підписані, а, отже, не мають статусу документів, належних і допустимих доказів та значення в справі. Зрештою, ОСОБА_1 і сама визнала, що послуги частково надавалися. Тож вимоги первісного позову ОСОБА_1 та її заперечення щодо зустрічного позову по суті ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть бути враховані, на відміну від доводів протилежної сторони, що випливають з відповідної правової позиції та передусім документальних доказів. Апеляція ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували розрахунок боргу споживача послуг, наданий їх виконавцем. Питання про те, чи є на даний час балансоутримувачем будинку ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» або таким є Управління міського господарства Виконкому Мукачівської міськради (а.с. 166), на що вказує ОСОБА_1, не має істотного значення, оскільки ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» визначено і залишається виконавцем послуг з управління вищезгаданим будинком, утримання цього будинку та прибудинкової території, тобто, є належною стороною у правовідносинах, з яких власне і виник спір.

Місцевий суд врахував, що позивач за зустрічним позовом дотримався вимог, передбачених ст. 118 ч. 3 ЦПК України, оскільки звернувся до суду з позовом до споживача про стягнення боргу за надані послуги після того, як ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 08.10.2014 був скасований судовий наказ від 29.08.2014 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за надані послуги, з яким стягувач звертався 19.08.2014 (а.с. 7-8, 42). Суд правильно застосував до спірних правовідносин положення законодавства, якими вони регулюються, зокрема: ст.ст. 3, 6, 203, ст. 208 ч. 1 п. 2, ст.ст. 215, 626-628, 630, ст. 638 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 12, 13, ст. 16 ч. 1, ст. 19 ч. 1, 20 ч. 1 п. 1, ч. 3 п.п. 1, 5, ст. 21 ч. 2 п. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанову КМ України від 20.05.2009 р. № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», за змістом яких свобода договору не є абсолютною, при укладенні договору сторони не можуть діяти всупереч положенням ЦК України та інших актів цивільного законодавства; договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку; у разі невизнання споживачем права виконавця послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору (ухилення від укладення такого договору), право виконавця підлягає захисту судом шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обовязкової дії; житлово-комунальні послуги надаються відповідно до умов договору, одержані послуги підлягають оплаті.

У контексті спору, що виник, рішення суду першої інстанції відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у прецедентних судових рішеннях: у частині визнання договору укладеним правовій позиції, висловленій у постанові від 10.10.2012 у справі № 6-110 цс 12, у частині стягнення заборгованого за фактично спожиті послуги як враховує факт визнання договору укладеним, так відповідає й правовій позиції, висловленій у постановах від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 і від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14, за якою споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, між сторонами виникають грошові зобовязання; відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг; за таких обставин зобовязання споживача оплатити послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг, а якщо законом не встановлена недійсність договору внаслідок недодержання сторонами письмової форми правочину, то зобовязання, що виникли між сторонами, є дійсними і повинні виконуватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Відтак, з на підставі ст. 308 ЦПК України апеляцію, яка законності рішення суду першої інстанції не спростовує, слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 лютого 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді