Ухвала суду № 45185793, 08.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. КиївК/800/25057/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року

у справі № 816/632/14

за позовом Селянського фермерського господарства «Колос»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Селянське фермерське господарство «Колос» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06.02.2014 року №0000281500/8/ППР-ЮО/16-08.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки СФГ «Колос» з питань дотримання вимог податкового законодавства з фіксованого сільськогосподарського податку та податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року, відповідачем складено акт від 17.01.2014 року №20/16-08-15-24/21066227, яким встановлено порушення позивачем п.п. 209.1, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація) на загальну суму 8 608, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 року №0000281500/8/ППР-ЮО/16-08, яким СФГ «Колос» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10 760, 00 грн., в тому числі 8 608, 00 грн. - за основним платежем та 2 152, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновків щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Вимогами п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п. 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 209 Податкового кодексу України є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах, надання сільськогосподарських послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як суб'єкт спеціально режиму оподаткування податком на додану вартість та має види діяльності відповідно до КВЕД надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; вирощування зернових та технічних культур.

Спір у даній справі виник на підставі того, що СФГ «Колос» виробляло сільськогосподарську продукцію врожаю 2011, 2012 та 2013 років на території Градизької селищної ради Глобинського району Полтавської області на площах земельних ділянок сільськогосподарського призначення, по яким договори оренди земельних ділянок не було зареєстровано у державному земельному кадастрі.

З даного приводу слід зазначити, що у контролюючого органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги законодавства податкового.

Встановлено, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення були передані позивачеві в строкове платне користування за договорами оренди землі, укладеними з фізичними особами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалося відповідачем, що позивач належним чином сплачує земельний податок щодо земельних ділянок, які ним використовуються в сільськогосподарській діяльності без здійснення державної реєстрації договорів оренди таких земельних ділянок.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем в порушення наведених законодавчих норм, а отже підлягає скасуванню.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року у справі № 816/632/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук