Ухвала суду № 4517898, 16.07.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

“16” липня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Ланченко Л.В.

                                                           Пилипчук Н.Г.

                                                           Сергейчука О.А.

                                                           Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-2» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року  

у справі  № А 17/31

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-2»

до                               Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську

про                             скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-2» (надалі ТзОВ «ВІП-2», позивач) звернулось до суду із позовом, яким просило визнати неправомірним і скасувати рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську (надалі Лівобережна МДПІ у м.Дніпропетровську, відповідач) від 17.10.2005 року №0000572306/0, згідно з яким за порушення п. 13 ст. 3 закону України від 01.06.2005р. № 1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачу визначено суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 36 514 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя СтрілецьТ.Г.) від 28.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року (судова колегія у складі: головуючий – КузнєцоваІ.Л., суддіЧимбарЛ.О., Тищик І.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовані висновками про підставність застосування до позивача штрафних санкцій згідно оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки на момент перевірки у касі відповідача мала місце невідповідність готівкових коштів денному звіту на суму 7302,95 грн. Від вказаної суми правомірно вирахувано штрафну санкцію у п’ятикратному розмірі (7302,95 х 5 = 36514 грн.), оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами факт проведення розрахунків на вказану суму електронною карткою.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, ТзОВ «ВІП-2» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення судами норм матеріального права просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.

У касаційній скарзі позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій прийнято податковим органом неправомірно, оскільки позапланова перевірка проведена відповідачем без рішення суду, у позаробочий для працівників органів державної податкової служби час (після 18 год.). Цим обставинам суди не надали оцінки, як і не врахували даних копії сліпу (розрахункового документу), яким засвідчується проведення трансакції з електронної платіжної картки клієнта у день перевірки 13.10.2005 року. Вказаний документ обґрунтовує відсутність готівкових коштів у місці проведення розрахунків на момент перевірки і доводить незаконність застосування фінансових санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Лівобережна МДПІ у м.Дніпропетровську повідомила, що перевіркою позивача, проведеною 13.10.2005 р. згідно плану-графіку перевірок на жовтень 2005 року, виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, вказаній у денному Х-звіті. у розмірі 7302,95 грн. Зазначене є порушенням  п.13 ст. 3 Закону України № 1776-ІІІ від 01.06.2005 р., за яке до позивача правомірно застосовано штрафну санкцію на підставі ст. 22 вказаного Закону.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.10.2005 року представниками відповідача проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в господарській одиниці Казино «Гральний дім «Імперія», яка розташована у м.Дніпропетровську по вул.Дзержинського, 1/3.

За наслідками перевірки складений Акт № 69/223/32193124 від 13.10.2005 року, у якому зафіксовано невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному Х-звіті, на загальну суму 7302,95 грн.

Зазначене є порушенням п. 13 ст. 3  Закону України № 1776-ІІІ від 01.06.2005 р., за яке до позивача згідно з рішенням від 17.10.2005 року №0000572306/0 застосовано штрафну санкцію у сумі 36514 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 27.12.2005 року ДПА у Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Пунктом 13 ст. 3 Закону № 1776-ІІІ передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.  

Згідно зі ст. 22 зазначеного Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі, на яку виявлено невідповідність.

Виходячи із даних Акту перевірки від 13.10.2005 р., та згаданих положень Закону № 1776-ІІІ суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про законне застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) на підставі оскаржуваного рішення, оскільки на момент перевірки у місці проведення розрахункових операцій господарської одиниці позивача було виявлено невідповідність сум готівкових коштів даним денного Х-звітуу розмірі 7302,95 грн.

При цьому суди ретельно дослідили дані Х-звіту від 13.10.2005 року, перевірили доводи позивача про причини розбіжності у сумах готівки на момент перевірки, врахували письмові пояснення касира до Акта перевірки, яка пояснила недостачу готівкових коштів неуважністю при проведенні розрахункових операцій, взяли до уваги відсутність у позивача доказів використання імпринтера під час безготівкових операцій у казино, та мотивовано, з посиланням  на ст.1, 2,  п. 13 ст. 3 та 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», відмовили у задоволенні позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили доводи позивача щодо перевищення представниками відповідача повноважень при проведенні перевірки, оскільки вона проведена з дотриманням  ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.16Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Посилання позивача на порушення відповідачем Указу Президента України №817/98 є помилковим, оскільки встановлений цим Указом порядок проведення планових і позапланових перевірок з питань оподаткування не поширюється на перевірки правильності проведення розрахунків за товари і послуги, підстави і порядок проведення яких передбачено спеціальним Законом від 01.06.2005 р.    №1776-ІІІ.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності та законності прийнятих у справі судових рішень.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року у справі № А 17/31 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-2» відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року у справі№А 17/31 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий

 (підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Сергейчук О.А.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар:                                                         А.В. Савченко