Ухвала суду № 45186531, 12.06.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

12 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Коротких О.А., Маринченка В.Л.,

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2015 року у справі за його позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Миколаївської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 29 грудня 2014 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 28 травня 2015 року звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС.

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 38, 116 Кодексу законів про працю України, пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110), а також на невідповідність судового рішення, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування вказаних вище норм матеріального права.

На обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, до заяви додано копію ухвали Верховного Суду України від 19 листопада 2008 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не свідчить про неоднакове застосування судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Колегією суддів не встановлено також невідповідності рішення суду касаційної інстанції, яке просить переглянути заявник, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Додане до заяви рішення Верховного Суду України було ухвалене цим судом як судом касаційної інстанції, а тому воно не є рішенням, на яке заявник може послатися як на підставу для перегляду, передбачену пунктом 5 частини першої статті 237 КАС.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Миколаївської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. КривендаСудді: О.А. Коротких В.Л. Маринченко