Рішення № 45187646, 17.08.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

17.08.2012

2/0514/1270/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.

при секретарі Сафроновій К.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

законного представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника 3-ї особи ОСОБА_4

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

20 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про відшкодування моральної шкоди, третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропіллі.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 суду пояснив, що він є сином загиблого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про його народження. ОСОБА_5 знаходився в трудових відносинах з ДП Вугільна компанія Краснолиманська, працював у шкідливих і небезпечних умовах праці гірничим робітником очисного забою до 19 липня 2004 року.

19 липня 2004 року у результаті нещасного випадку на ДП Вугільна компанія Краснолиманська ОСОБА_5 загинув під час виконання трудових обовязків, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Відповідно до акту про нещасний випадок, повязаний з виробництвом № 41 від 29.07.2004 року по формі Н-1, смерть настала у результаті впливу вибуху метано-повітряної суміші. Це був випадок масової загибелі людей - разом загинуло 36 шахтарів.

У звязку з загибеллю ОСОБА_5 ФСС від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України були нараховані та сплачені одноразова допомога на сімю, одноразова допомога у розмірі річного заробітку на сина та щомісячні платежі на дитину. Моральна шкода не виплачувалась.

ОСОБА_5 мав великий стаж роботи в гірничій промисловості. На шахті Краснолиманська пропрацював менш ніж 2 місяці, встиг отримати тільки один раз заробітну плату і загинув, а другу його заробітну плату сімя отримувала як розрахункову суму у звязку зі смертю.

Позивач вважає, що загибеллю батька йому заподіяно моральну шкоду, що полягає в наступному. 13 літньою дитиною він переніс поховання рідної людини, це стало для нього справжнім потрясінням. Йому і до сих пір важко усвідомлювати той факт, що він залишився без батьківської підтримки, що так потрібна малолітній дитині, доброї батьківської поради, схвалення. З татом вони були дуже близькі, він був його єдиною дитиною, проводили разом багато часу. Батько був для нього справжнім авторитетом, навчав на своєму прикладі спілкуванню з оточуючими. Тривалий час після загибелі батька він залишався у подавленому стані, практично не розмовляв з оточуючими, звертався з матірю до лікаря. Йому було важко бачити страждання матері, для якої втрата чоловіка стала важким потрясінням. Ніхто і ніколи не може замінити дитині рідного батька.

На теперішній час позивач навчається в Красноармійському індустріальному інституті. Користуючись пільгою дитини загиблого шахтаря, навчається на державному замовленні.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просить суд стягнути з ДП Вугільна компанія Краснолиманська моральний збиток у розмірі 100 000 гривень, виходячи зі ступеня заподіяних йому моральних страждань, смерть близької людини позбавило його можливості зростати під батьківським піклуванням, реалізувати їхні сумісні плани на життя, порушило звичний сімейний укладу, і це і до сих пір викликає у нього моральні страждання, і нічого неможливо вдіяти, щоб змінити те, що сталося.

Законний представник позивача, його мати ОСОБА_2, повністю підтвердила слова сина, розповіла, як важко їм із сином жити без улюбленого чоловіка та батька. Просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, проти задоволення позову заперечувала тому, що страховий випадок із загиблим ОСОБА_5 стався 19.07.2004 р., а відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Згідно із главою 67 ЦК України, Законом України Про страхування, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" та як зазначалося у ст. 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, в редакції що діяла на момент загибелі ОСОБА_5, завданням страхування від нещасного випадку є також відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Пункт е ст. 21 цього Закону на той час передбачав, що у разі настання страхового випадку ФСС від нещасних випадків зобовязаний у встановленому законом порядку відшкодовувати своєчасно та у повному обсязі у разі смерті потерпілого грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди. Тому представник відповідача вважає належним відповідачем по цій справі ФСС від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України.

Окрім цього, представник відповідача вважає, що позивач не надав належних доказів заподіяння йому моральних страждань та того, у чому вони полягають.

Також представник відповідача заперечує позовні вимоги про стягнення затрат на оплату правової допомоги, оскільки відповідно до ЦПК України: витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

На підставі вищенаведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області, ОСОБА_4, яка діє за дорученням, суду пояснила, що вважає за необхідне стягнути моральну шкоду з підприємства, де працював загиблий, позовні вимоги покладає на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Українською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області 19 червня 1991 року, актовий запис № 11 (а.с. 10).

19 липня 2004 року у результаті нещасного випадку на ДП Вугільна компанія Краснолиманська ОСОБА_5 загинув під час виконання трудових обовязків, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 15). Відповідно до акту про нещасний випадок, повязаний з виробництвом № 41 від 29.07.2004 року по формі Н-1, смерть ОСОБА_5 чоловіка настала у результаті смертельного травмування від вибуху метано-повітряної суміші (а.с. 16-17). Протоколом засідання Урядової комісії із розслідування аварії з груповим нещасним випадком, що сталася 19.07.2004 р. (а.с.12-14) призначені відповідні виплати та інші пільги для сімї загиблого ОСОБА_5

У матеріалах справи наявні медичні виписки про обстеження ОСОБА_1, що підтверджують звернення ОСОБА_6 до невропатолога, у кардіолога та ендокринолога знаходиться на обліку (а.с. 25, 26, 42-47).

У звязку із загибеллю ОСОБА_5 позивачу були нараховані одноразова допомога на сімю, одноразова допомога у розмірі річного заробітну та призначені щомісячні платежі. Моральна шкода не виплачувалась.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, що були досліджені під час судового розгляду та по суті сторонами не оскаржуються.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2011 року позов ОСОБА_2 до ДП Вугільна компанія Краснолиманська задоволений частково, стягнуто на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (пятдесят тисяч) гривень (а.с.18-19). Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2011 року вказане рішення залишено без змін (а.с. 20). Представником відповідача у судовому засіданні підтверджений факт того, що дане рішення є чинним на сьогоднішній день.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від25.05.2001року)заподіяна моральна (немайнова)шкода відшкодовуєтьсяфізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи, відшкодовується чоловіку (дружині), батькам (усиновителям), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Крім того, згідно ст. 38 Гірничого Закону України, до основних обовязків власника (керівника) гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої гірничим підприємством фізичним та юридичним особам і довкіллю.

З врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги сина загиблого ОСОБА_5 до ДП Вугільна компанія Краснолиманська про відшкодування моральної шкоди тому, що були порушені його права саме відповідачем, оскільки з представлених суду доказів випливає заподіяння діями відповідача, винного у смерті його батька, моральної шкоди позивачу, через те, що син залишився без батька, втратив близьку людину, і ця втрата не може бути поновлена. Піклування батька для дитини є основною підтримкою у житті, зокрема у такому ранньому віці, і поновити втрачене не можливо. Все це призвело до порушення звичного для нього сімейного життя, призвело до постійних душевних страждань, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також пережити поховання свого батька, що належним чином має бути компенсовано.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідокзагибелі батька, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з розміру позовних вимог, порушення нормального укладу життя позивача, характеру та ступеня моральних страждань, а також розумності та справедливості, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню і стягненню з ДП Вугільна компанія Краснолиманськана користь ОСОБА_1 75 000 грн.

Позовні вимоги про стягнення затрат на оплату правової допомоги, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 84 ЦПК України: витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Таким чином, в іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст.ст.5, 10, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст.173, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, третя особа Добропільське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманськана користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 75 000,00 грн. (сімдесят пять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманськасудовий збір на користь держави в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30коп) на р/рахунок31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ДУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повний текст складений 22 серпня 2012 року.

Головуючий суддя М.В. Мамалуй

17.08.2012