Ухвала суду № 45185680, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. КиївК/800/19246/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Стрийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі Стрийська ОДПІ), за участю третіх осіб Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі ГУ ДКС України у Львівській області) та начальника Стрийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі начальник Стрийської ОДПІ), про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до адміністративного суду із зазначеним позовом. В обґрунтування вимог зазначала, що з 2005 року працювала в Державній податковій інспекції Стрийського району Львівської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Стрийському районі) на різних посадах і з жовтня 2008 році перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З 20 жовтня 2011 року позивач оформила відпуску без збереження заробітної плати до досягнення дитиною пятирічного віку строком до 20 жовтня 2013 року. 14 жовтня 2013 року вона звернулася із заявою до керівництва Стрийської ОДПІ, в якій повідомила про бажання приступити до виконання службових обовязків з 15 жовтня 2013 року. Проте, наказом начальника Стрийської ОДПІ від 14 жовтня 2013 року №28-о її звільнено з займаної посади у звязку зі скороченням штату працівників за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України) на підставі наказу ДПІ у Стрийському районі від 19 серпня 2013 року №99-о. Посилаючись на те, що накази про її звільнення видано в період перебування позивача у відпустці та під час вагітності, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати протиправним і скасувати наказ Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 14 жовтня 2013 року №28-о, наказ ДПІ у Стрийському районі від 19 серпня 2013 року №99-о, поновити її на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати 150000,00 грн моральної шкоди та витрати на правову допомогу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема норм КЗпП України. Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та наданим доказам. Вказує, що суди безпідставно зазначили дату виходу на роботу 14 жовтня 2013 року, оскільки в цей день позивач подав заяву про намір вийти на роботу з 15 жовтня 2014 року. Крім того, передбачена чинним законодавством гарантія щодо заборони звільнення вагітної жінки не ставиться в залежність від письмового повідомлення про такий факт роботодавцю.

Стрийська ОДПІ (правонаступником якої з серпня 2014 року є Стрийська обєднана державна податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що позивач знаючи про звільнення у звязку із скороченням штату, відмовилась від запропонованої іншої посади і у заяві про вихід із відпустки від 14 жовтня 2013 року не повідомила про вагітність, а тому її звільнено правомірно. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 05 жовтня 2005 року ОСОБА_4 працювала в ДПІ у Стрийському районі на різних посадах, а з жовтня 2008 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з наказом від 12 жовтня 2012 року №198-о позивачу надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 5-річного віку з 21 жовтня 2012 року по 20 жовтня 2013 року на підставі її заяви та медичного висновку.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» у 2013 році проведено реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби, зокрема ДПІ у Стрийському районі, у звязку з чим 18 червня 2013 року ОСОБА_4 попереджено про наступне звільнення з посади старшого державного податкового інспектора організаційно-розпорядчого відділу ДПІ Стрийського району ДПС з 19 серпня 2013 року, про що свідчить її підпис на бланку попередження.

10 липня 2013 року позивачу запропоновано іншу посаду по строковому договору на час відпустки по догляду за дитиною, від якої вона відмовилася, та повідомлено про наступне вивільнення з посади з 21 жовтня 2013 року. Проте, ознайомитись з цим наказом ОСОБА_4 відмовилась, про що в цей же день складено відповідний акт.

19 серпня 2013 року головою комісії з проведення реорганізації ДПІ у Стрийському районі видано наказ №99-0 про звільнення з роботи позивача з 19 серпня 2013 року, в якому зазначено, що оскільки ОСОБА_4 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною, датою звільнення вважати останній день цієї відпустки.

Позивач відмовилась від підпису про ознайомлення і з цим наказом, тому в цей же день складено акт про відмову позивача від ознайомлення з наказом від 19 серпня 2013 року №99-о та попередженням про наступне вивільнення з 21 жовтня 2013 року.

14 жовтня 2013 року ОСОБА_4 подала заяву про вихід з декретної відпустки по догляду за дитиною та намір приступити до виконання службових обовязків з 15 жовтня 2013 року.

На підставі цієї заяви та наказу від 19 серпня 2013 року №99-0, 14 жовтня 2013 року начальником Стрийської ОДПІ Ганюком Р.В. видано наказ №28-о про звільнення з роботи ОСОБА_4 з 14 жовтня 2013 року у звязку зі скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці.

