ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2015 року м. КиївК/800/18037/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року
у справі № 2а-9494/12/1370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс»
до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінто-Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року позовні вимоги ТОВ «Квінто-Плюс» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2012 року № 0000172200/10744/10/22-9 в частині суми грошового зобовязання в сумі 4 509, 45 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року змінено та викладено абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 13.08.2012 року №0000172200/10744/10/22-9 в частині суми нарахованого грошового зобовязання в розмірі 4 170, 70 грн.
В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Квінто-Плюс» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20.09.2011 року по 18.07.2012 року, відповідачем складено акт від 24.07.2012 року №190/22-9/31897102, яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення термінів надходження валютної виручки за імпортними операціями по контракту з оплатою в іноземній валюті від 22.11.2010 року б/н з юридичною особою нерезидентом «Mobileye Technologies Limited» (Кіпр).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2012 року №0000172200/10744/10/22-9, яким нараховано грошове зобовязання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 7 358, 07 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновків щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Нормами ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Моментом здійснення імпорту відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до статті 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце. Встановлений у частині першій цієї статті строк, як виняток, може збільшуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України
За змістом ч. 3 ст. 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.
Разом з тим, відповідно до ст. 92 названого Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.
Крім того, ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.
Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем» на товаросупровідних документах), для застосування статей 2, 4 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу було нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в розмірі 7 358, 07 грн. за період з 20.09.2011 по 24.04.2012 (дата оформлення ВМД).
Встановлено, що товар на суму 1 620, 00 дол. США був поставлений на Київську регіональну митницю 23.12.2011 року, що підтверджується штампом Київської регіональної митниці «під митним контролем» на проформі-інвойсу, згідно якої відбулася поставка товару, а відтак товар перетнув кордон України.
Таким чином, суди попередніх інстанцій проаналізувавши вищезазначені норми права та врахувавши обставини справи дійшли до правильних висновків, що датою поставки товару на суму 1 620, 00 дол. США (в тому числі 1 417, 50 дол. США) є 23.12.2011 року та нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті має здійснюватися за період з 20.09.2011 року по 22.12.2011 року включно.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно виправлено помилку суду першої інстанції, яким невірно здійснено розрахунок кількості днів прострочення одержаної виручки, а саме 84 замість 94.
Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин, дійшов до правильних висновків, що дії відповідача по нарахуванню суми пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 4 170, 70 грн. не відповідають вимогам законодавства України та погодився із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі № 2а-9494/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук
Судове рішення № 45185827, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 08.06.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-9494/12/1370. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: