Ухвала суду № 45189079, 15.06.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/6952/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2015 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову до відкриття провадження у справі № 308/6952/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до першого відповідача ОСОБА_1, другого відповідача ОСОБА_2 та третього відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернувся до суду із позовною заявою до першого відповідача ОСОБА_1, другого відповідача ОСОБА_2 та третього відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту, за якою просить суд:

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість по кредитному договору № KF47675 від 07.03.2008 року в сумі 516942 грн. 77 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість по кредитному договору № KF47675 від 07.03.2008 року в сумі 516942 грн. 77 коп.

Суд у відповідності до ч.3 ст. 122 ЦПК України звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів. Відповіді на цей час до суду не надходило. Питання щодо відкриття провадження у справі на цей час судом не вирішено.

Одночасно із вищезазначеним позовом позивачем подано до суду клопотання про забезпечення позову, за яким він просить суд:

в якості забезпечення позову до початку попереднього слухання справи у суді накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3; обмежити право виїзду зазначеним особам за межі України шляхом тимчасової відмови їм у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідачі навмисно не здійснюють виконання зобовязань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; є недобросовісними боржниками, оскільки у будь який спосіб ухиляються від виконання обовязків, покладених на них кредитним договором, в тому числі не відповідають на телефонні дзвінки працівників банку, вимикають мобільні телефони, не реагують у встановлений чинним законодавством та умовами кредитного договору термін на письмові звернення; користуються даним майном та не дають можливості перевірити стан в якому перебуває заставлене майно; мають намір здійснити відчуження належного їм майна та, з метою уникнення виконання своїх зобовязань перед позивачем,

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 151 ЦПК Українисуд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначено у п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року№ 9«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши подану позивачем заяву та матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість по кредитному договору № KF47675 від 07.03.2008 року в сумі 516942 грн. 77 коп. та з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість по кредитному договору № KF47675 від 07.03.2008 року в сумі 516942 грн. 77 коп.

При цьому в позовній заяві позивачем зазначено, що перший відповідач не виконав своїх зобовязань перед банком та заборгував йому кошти в сумі 516942,77 грн., з яких: 490307,06 грн. заборгованість по кредиту, 25581,51 грн. заборгованість по відсотках та 777,20 грн. пеня за станом на 09.06.2015.

Тобто позивач фактично просить суд стягнути з першого відповідача ОСОБА_1 двічі одну й ту саму суму заборгованості солідарно з другим та третім відповідачами, що є неприпустимим.

Позивачем також не надано суду ретельного розрахунку суми боргу, а з матеріалів справи вбачається, що кредит був виданий у сумі 35000,00 доларів США, на момент же звернення до суду заборгованість по кредиту складає 23234,61 доларів США, що свідчить про часткове погашення кредиту першим відповідачем.

Надані суду повідомлення вимоги на імя відповідачів про сплату боргу також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивачем не надано доказів їх направлення у встановленому законом порядку.

Зазначені обставини потребують ретельного зясування судом у судовому засіданні.

В обґрунтування зави позивачем також зазначено, що позивачі користуються даним майном та не дають можливості перевірити стан в якому перебуває заставлене майно; мають намір здійснити відчуження належного їм майна, однак до матеріалів справи не додано доказів укладання договору застави будь якого майна між сторонами у справі.

З огляду на вищевикладене суд позбавлений можливості достовірно встановити, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у майбутньому.

Крім того, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом лише у відповідності до ст. 377-1 ЦПК України за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби та проводиться за умови свідомого ухилення боржника від виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 210, 293 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дняїї проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Н.В. Дергачова