Вирішуючи спір та зясовуючи обставини справи, суди встановили, що факт реорганізації ДПІ у Стрийському районі та утворення на її базі Стрийської ОДПІ сторонами визнається та підтверджується доказами. Реорганізація супроводжувалася зміною в організації праці, скороченням чисельності та штату працівників, зокрема посади, яку займала позивачка старшого державного податкового інспектора в організаційно-розпорядчому відділі.

Порівняння штатного розпису ДПІ у Стрийському районі станом на 2013 рік (до реорганізації) і тимчасового штатного розпису Стрийської ОДПІ на 2013 рік, затвердженого 20 червня 2013 року (після реорганізації), свідчить про те, що посади старшого державного податкового інспектора в організаційно-розпорядчому відділі (який після реорганізації називається сектором організації діяльності та контролю виконання документів) не передбачено. В цьому підрозділі є 2 посади - завідувача та головного державного інспектора.

За приписами частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС України).

При цьому, частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі (вимог та заперечень) і реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами.

Перевіряючи доводи сторін, суди зясували, що посада, яку обіймала позивачка, скорочена, а тому твердження ОСОБА_4 щодо наявності у неї переважного права залишитись на роботі відповідно до приписів частини 1 статті 42 КЗпП України не мають правового значення через відсутність інших працівників, які обіймали такі самі посади, і між якими мав би визначитися роботодавець, вирішуючи питання щодо переважного права особи на залишення на роботі при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці.

Актами від 10 липня 2013 року та від 19 серпня 2013 року, який підписали 7 посадових осіб ДПІ у Стрийському районі, спростовуються доводи позивача про те, що їй не пропонували іншої роботи та вона не знала про наступне вивільнення з посади.

Ці особи допитані судом першої інстанції в якості свідків під час розгляду справи та підтвердили обставини, викладені в актах від 10 липня 2013 року та 19 серпня 2013 року, зокрема про те, що позивач була обізнана про майбутнє звільнення, однак відмовилася від переведення її на іншу посаду.

Що стосується доводів позивача про незастосування відповідачем гарантій, передбачених ч.3 ст. 184 КЗпП України, та невідповідності прийнятих судових рішень висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2009 року (справа № 6-15304вов09), то суд відступає від цієї правової позиції з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Одним із принципів адміністративного судочинства є законність, яка постає як принцип здійснення державою владних повноважень, так і принцип поведінки фізичних осіб у сфері права, тобто реальна можливість здійснення субєктом права наданих йому прав за умови неухильного виконання покладених на нього обовязків конституційно закріпленого правового статусу особи. Законність визначає і реальність писаного права та ступінь його втілення. Законність одночасно є критерієм перевірки рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Суд у своїй діяльності повинен правильно застосувати норму матеріального права до конкретних правовідносин.

Статтею 184 КЗпП України встановлені гарантії щодо працевлаштування та звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей, згідно з частиною 3 якої, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням. Обовязкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Колегія суддів вважає, що сторони трудового договору повинні добросовісно користуватись правами та сумлінно виконувати обовязки, покладені на них трудовим договором, а тому, для забезпечення реалізації установлених ч.3 ст. 184 КЗпП України гарантій для вагітних жінок, необхідною умовою є попередження працівницею про стан вагітності роботодавця.

В обґрунтування позовних вимог, позивач надала суду довідку Стрийського пологового будинку від 23 вересня 2013 року, із змісту якої видно, що на час звільнення позивач була вагітна (термін вагітності - 4 тижні).

Разом з тим, вирішуючи спір, суди встановили, що під час звільнення з роботи ОСОБА_4 не повідомила ДПІ у Стрийському районі про свою вагітність: не зазначила про це, подаючи заяву про дострокове припинення відпустки по догляду за дитиною, а також при ознайомленні із наказом про звільнення від 14 жовтня 2013 року №28-о. Доводи позивача про усне повідомлення про такий стан безпосереднього начальника Стрийської ОДПІ Ганюка Р.В. перевірялись судом першої інстанції та не підтвердились.

Враховуючи те, що від працевлаштування на іншу посаду позивач відмовилася у липні 2013 року, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач при винесенні цього наказу діяв правомірно, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

З огляду на наведені обставини та те, що вагітність ОСОБА_4 перервано (аборт в ходу) 19 жовтня 2013 році, тобто змінилися обставини, за яких позивач могла бути поновлена на роботі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. Підстав для скасування ухваленого рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 221, 223, 224, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак